- •1.Поняття філософії, її значення для сучасної цивілізації.
- •2.Поняття та типи світогляду.
- •3.Предмет та функції філософії.
- •5.Матеріалізм та ідеалізм.
- •6.Історія філософії як наука.
- •7.Історичні типи філософії.
- •8.Давньоіндійська філософія.
- •9.Філософія Стародавнього Китаю.
- •10.Конфуціанство як філософсько-релігійне вчення.
- •11.Даосизм як філософсько-релігійне вчення.
- •12.Філософія Стародавніх Греції та Риму.
- •13.Рання грецька філософія.
- •14.Іонійська філософія.
- •15.Піфагорійський союз.
- •16.Енейська школа.
- •18.Епоха Еллінізму і Римської імперії.
- •19.Філософія Середньовіччя.
- •20.Номіналізм філософський напрям..
- •21.Реалізм філософський напрям..
- •22.Вчення представника патристики Августин Блаженний.
- •23. Фома Аквінський як представник середньовічної схоластики.
- •24.Філософія епохи Відродження.
- •25.Світоглядні основи епохи Відродження.
- •26.Філософія Нового часу.
- •27.Історичні передумови появи філософії Нового часу.
- •28.Онтологічні концепції Нового часу.
- •29.Проблеми людини, суспільства, держави у філософії Нового часу.
- •30.Філософія епохи Просвітництва та метафізичний матеріалізм.
- •31.Проблеми людини в філософії Просвітництва (ж.Ж.Руссо, ф.Вольтер)
- •32.Французький матеріалізм, його тлумачення людини та суспільства.
- •33.Німецька класична філософія.
- •34.Природно-наукова картина світу і філософська система і.Канта.
- •36.Характеристика філософських поглядів л.Фейербаха.
- •37.Характеристика філософських поглядів й.Фіхте.
- •39.Особливості філософської думки кінця хіх-хх ст.
- •40.Неопозитивізм, гносеологічні корені позитивізму.
- •41.Філософія життя (ф.Ніцше, в.Дільтей, о.Шпенглер)
- •42.Екзистенційно-антропологічна філософія.
- •43.Екзистенціалізм як філософський напрям.
- •44.Філософська антропологія.
- •45.Фрейдизм та неофрейдизм.
- •46.Ірраціоналізм філософський напрям.
- •47. Філософська думка в культурі Київської Русі.
- •48. Філософські ,етичні та соціально-політичні ідеї в поглядах Іларіона, Володимира Мономаха, Кирила Туровського.
- •49. Києво-Могилянська академія і філософія України в хvіі-хvііі ст.
- •50. Просвітницький вплив Києво-Могилянської Академії на філософську думку українського народу.
- •51. Філософія серця « Григорія Сковороди.
- •52. Онтологія як наука про буття.
- •53. Світ як сукупна реальність.
- •54. Поняття буття.
- •55.Форми буття та їх специфіка.
- •56.Основні форми існування матерії.
- •57.Поняття та характеристика матерії.
- •58.Проблема єдності світу.
- •59.Закони розвитку буття.
- •60. Рух, простір і час як форми існування матерії.
- •61.Свідомість як філософська проблема.
- •62.Науково-філософська постановка проблеми свідомості.
- •63.Генезис свідомості.
- •64.Сутність, особливості, структура свідомості.
- •65.Теорія пізнання як філософська дисципліна.
- •66.Гносеологічна проблема в історії філософської думки.
- •67.Практика як основа і рушійна сила пізнання.
- •68.Чуттєве і раціональне в пізнанні.
- •69.Істина, умови і шляхи її досягнення.
- •70.Форми і методи наукового пізнання.
- •71.Наука як вища форма наукового пізнання.
- •72.Методологія наукового пізнання.
- •73.Суспільство як особлива сфера діяльності.
- •74.Основні сфери суспільного життя.
- •75.Поняття «необхідності» та «свободи».
- •76.Поняття культури, її зміст і головні сфери.
- •77.Особливості розвитку культури.
- •78.Суспільство і культура.
- •79.Цивілізація – соціальна форма буття культури.
- •80.Цінності в житті людини та суспільства.
- •81.Історичний розвиток філософських уявлень про цінності.
- •82.Цінності в структурі соціуму.
- •83.Цінності як ядро світоглядної проблематики.
- •84.Сучасні концепції історичного поступу людства.
- •85.Глобальні проблеми сучасності.
- •86.Земна цивілізація перед вибором перспектив розвитку людства.
- •87.Релігія як соціально-історичне явище та феномен культури.
- •88.Поняття та сутність релігії, її структура, етапи становлення і розвитку.
- •89.Соціальні функції та соціальна роль релігії.
- •90.Історичний стан релігійних вірувань.
45.Фрейдизм та неофрейдизм.
Однією з найвпливовіших ідейних течій XX ст. став психоаналіз, або фрейдизм. Засновником психоаналізу в його класичній формі був австрійський психолог, невропатолог, психіатр Зиґмунд Фрейд
У праці "Я і Воно" він розгортає структурну концепцію психіки, визначаючи в ній такі сфери:
а) несвідоме ("Воно") - це визначальний глибинний план людської психіки. б) свідоме ("Я") - це розум людини, або "его в) підсвідоме ("Над-Я") - це внутрішня особиста совість
Важливим складовим елементом вчення Фрейда було уявлення про існування в надрах "Воно", одвічних несвідомих інстинктів сексуальної насолоди (лібідо). Вони вступають у конфлікт зі свідомістю, орієнтованою на принцип реальності, тобто на соціально прийнятні форми поведінки та способи задоволення бажань.
Засновники неофрейдизму вказали на неспроможність ортодоксального фрейдизму вирішити проблему взаємодії особи і суспільства. Наприклад, основного представника неофрейдизму Еріха Фромма не задовольняли біологізм і соціальний песимізм Фрейда, тому він сконцентрував увагу на перетворенні психоаналізу на соціальну філософію. З цією метою він звернувся до попередньої філософської думки, а саме до поглядів Л. Фейєрбаха і особливо до праць К. Маркса, що дало йому змогу критично переосмислити фрейдівську точку зору на природу несвідомих потягів та роль соціальних факторів у становленні особистості. Проте, вважаючи, що соціальна теорія К. Маркса недостатньо враховує роль психологічного фактора, Фромм поставив за мету доповнити марксизм психоаналізом.
46.Ірраціоналізм філософський напрям.
Радикальний розрив з раціоналістичною традицією здійснили Керкегор і Шопенгауер — мислителі, яких з повним правом вважають засновниками сучасного ірраціоналізму.
Ірраціоналізм (несвідомий, нерозумовий) — вчення, згідно з яким основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання — інтуїція, почуття.Ірраціоналізм проголошує основою світу людини (отже, основою світогляду) волю, інстинкти, життєві поривання, непідвладні розумному пізнанню та регулюванню Однак тільки наприкінці XIX ст. він виходить на передній план філософської думки. Поширення і вплив ірраціоналізму зумовлені насамперед розчаруванням інтелектуалів в ідеї царства розуму на землі, яку в XVIII ст. проголосили ідеологи молодої буржуазії. Соціальні катаклізми (війни, революції) засвідчили, що людство далеке від омріяних ідеалів земного раю. Утвердженню ідей ірраціоналізму сприяло й поширення зневір´я в гуманістичні засади науково-технічного прогресуЗасновники ірраціоналізму, мовби передчуваючи, що перетворення науково-технічного розуму на суспільного ідола може призвести до небажаних наслідків, виступили проти абсолютизації наукового пізнання, протиставивши йому релігійний, художній, а також філософський спосіб освоєння дійсності.Причиною виникнення ірраціоналізму можна вважати також усвідомлення обмеженості розуму як чинника людської поведінки. Одним з найвідоміших критиків раціоналізму і засновником ірраціоналізму Нового часу був філософ С. Керкегор .