36. Оборотні кошти – це сукупність грошових коштів під-ва необхідних для формування кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу.

За призначенням у виробничому процесі (за елементами) оборотні кошти можна класифікувати в такі групи: 1) Виробничі запаси - сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонту устаткування, швидкозношувані малоцінні предмети, а також інші предмети, використовувані в процесі виробництва. Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах. 2) Засоби у витратах на виробництво включають незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва та витрати майбутніх періодів. 3) Готова продукція - це виготовлена кінцева продукція, яка пройшла випробування і приймання, повністю укомплектована відповідно до договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і вимогам. До цієї групи оборотних коштів відносять готову продукцію на складі підприємства, а також відвантажену, апе ще не оплачену продукцію. 4) Грошові кошти і розрахунки (засоби розрахунку) включають дебіторську заборгованість перед підприємством, дохідні активи (від вкладень в цінні папери), а також грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті. Структура оборотних коштів під-в – процентне співвідношення окремих елементів у межах загальної величини..

37. Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний; метод коефіцієнтів; прямого рахунку. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається множенням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях. Нв.з.=Мд*Дз

На підприємствах існує кілька видів запасів: 1. У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. 2. Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів. 3. Найбільший за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці). Його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів. 4. Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватися двома способами : за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором; за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача. Zmin=Mg*зриву поставок; Zmax=Zmin+Zпот; Zсер=Zmin+0.5Zпот. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити за формулою:Ннв. =Сд*Т ц*Кнв,де Сд – середньодобовий випуск продукції за її виробничою собівартістю; Т ц – середня тривалість виробничого циклу у днях; Кн.в. – коефіцієнт наростання витрат.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається добутком вартості одноденного випуску готових виробів на норму запасу на складах дня. Нз.г.п=Сд*Дск, де Дск – норма запасу на складі. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат впродовж планового періоду за вирахуванням величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

38. Ефективність викор-я оборотних коштів хар-я швидкістю їх обороту, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів сприяє, по-перше, збільш обсягу продукції на кожну гривню поточних витрат і, по-друге, вивільненню частини коштів і створюється за рахунок цього додаткових резервів для розширення вир-ва. Коефіцієнт оборотності розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той же період. Коб=РП/Sоб.Зворотним показником наз коефіцієнт завантаження, який показує скільки оборотних коштів припадає на кожну гривню реалізованої продукції (грн.) Кзав=Sоб/РП.Тривалість одного обороту визначається, як відношення к-ті днів у розрахунковому періоді ( квартал 90 днів, рік 360 днів) і коефіцієнт оборотності за той же період. Тоб=Дк/Коб.Внаслідок прискорення оборотності фін коштів зменш потреба в них і відбувається процес вивільнення цих коштів х обороту. Sоб=РП/Дк(Тоб1-Тоб2).

39. Під-ва можуть збільшувати ефективність викор-я оборотних коштів за рахунок таких заходів: 1) зменш строків виготов-я продукції в результаті механізації робіт, удосконалення технологічних процесів, більш широкого викор-я конструкцій, агрегатів і напівфабрикатів. 2) зменш виробничих запасів, поліпшення організації матеріально-технічного постачання, зменш відстані їх постачання 3) економії матер ресурсів, кращого їх зберігання та обліку, дотримання норм витрат матеріалів на одиницю продукції 4) удосконалення розрахунків із замовниками та вжиття інших заходів щодо поліпшення фін та платіжної дисципліни.

40. Інвестиція – довгострокові вкладання в капітал підприємницьку діяльність з метою одерження певного доходу. Поділяють:

- внутрішні:Фінансові(означають використання наявного капіталу для придбання цінних паперів що випускаються під-вом або державою)

Реальні ( вкладання капіталу в різні сфери і галузі народного господарства, з метою оновлення діючих і створених нових матеріальних благ, для одерження більшого прибутку(капітальні вкладання))

- зовнішні:Прямі( - вкладення капіталу закордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості конкретного проекту)Портфельні( - закордонні інвестиції вартість до 10% вартості проекту).

41. Економічну ефективність виробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх абсолютної та порівняльної економічної ефективності.Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється співставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат. Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. У наших розрахунках прийматимемо Ен — 0.15. Якщо ЕР>ЕН, то вкладення капіталу вважають доцільними.

42. Капітальні вкладення — це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.Джерелами фінансування капітальних затрат, можуть бути:власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;

довгострокові кредити банків;

залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;засоби держ.бюджету

43. Традиційні методи передбачають розрахунки таких основних показників:коефіцієнта ефективності інвестування;періоду окупності інвестицій.

Методи оцінки інвестицій на основі бухгалтерської звітності (облікові методи) передбачають розрахунки балансової (Яь) та чистої (Яр) рентабельності інвестицій. При обчисленні балансової рентабельності враховується середньорічний дохід підприємства (і)г) та обсяг інвестицій (К). При обчисленні чистої рентабельності враховуються ще податкові та відсоткові платежі (РР.

44. Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції.

Усі внутрішні інвестиції поділяються на фінансові і реальні.

За функціональною спрямованістю розрізняють валові і чисті капіталовкладення.

Згідно з існуючими на підприємствах системами планування та обліку до складу вартості капітальних вкладень входять:вартість будівельно-монтажних робіт;

вартість придбання всіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

вартість усіх інших капітальних робіт та витрат:

вартість придбання та обробітку земельних ділянок;

вартість робіт з глибокого буріння нафти;

вартість придбаних патентів, ліцензій та ін.

45.Капітальні вклади- періодично здійснювані довгострокові витрати кап-лу на відтворення ОФ і об’єктів соц-ї інфр-ри.Існують валові і чисті.Оцінка ефективності здійснюється ч/з сист.узагальнюючих(період окупності, капіталомісткість) і поодиноких (продуктивн.праці,фондовіддача,матеріаломісткість,собівартість,соц.-й ефект) пок-ів.Розрізняють абсолютну ефективність-розрах-ся для оцінки інвестицій за певний період за допю2 пок-в:коеф.економ.ефективності,строк окупності кап-х вкл..Коефіц.ефективності порівнюють зі нормативн. коефіц.встановленим Мінфіном;порівняльна ефективність-визнач.за доп.зведених витрат_________

46. Фінвнсові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання ціних паперів, що впускаються під-вами чи державою.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння аба кредитні відносини, визначають взаємини між особою яка їх випустила та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді девідентів чи %, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Вони можуть бути ІМЕННИМИ або НАПРЕДЯВНИКА.

Цінні папери: Акції;Облігації;Казначейські зобовязаня;Ощадні сертифікати;Вексилі Приватизовані папери.

47. Інноваційні процеси та їх класифікація

Інноваційні процеси — це сукупність прогресивних, якісно нових змін, які безперервно виникають у часі й просторі.

За сферою застосування інноваційні процеси поділяють на такі характерні види:

1.технічні новини і нововведення — нові вироби, технології, засоби виробництва;

2.організаційні інновації — нові методи і форми організації всіх видів діяльності підприємства, форми суспільного виробництва;

3.економічні інновації — удосконалені методи господарського управління підприємством (прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивація та оплата праці);

4.соціальні інновації — форми активізації людського фактора в діяльності підприємства (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання творчої активності, підтримування високого рівня безпеки праці, охорона здоров'я людей, охорона довкілля, створення комфортних умов життя);

5.юридичні нововведення — регулювання всіх видів діяльності підприємства на основі нових і змінених законів, а також нормативно-правових документів.

За масштабністю і силою впливу інновації поділяють на:

•локальні

•глобальні

Локальні новини сприяють еволюційним перетворенням у діяльності підприємства і неістотно впливають на ефективність його функціонування та розвитку.

Глобальні новини здебільшого революційні, тобто принципово нові, що кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

48. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень

Економічна ефективність від нововведень може бути народногосподарською та внутрішньогосподарською (комерційною).

Е = Рm – Вm

Рm – результати діяльності

Вm – витрати

В тих випадках коли необхідно визначити доцільність реконструкції чи нового будівництва застосовується формула:

Ер = Ср – (Сд + Сн) / Кн – Кр

Ср, Сд, Сн – собівартість обсягу випуску продукції відповідно при реконструкції діючому і новому виробництві

Кн, Кр – сума капітальних вкладень при новому будівництві і реконструкції

Ер ≤ Ен – реконструкція

Ер ˃ Ен – нове будівництво

49. Суть, мета, значення й об’єкти прогнозування

Прогнозування – наукове обґрунтування кількісних та якісних змін стану розвитку підприємства вцілому або в окремих напрямках діяльності в майбутньому.

Прогнозування слугує підготовці завчасно підготовлених пропозицій, проектів, програм і визначає в якому напрямку бажаним є розвиток підприємства.

Об’єкт прогнозування – процеси, на які спрямовано дослідження з метою вироблення прогнозу.

50. Принципи і методи економічного прогнозування

Є два основних методи прогнозування. Перший з них ґрунтується на фінансовій інформації попередніх років з урахуванням планів підприємства на наступний період, нинішнього і майбутнього впливів на елементи структури попиту. У цьому напрямку пропонується прогнозування доходів підприємства із застосуванням економетричних моделей. Під економетричними моделями слід розуміти рівняння регресії та їх сукупності, які встановлюють кількісне співвідношення між доходами, що нас цікавлять, як ендогенними (залежними) змінними і чинниками, що їх зумовлюють, екзогенними (незалежними) змінними. Розрахунок прогнозних значень доходу здійснюється за рівнянням регресії підстановкою в нього значень екзогенних змінних, що визначають умови, для яких робиться прогноз.

Другий метод базується на досягненні наміченої вищим рівнем менеджменту мети щодо заданого доходу при планових витратах або при беззбитковому рівні роботи. Якщо перший метод застосовується тоді, коли підприємство функціонує вже кілька років і накопичено достатній обсяг фінансової інформації, то другий використовується тоді, коли підприємство утворене нещодавно і тому не має інформації за попередні роки. У цьому випадку процес прогнозування починається з прогнозів обсягу реалізації, після чого прогнозують суми прибутків і збитків, рух готівки і балансові звіти.

Принципи:

-Принцип науковості має забезпечити дотримання вимог економічних законів розвитку виробництва.

-Принцип директивності передбачає обов'язковість виконання державного замовлення.

-Принцип оцінки сучасного рівня розвитку економіки держави.

-Принцип збалансованості планів полягає в погодженості показників обсягів виробництва із суспільною потребою в продукції; грошових доходів населення, підприємств, організацій, відомств із їх витратами; наявності ресурсів із суспільною потребою в них, а також інших показників, які забезпечують все розмаїття пропорцій економіки.

-Принцип реальності передбачає забезпечення плану матеріальними, трудовими, фінансовими і природними ресурсами та найефективніше їх використання. Крім того, цей принцип має забезпечити поєднання поточних і перспективних планів розвитку та їх постійний взаємозв'язок. У перспективних планах розробляють основні показники розвитку господарства, у поточних - конкретизують їх, враховуючи досягнення науки та техніки, умови та стан виробництва.

-Принцип поєднання перспективного та поточного планування передбачає провідну роль перспективних планів, які являють собою програмні документи, що виражають генеральні напрями соціального, економічного та науково-технічного розвитку суспільства.

-Принцип правильного визначення пріоритетів у планах розвитку економіки, галузі та регіонів. Тому в планах необхідно передбачити правильне визначення пріоритетів у розвитку галузей і регіонів для забезпечення прогресивних зрушень, підвищення ефективності капітальних вкладень і всього суспільного виробництва, вирішення соціальних і екологічних проблем та ресурсозбереження.

-Принцип єдності відтворення, раціонального використання й охорони всіх видів природних ресурсів. Основою дотримання цього принципу є сукупна еколого-економічна оцінка природних ресурсів з урахуванням їх якості, аналіз стану і прогноз відтворення, раціональне використання та охорона, можливість заміни первинної природної сировини вторинною в умовах економії ресурсів і впровадження науково-технічного прогресу.

-Принцип погодженості суспільних, колективних і особистих інтересів. Соціально-економічний розвиток України залежить від того, наскільки загальнодержавні інтереси збігаються з інтересами трудового колективу й окремого працівника щодо кінцевих результатів праці. У планах необхідно використати всю систему інтересів як рушійну силу розвитку виробничих відносин, зростання економіки, підвищення її ефективності.

- Принцип постійного аналізу та контролю виконання планів полягає у своєчасному усуненні недоліків у господарській діяльності підприємств і здійсненні необхідних заходів для досягнення планових показників.

Сукупність цих принципів використовується для уточнення прогнозів і планів, економічної та демографічної ситуації в країні. Жоден з цих принципів окремо не може характеризувати методологію прогнозування та макроекономічного планування, але кожний з них відображає ту чи іншу суттєву його сторону.