Теоретичні питання
Зародження і розвиток політичної економії (ПЕ). Основні напрями, школи і течії в ПЕ. Відбувалося у 5 етапів1.Зародженя ек. думки(особливістю є те що політико-правова і релігійна ідеології були невіддільні); 2.Зародженя політекономії(перша в світі школа економіки-школа меркантилізму, А.Монкретьє вперше ввів понятя «політекономія» у 1615р); 3.Класична політекономія(представлений школами: фізіократів(виникла у Франції як виклик на погляди меркантилістів) і класична англійська); 4.Марксистська політекономія (представ. Ленін,Маркс,Енгельс); 5.Сучасний етап розвитку (неокласичний напрямок, інституціоналізм, кейнсіанство, монетаризм, неокласичний синтез, неолібералізм)
Предмет ПЕ. Це наука, що вивчає закони еволюції відносин економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил і людини (її потреб, інтересів, цілей) в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживання) (стосунки між людьми економічними суб’єктам)
Економічна теорія і ПЕ. Політекономія це складова частина економічної теорії. Цілком правомірно розрізняти економічну теорію та економічну політику, адже важливим є не тільки осмислення економічної дійсності, а й прогнозування економічної динаміки. Отож можна стверджувати, що якщо економічна теорія вивчає перш за все механізм дії об'єктивних економічних законів, то економічна політика - механізм використання економічних законів економічними суб'єктами (насамперед державою). Економічна теорія не може обмежуватися просто констатацією фактів чи описувати лише економічні закономірності. її теоретико-пізнавальна функція має бути доповнена практичною функцією, яка відображається у відповідній економічній політиці. При цьому важливою умовою ефективної реалізації економічної політики є цілісне бачення економічних процесів.
Закони, принципи, категорії ПЕ. Ек. категорія-наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища(зар.плата,держава,людина). Має об’єктивний і історичний характер, відображає характерну властивість певної сист-и ек. відносин людей.В політек. є такі категорії-товар,власність,вартість,гроші,зар.плата,капітал,ринок,наймана праця. Ек. закон-виявляє суттєві стійкі і необхідні причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності даного ек. процесу. Класифікац.- усезагальні,особливі,специфічні. Економічні принципи - це теоретичні узагальнення, зміст яких складають певні допущення, усереднення, котрі відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. їх функція, як і економічних законів, полягає у відображенні взаємозвязків між економічними явищами та процесами, але менш стійкими і такими, що мають менш обов'язковий характер.
Методи економічних досліджень. Методи: наукової абстракції(не суттєве не матер.), системного аналізу, аналізу і синтезу(розбираємо на частинки аналіз. і вивчаєм), математич і статистич, порівнянь, дедукції індукції, експерименту, макро і мікроек.аналізу, поєднаня якісного і кількісного аналізу(статистика).
Функції ПЕ. Місце ПЕ в системі економічних наук. Ф-ії: пізнавальна,методологічна,практична,прогностична,ідеологічна. Економічна політика представляє собою комплекс економічних цілей і заходів держави, які забезпечують вирішення довготермінових (стратегічних) та короткотермінових (тактичних) завдань розвитку національної економіки відповідно до інтересів країни і втілюється в економічній програмі. Економічна політика базується на теоретико-методологічних засадах економічної теорії, на основі пізнання об'єктивних економічних законів, потреб, інтересів і цілей різних економічних суб'єктів. Основними елементами економічної політики є фінансово-кредитна, бюджетна, науково-технічна, структурна, соціальна, інвестиційна, аграрна, регіональна та зовнішньоекономічна політика.
Виробничі можливості суспільства і потреби. Виробництво і його основні фактори.
Виробничі можливості - це можливості суспільства з виробництва економічних благ за умови цілковитого і ефективного використання всіх наявних ресурсів при даному рівні розвитку технології
фактори -ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг.
Виробни́цтво — процес створення матеріальних і cycпільних благ, необхідних для існування і розвитку
Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей),земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал).
Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори
Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.
Види потеб: • фізіологічні • соціальні • духовні , емоційні, етичні й естетичні; • нерозумні потреби, які заважають відновленню життєвих сил індивіда (куріння, алкоголізм, вживання наркотичних речовин тощо)
Загальна класифікація потреб залежить від обраного критерію. Залежно від цього потреби поділяються:
1. За рівнем необхідності (першочерговості): а) потреби у предметах першої необхідності (їжа, житло, одяг);
б) потреби у предметах розкоші (яхти, норкові шуби і т. п.).
2. За об'єктами: а) матеріальні потреби; б) духовні потреби.
3. За суб'єктами: а) особисті потреби; б) потреби фірм; в) суспільні потреби.
4. За формами задоволений: а) потреби, які задовольняються індивідуально;
б) потреби, які задовольняються колективно (водопостачання, газопостачання та ін.).
5. За роллю в суспільному виробництві: а) потреби у предметах споживання; б) потреби в засобах виробництва.
Корисність продукту.
корисність — це здатність речі чи послуги задовольняти будь-яку потребу людини
В економічній теорії корисність благ виражають в умовних одиницях корисності, при цьому вважається, що кожне благо можна поділити на окремі порції
Потреби людини є індивідуальними і суб’єктивними. Те, що може бути корисним одній особі, може не бути корисним іншій
Корисність багатьох речей перебуває у прямій залежності від їх природних властивостей
Під граничною корисністю розуміють додаткову корисність, або задоволення, одержуване людиною з однієї додаткової одиниці конкретної продукції. У міру того як людина споживає все нові порції одного й того самого продукту, зростає загальна (психологічна) корисність, яку отримує людина
Існують такі види корисностей:
· Ординальна корисність - це впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини.
· Кардинальна корисність – вимірність корисності числом.
· Тактична корисність – корисність, яка отримується відразу ж, в даний момент. Вона вимірюється жертвою, на яку здатна особа заради отримання певного набору благ заради поліпшення самопочуття у даний момент.
· Стратегічна корисність – корисність з урахуванням наслідків довготривалого споживання, можливо систематичного, певного набору благ