3.3.2. Амортизація основних засобів та методи їж нарахування

Амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується (первісна мінус ліквідаційна вартість) упродовж строку їх корисного використання (експлуатації)

Амортизаційні відрахування — це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування — це витрати підприємства, тому що їхню суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають у собівартість продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу (доходу) від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і матеріальних активів

Основними фондами в податковому обліку вважають матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у гос­подарської діяльності платника податку протягом періоду, який переви­щує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матері­альних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Для нарахування амортизаційних відрахувань згідно податко­вого обліку основні фонди поділяють на групи:

Група 1 — будинки, спорудження. їхні структурні компоненти, передатні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини, вартість капіталь­ного поліпшення землі;

Група 2 — автомобільний транспорт і запчастини до нього; меблі; побу­тові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське устаткування, пристрої і приналежності до них;

Група 3 — інші основні засоби, не включені в групи 1, 2 і 4;

Група 4 — електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони, мікрофони, радіо, засобу зчитування або печатки інформації, рації, вартість яких вище вартості малоцінних предметів.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вар­тості основних засобів і норм відрахувань, а також методів їхнього на­рахування:

група 1 — 2 %;

група 2—10%;

група 3 — 6 %;

група 4—15%.

По групі 1 амортизація нараховується за кожним об'єктом до до­сягнення ним балансової вартості 100 НМДГ;

По групі 2, 3, 4 — у цілому по групі до досягнення групою балан­сової вартості 0 грн.

Переваги: застосування цього методу дає змогу зблизити бухгал­терський і податковий облік основних засобів

Недоліки: метод не економічно виправданий, оскільки не враховує реальних строків служби основних засобів; не дає можливості визначити залишкову вартість по об'єктах, де облік ведеться в цілому по групах.

Розрізняють метод нарахування амортизації у податковому обліку:

1. Звичайний податковий метод за встановленими ставками для

кожної групи основних засобів — припускає рівномірне нара­хування амортизаційних відрахувань на основні засоби протягом

усього терміну їхньої служби.

У фінансовому обліку амортизацію основних засобів нараховують такими методами:

• прямолінійний метод;

• метод зменшення залишкової вартості;

• метод прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний метод;

• виробничий метод.

Первісна (історична, фактична) вартість нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених (пе­реданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Справедлива вартість необоротного активу — це сума, за якою можна здійснити обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Застосовується при визначенні первісної вартості основних засобів, що отримані безоплатно та внесені до статутного капіталу.

Переоцінена вартість необоротних активів визначається множен­ням їхньої балансової вартості на коефіцієнт індексації.

Залишкова вартість (балансова) необоротних активів — це пер­вісна вартість за вирахуванням зносу (знос основних засобів — це втра­та ними своїх споживчих якостей а отже, і вартості; величина зносу від­повідає сумі нарахованої амортизації).

Ліквідаційна вартість необоротних активів — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із їх продажем або ліквідацією.

Норми амортизаційних відрахувань встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного

періоду.

Нарахування амортизаційних відрахувань дозволяє визначити по­точну вартість незношеної частини основних засобів, одночасно визна­чається накопичена частина фінансових ресурсів для майбутньої заміни

основних засобів.

Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість основних засобів з урахуванням витрат на їхнє поліпшення.