54. Поняття буття.

Поняття буття - саме абстрактне і тому саме бідне за змістом, але за обсягом - найбагатша, тому що під нього підпадає все, що існує у Всесвіті, в тому числі і сам Всесвіт як окремо взяте суще.

Використовуючи поняття буття,людина ніби фіксує наявність того, що є в його цілокупності.

Бути - це загальна характеристика світу, притаманна всьому, що входить до його складу. Щоб не відбувалося у світі, він був, є і буде існувати незалежно від волі і свідомості людей.Два аспекти буття : предметний і динамічний; вони легко виявляються вже в смислових відтінках слова «є».

Буття – філософська категорія, що позначає: 1) все те, що ми бачимо, що реально існує; 2) все те, що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад, радіохвилі, йонізуюче випромінювання, електричне поле, внутрішня зміна тощо); 3) все те, що є уявним, нереальним (наприклад, уявлення про ідеальне, міфологічні образи); 4) реальність, яка існує об’єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об’єктивні закони); 5) загальний спосіб існування людини, суспільства.

Виходячи з вищевикладеного, основними формами буття є: буття речового, матеріального; буття суб’єктивного ідеального; буття біологічного (живого); буття соціального (суспільного). Матеріальне – філософська категорія, яка дає уявлення про фундаментальну ознаку буття, а саме про його об’єктивне існування, незалежне від свідомості людини, її життєдіяльності (наприклад, природа, космос, речовина, закони розвитку тощо). Ідеальне – це філософська категорія для позначення суб’єктивного, образного нематеріального відображення дійсності у людській свідомості.

55.Форми буття та їх специфіка.

Тому філософія об'єднує форми буття в такі групи:1) буття речей, процесів, станів природи (в тому числі й "другої природи");2) буття людини серед інших речей світу;3) буття соціального (індивідуальне і суспільне буття);4) буття ідеального (духовного). 1)Буття навколишнього світу.

Особливість буття речей, вироблених людиною („другою природою”), - тісний взаємозв’язок природного матеріалу, втіленого ідеального (духовного), опредмеченої (перенесеної на предмет) діяльності людини, а також соціальної функції створених речей.2) Буття людини характеризується рядом особливостей. Людина – частина природи і, як усе живе, підпорядковується її законам: проходить етапи виникнення, розвитку і загибелі. Людське тіло, як і всі речі природи, підпадає дії закону збереження речовини і енергії. Людина – істота, яка володіє свідомістю і здатна до людських форм спілкування. Наявність свідомості у людини якісно виділяє її серед інших високорозвинених.3) Соціальне буття –не належить до інших форм буття, в тому числі до психічних, індивідуальних аспектів людського існуванняВиникає буття соціальне в результаті різноманітних взаємодій індивідів. Основу взаємодії індивідів складає соціальна дія. Категорія вищого порядку – соціальні відносини, тобто стійкий зв’язок взаємо орієнтированих соціальних дій.4)Б уття ідеального (духовного) складається із суб’єктивного (ідеального), об’єктивного (загального та ідеального). Ідеальне - філософське поняття, що означає якийсь нематеріальний початок. Ідеальне представлене у формах свідомості людини, діяльності, культури. Суб’єктивне (ідеальне) буття притаманне окремій людині і є результат соціалізації, внутрішньої духовної діяльності, що не припиняється до кінця життя. До суб’єктивного буття належать: свідомість почуттів, переживань, думок, ідей, переконань, знання та ін. Об’єктивне ідеальне органічно пов’язане із суб’єктивним, воно втілене у сукупності завершених творінь свідомості людини. Об’єктивне ідеальне зафіксоване у визначеному рівні розвитку виробництва, техніки, культури, науки.