1.4.3. Собівартість продукції

Собівартість продукції, робіт, послуг — виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво. Витрати на виробництво продукції складають виробничу собівартість

Підприємство може істотно впливати на формування собівартості. Однак, варто брати до уваги існуючу нормативно-законодавчу базу, що регламентує склад витрат і порядок визначення собівартості (положен­ня, інструкції, установлені нормативи відрахувань: Положення — стан­дарт бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» та Методичні рекомендації З формування собівартості продукції, затверджені наказом № 47 Держкомітетом промислової політики України від 02.02.2001 р.

Розрахунок собівартості продукції дозволяє визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Зниження собівартості є важливим чинником збільшення виручки від реалізації. При розрахунку собівартості необхідно чітко знати повний перелік за­значених витрат, особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери і галузі діяльності підприємства.

Виробнича собівартість продукції включає:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати;

• загально-виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості про­дукції встановлюється підприємством самостійно.

Витрати, зв'язані з операційною діяльністю, не включені у вироб­ничу собівартість реалізованої продукції, поділяють на:

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

Розрахунок прибутку від реалізації продукції

Розрахунок прибутку від реалізації продукції є важливою складо­вою частиною в процесі роботи підприємства. Даний розрахунок має специфічні особливості в залежності від сфери діяльності підприємства (виробнича сфера, сфера торгівлі, сфера послуг) і виду самої діяльності (промисловість і сільське господарство, транспорт, будівництво).

У виробничій сфері можуть бути використані чотири методи роз­рахунку прибутку від реалізації продукції:

1. Метод прямого розрахунку

Згідно з методом прямого розрахунку планову суму прибутку об­числюють за окремими видами продукції, яку виробляють і реалізують на підприємстві. Розрахунок здійснюють на основі таких показників:

• плановий обсяг реалізації продукції відповідної номенклатури (асортименту);

• планова собівартість одиниці продукції;

• планова ціна (виробника) одиниці реалізованої продукції (ціна ви­робника) за її асортиментом.

Приклад 1.

Собівартість виробу 10 грн., ціна виробу 12 гри. Підприємство пла­нує зробити і реалізувати 500 виробів. Необхідно розрахувати прибуток від реалізації продукції (планову)

1 варіант розрахунку: Прибуток від реалізації одного виробу — 2 грн. (12 - 10 - 2). Прибуток від реалізації запланованої кількості ви­робів—1000грн. (500 * 2 = 1000).

2 варіант розрахунку: Обсяг реалізації всієї кількості виробів — 6000 гри. (12 х 500 = 6000), а собівартість — 5000 грн. (10 х 500 = 5000). Прибуток від реалізації запланованої кількості виробів—1000 грн. (6000-5000 = 1000).

Варто пам'ятати, що цей метод розрахунку застосовується при виробництві щодо невеликою асортименту продукції, та не дає мож­ливості аналізувати вплив різних факторів на розмір прибутку від реа­лізації продукції.

2. Метод розрахунку на основі показника витрат на 1 грн. продук­ції — який використовується для розрахунку прибутку від випуску і реалізації продукції всього по підприємству.

Приклад 2.

Витрати на 1 грн. продукції в звітному періоді — 90 коп. Заплано­вано: обсяг реалізації продукції— 10 000 гри.: зниження витрат на 1 грн. продукції на 5 коп. Необхідно розрахувати прибуток від реалізації продукції (планову).

1 варіант розрахунку: Планові витрати на 1 грн. реалізованої продукції — 85 коп. (90 - 5 = 85). Планова собівартість продукції — 8500 грн. (10000 * 0,85 = 8500). Прибуток від реалізації продукції (то­нова) — 1500 грн. (10000 - 8500 = 1500).

2 варіант розрахунку: Витрати на 1 грн. у майбутньому пе­ріоді — 85 коп. (90 - 5 = 85). Плановий прибуток на 1 грн. — 15 коп. (100 -85 = 15). Плановий прибуток від реалізації продукції — 1500 грн. (10000 х 0,15 = 1500).

Метод досить точний, однак, не дозволяє виявити вплив окремих факторів на обсяг прибутку від реалізації продукції та їх зміну.

3. Економічний (аналітичний) метод застосовується для визначення прибутку за порівнянною і непорівнянною продукцією.

У першому випадку розрахунок прибутку від реалізації продук­ції припускає: визначення очікуваного базового прибутку і базової рен­табельності.

Базовий прибуток — це прибуток від реалізації продукції в попередньому (базовому) періоді

При її розрахунку здійснюється корегування базового й очікува­ного прибутку з урахуванням факторів, що роблять вплив на прибуток винятково в базовому періоді (наприклад, зміна гуртових цін, рентабель­ності, собівартості по окремих видах продукції; припинення випуску окремих видів продукції).

Базова рентабельність — це рентабельність продукції в попере­дньому (базовому) періоді, розраховується по формулі.

Базова рентабельність продукції = Базовий прибуток від реалізації продукції: Собівартість продукції в базовому періоді

• планова собівартість визначається на основі попереднього періоду;

• плановий прибуток розраховується на основі рівня базової рен­табельності;

• визначається вплив окремих факторів на зміни прибутку в планово­му періоді (наприклад, за рахунок зниження собівартості продукції, збільшення обсягу випуску продукції).

В другому випадку прибуток від реалізації продукції розрахову­ється по методу прямого розрахунку, а у випадку відсутності розрахун­кових даних використовують показник середньої рентабельності по під­приємству.

Застосування розглянутих методів на основі показника — загаль­ний випуск продукції припускає облік зміни прибутку в залишках нереа­лізованої продукції, що, можливо, розрахувати по методу прямого роз­рахунку або на основі показника — рентабельність продукції.

Четвертий метод припускає визначення точки беззбитковості, тобто значення обсягу і вартості продажу, при яких підприємство здатне покрити всі свої витрати, не одержуючи прибутку. Цей метод планування прибутку базується на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається маржинальний прибуток. Далі з маржинального прибутку віднімаються по­стійні витрати і визначається фінансовий результат (прибуток чи зби­ток). Точка беззбитковості — це такий розмір виручки, при якому під­приємство не одержує ні прибутку, ні збитку.

Після визначення точки беззбитковості — планування прибутку бу­дується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто того запасу фінансової стійкості, при якому підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не приходячи до збитковості. Ефект операційно­го важеля полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації при­водить до ще більш сильної зміни прибутку. Дія даного ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий ре­зультат при зміні обсягу виробництва і реалізації. Чим вище частка по­стійних витрат у собівартості продукції, тим сильніше вплив операційного важеля, і навпаки, при зростанні обсягу продажу частка постійних витрат у собівартості знижується і вплив операційного важеля зменшується:

Сила операційного (фінансового) важеля = Маржинальний прибуток ; Прибуток; (1.4.1)

Маржинальний прибуток = Виручка від

реалізації - Змінні витрати. (1.4.2)

Припущення при використанні аналізу беззбитковості

Для прийняття рішень на підставі аналізу беззбитковості слід па­м'ятати про деякі важливі припущення. Незнання цих припущень при­зведе до помилкових висновків і рішень. Такими припущеннями є:

1. Аналізується лише прийнятний діапазон обсягів виробництва, тоб­то той рівень виробництва, якого фірма дотримувалась у ми­нулому і для якого с інформація про витрати, і рівень виробництва, який фірма передбачає досягти в майбутньому.

2. Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва.

Припускається, що середні витрати і ціна реалізації одиниці про­дукції залишаються незмінними. Це припущення дійсне лише в межах прийнятного діапазону обсягів виробництва.

3. Витрати можна точно поділити на постійні і змінні.

Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, на­скільки правильно розподілено витрати на змінні і постійні. Отже, важливим припущенням є припущення про можливість коректного роз­поділу витрат на постійні і змінні.

4. Всі інші показники, окрім того, що аналізується, залишаються постійними.

Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що аналізується. Всі інші показники (наприклад, продуктив­ність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін) за­лишаються незмінними. Це означає, якщо ці показники суттєво змі­няться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неправильними.

5. Реалізується лише один виріб або номенклатура запишається по­стійною.

Аналіз беззбитковості передбачає, що або продають одне наймену­вання товару, або, у випадку продажу декількох видів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до заздалегідь визначеної номенклатури.

6. Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва.

Припускають, що фірма продає стільки продукції скільки виробляє, тобто припускається, що постійні витрати, що мали місце за певний пері­од, враховуються як витрати цього періоду. В протилежному випадку вра­ховані постійні витрати не будуть співпадати із фактичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Прибуток від реалізації продукції = Прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду + Прибуток від випуску продукції - Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду;

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду - Собівартість залишків продукції * Середня рентабельність продукції на підприємстві в базовому періоді; Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду = Собівартість залишків продукції * Середня рентабельність продукції на підприємстві в плановому періоді.

Розрахунок рентабельності

Рентабельність — відносний показник, що характеризує ефективність роботи підприємства

Рентабельність означає прибутковість або прибутковість виробниц­тва і реалізації продукції (або її окремих видів), підприємства, галузей економіки.

Рентабельність = Прибуток : Поточні витрати або авансована вартість

Існує значна кількість показників рентабельності.

Рентабельність окремих видів продукції може бути розрахована:

Прибуток від реалізації; Собівартість продукції (виробнича)

Прибуток від реалізації: Собівартість за винятком матеріальних витрат (знову створена вартість)

Прибуток від реалізації: Вартість за цінами виробника

Рентабельність підприємства може бути розрахована:

Загальний прибуток : Авансована вартість (як капітал підприємства; як власний капітал; як позиковий капітал; як основний капітал; як оборотний капітал)

Прибуток від основної операційної діяльності: Поточні витрати (собівартість)

Прибуток від основної операційної діяльності; Обсяг реалізації за цінами виробника