62.Науково-філософська постановка проблеми свідомості.

Свідомість - це властивість матеріальної субстанції, тобто тієї об'єктивно існуючої сутності, яка сама з себе породжує всю нескінченну різноманітність якостей, форм і відношень. Свідомість - це функція надзвичайно складної, високоорганізованої матеріальної системи - людини, людського мозку. За своїм змістом свідомість, у кінцевому підсумку, є відображенням зовнішньої (стосовно неї"), об'єктивно існуючої дійсності. Свідомість має свої природні, зокрема біологічні, передумови, але вона виникає, формується, розвивається на базі колективної предметно-практичної діяльності і процесів між людського спілкування. 

63.Генезис свідомості.

Виникнення свідомості пов'язане з стрибок від неживого до живого  та перехід від тваринного стану до людини та людському суспільству, який одночасно був стрибком від психіки тварин до людської свідомості. Вирішальну ж роль у формуванні свідомості грали нові, соціальні фактори. Проте визначальну роль у процесі формування людини і її свідомості зіграли спільну працю і складаються на цій основі суспільні відносини між людьми. Глибокий якісний зсув у праці та свідомості відбувся з початком виготовлення знарядь праці та перетворенням на цій основі праці у власне людську працю. Отже, свідомість як властивість високоорганізованої матерії є суспільний продукт, що виник в суспільстві і невпинно розвивається на базі праці і всієї системи суспільних відносин між членами суспільства.

64.Сутність, особливості, структура свідомості.

Свідомість відображає дійсність, незалежно від того, на якому рівні воно здійснюється: на біологічному чи соціальному, чуттєвому чи раціональному. Також свідомістю є найвижче людське психічне відображення дійсності. Особливостями свідомості є те, що свідомість водночас предметна й рефлексивна. Людина усвідомлює зовнішню дійсність як об'єкт своєї діяльності, інтересу, уваги, пізнання, а саму себе — як суб'єкт, тобто того, хто діє, має інтерес, спрямовує увагу, пізнає. Вона робить своїм об'єктом і себе, своє власне буття, сутність та існування, ніби роздвоюючись сама в собі. 

У свідомості виділяються такі моменти, як усвідомлення речей, переживання, знання, ступінь якості розуміння, розуміння.

65.Теорія пізнання як філософська дисципліна.

Теорія пізнання – гносеологія – досліджує закономірності процесу пізнання. Із гносеологією тісно пов´язана логіка, що вивчає закони і форми правильного мислення, вивчає проблему пізнаванності світу, способу пізнання та істинності знання, аналізує не індивідуальні механізми, які діють в психіці, що дозволяють тому або іншому суб'єктові дійти певного пізнавального результату, а загальні підстави, які дають можливість розглядати цей результат як знання, що виражає реальний, дійсний стан речей. Два основні напрями в теорії пізнання — матеріалізм та ідеалізм.

66.Гносеологічна проблема в історії філософської думки.

У гносеології вивчаються проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності. Проблемою гносеології є з'ясування природи самого пізнання, виявлення засад і умов пізнавального процесу та визначення кінцевого джерела знань, характеристика об'єктів пізнання.