14 Методологія визначення чисельності основних працівників

Чисельність основних робітників, які зайняті на нормованих роботах визначаються за формулою:

t_i – трудомісткість одиниці виробу, нормо-годин;

m_i – к-ть виробів, одиниць;T _р.п. – розрахунковий (ефективний) фонд робочого часу;К _в.н. – коефіцієнт виконання норм.Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах (контроль технічного процесу, управління апаратами, машинами тощо) розраховується за такою формулою:

m_o– к-ть об’єктів, що обслуговується;

n_зм – к-ть змін роботи на добу;

К _я.о – коефі. переводу явочної чисельності в облікову:Н _об. –норма обслугов-ня одного агрегата.

15 Методика визначення чисельності інших працівників

Чисельність працівників управління (спеціалістів, службовців) розраховується по кожній функції методом прямого нормування:

Ч _упр. = а_о + а₁х₁ + а₂х₂ +...+ а_nx_n, де

а_о – постійнний коеф. Р-ня нормативної залежності,

а_1, а_{2 …} а_n – коефіцієнти регресії, що визначається міру впливу кожного фактору на чисельність працівників,

х_1, х₂ ... x_n – значення факторів, що визначається чисельність працівників за даноб функцією.

Чисельність управління на державних під-х часто визначають на основі типового штатного розпису.

16 Трудовий потенціал під-ва і його оцінка

Трудовий потенціал – інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.Кількісне оц.-ня визначається:

- демографічними чинниками;-потребам сусп.-го вир-ва у робочій силі;- можливостями задоволення потреби працездатного нас-ня в робочих місцях.

17. Для планування трудових ресурсів слід відрізняти облікову, явочну та середньооблікову чисельність працівників. Облікова чисельність включає всіх постійних,тимчасових і сезонних працівників,що прийнятті на роботу сроком від одного і більше днів незалежно від того знаходяться вони на роботі чи вони відсутні. Явочна чисельність-кількість працівників, які з’явились на роботу в дане підприємство або перебувають у відрядженні. Середньооблікова чисельність визначає як сума облікової чисельності за кожен календарний день поділена на кількість календарних днів у періоді.

18.Продуктивність праці-це ефективність трудових затрат, тобто здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну к-ть матеріальних благ. Рівень продуктивності праці визначається за допомогою двох пок-ків: виробіток, трудомісткість. Виробіток-кількість продукції,що виробляє працівник за одиницю часу. ПП=Q/T. В залежності від вимірника обсягу продукції показники виробітку можуть бути натуральними(штука,тонна),трудовими,вартісними.Взалежності від затрат часу розрізняють: годинний, денний, річний(місячний) виробіток.Трудомісткість – кількість робочого часу,що витрачається на виробництво одиниці продукції праці. Тм=Т/Q. Існують внутрішні і зовнішні чинники росту продуктивності праці. До зовнішніх:законодавство ,політика,стратегія,ринкова інф-ра,природні ресурси. До внутрішніх: характер продукції, технологія, обладнання,мет ріали,персонал,організація виробництва і праці.

19. Заробітна плата — це винагорода за працю, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку згідно з трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Ф-ї: відтворювальна, стимулююча, оптимізаційна, регулювальна, соціальна, вимірювально-розподільча, ресурсно-розміщувальна та функція формування платоспроможного попиту населення. Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їх родини необхідними життєвими благами для відновлення витраченої в процесі виробництва робочої сили та для відтворення поколінь. Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності розміру заробітної плати від особистого вкладу працівника та результатів діяльності всього колективу підприємства.Оптимізаційна функція забезпечує певні пропорції в зростанні рівнів заробітної плати та продуктивності праці. Регулювальна функція вирішує проблеми регулювання вартості робочої сили на ринку праці під впливом співвідношення її попиту та пропозиції і розподілу трудових ресурсів за регіонами, галузями, підприємствами з урахуванням як особистих інтересів працівника щодо сфери прикладання своєї праці та інтересів ринкового виробництва, зумовлених економічною кон’юнктурою. Соціальна функція покликана забезпечити рівну заробітну плату в однакових умовах праці та усунення будь-якої дискримінації в оплаті праці. Вимірювально-розподільча функція заробітної плати спрямована на відображення міри живої праці при розподілі фондів споживання між найманими працівниками та власниками засобів виробництваРесурсно-розміщувальна функція спрямована на оптимізацію розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, підприємствах. Функція формування платоспроможного попиту населення. Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних чинників – потреб та доходів суспільства, то з допомогою заробітної плати в умовах ринку встановлюються необхідні пропорції між товарним попитом та пропозицією.

20.Основною оплати праці на підприємстві є тарифно-посадова система. Тарифна система оплати праці-сукупність взаємопов’язаних елементів:тарифної сітки, ставок, схеми посадових окладів,тарифно-кваліфікаційних характеристик.Тарифна сітка-співвідношення у оплаті праці працівників різної кваліфікації як сукупність тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів. Тарифна ставка першого разряду визнач. на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати. Мінімальна заробітня плата- це встановлено державою розмір заробітної плати нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну норму праці. Тарифно-кваліф. характеристики використовуються для розподілу робіт і працівників в залежності від їх складності та кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Посадова система оплати праці встановлюється для інженерно-технічних працівників і службовців, для яких оплата праці визначається за посадовими окладами.

21.В практиці господарювання застосовують дві форми оплати праці:відрядна і погодинна. Відрядна форма оплати праці-це оплата праці за нормами і розцінками, встановленими виходячи з розряду виконування робіт.Пряма відрядна система оплати праці згідно якої заробіток робітника визначається за формулою: Зп.в.с.=pv. p-розцінка за одиницю продукції, v-кількість одиниць виробленої продукції. P=SHr. S- годинно-тарифна ставка відповідного розряду,Hr-норма часу. Відрядно-преміальна система допомогає розвязувати питання повязані із якістю продукції. Зв.п.с=PV+m. m – премія за досягнення певних результатів,що заохочується. Непряма відрядна система оплати праці застосовується для робітників, праця яких залежить від інших робітників.Зн.в.с.=S*t*Kвн Квн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку робітниками, що обслугов. Для виконання аварійних робіт або прискорення використовується відрядно-прогресивна система оплати праці. Зв.пр. = РоNо+PjNj. Po-звичайна розцінка,за якою визначається заробіток робітника. Pj-прогресивна розцінка. No- кількість робіт або продукції,які оплачуються за звичайними розцінками, Nj-кількість робіт або продукції,які оплачуються за прогресивними розцінками. Акордна система оплати праці встановлюється на весь комплекс робіт з визначенням кінцевого строку виконання. Погодинна оплата праці здійснюється за годинними(денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними посадовими окладами Зп.п.=St. Для погодинно-преміальної системи: Sп.пр=St+m. Погодинна оплата керівників,спеціалістів,службовців проводиться за місячними посадовими окладами.Крім тарифно-посадової системи існує контрольна система оплати праці на договірній основі між роботодавцем і працівниками.

22. Виділяють декілька видів заохочень.1. Доплати:

за суміщення професій (посад); за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт:за виконання обов'язків тимчасово відсутнього праців­ника;за роботу у важких, шкідливих і небезпечних умовах праці; за інтенсивність праці;

за роботу в нічний час; на період освоєння нових норм трудових затрат;за керівництво бригадою.

2. Надбавки: за високу фахову майстерність;за високі досягнення в праці;за виконання особливо важливої роботи.Доплати за суміщення професій одному працівникові ви­значаються залежно від наявності одержуваної економії затарифними ставками та окладами за суміщувані роботи і максимальними розмірами не обмежуються.Доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт визначаються залежно від наявності отриманої економії за тарифними ставками й окладами, що могли б виплачуватися при нормативній чисельності працівників, і максимальними розмірами не обмежуються.Згідно з Генеральною тарифною угодою за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника може встановлюватися доплата в розмірі до 100 % тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника.Доплата за роботу у важких і шкідливих умовах має стано­вити до 12 %, а за роботу в особливо шкідливих умовах — до 24 % тарифної ставки (посадового окладу).За інтенсивність праці робітникам можуть установлюватися доплати в розмірі до 12 % їхньої тарифної ставки.За роботу в нічний час працівникам установлюються доплати в розмірі не менше 20 % їхньої погодинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в цей час.Доплати за керівництво бригадою диференціюються залежно від чисельності робітників у бригаді (до 10 чоловік; понад 10 чоловік; понад 25 чоловік). За високу фахову майстерність установлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок.Надбавки спеціалістам за високі досягнення в праці вводяться, як правило, на підставі атестації працівниківПремія — це додаткова винагорода, що виплачується працівникові лише у певних випадках. Преміювання поділяється на:А) індивідуальне; Б)групове.Індивідуальне преміювання — це винагорода конкретного працівника за якісне виконання посадових обов'язків. Воно може здійснюватися щомісяця, щокварталу, за результатами роботи за рік. Групове преміювання полягає у виплаті винагороди за підсумками роботи підрозділу (бригади, цеху, відділу та ін.). Суть його — у винагороді за скорочення витрат або в участі в одержанні прибутку.

23. Засоби вир-ва за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.Виробничі фонди — це ті матеріально-речові засоби, які беруть участь у виробництві. Вони поділяються на основні та оборотні. За допомогою виробничих фондів виробляється продукція, яка становить фонди обігу.Економічна сутність і матеріально-речовий зміст основних та оборотних фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворювальних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва. Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60 відсотків) національного багатства країни. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання й удосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства. Елементи оборотних фондів формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється (сировина, конс­трукційні матеріали), створюють матеріальні умови для здійснення технологічних процесів і роботи виробничого устаткування (па­ливо, енергія), збереження і транспортування сировини та готових виробів (різні допоміжні матеріали — мастила, фарби тощо; тара).

24.Основні фонди-засоби праці,які мають вартість і санкціонують у виробництві тривалий час,а їх вартість переноситься на вартість продукції частинами в міру спрацювання. Всі основні фонди за функціонуваним призначенням та натурально-речовим складом поділяються на певні види. За функціональним призначенням розрізняють:

Основні виробничі фонди (виробничі корпуси, обладнання, транспортні засоби). Основні виробничі фонди функціонують в сфері матеріального виробництва та обслуговують постачальницьку, збутову та комерційну діяльність підприємства; Основні фонди невиробничого призначення (адміністративні будівлі, складські приміщення, оргтехніка, об’єкти соціально-культурного та побутового обслуговування). Основні фонди невиробничого призначення функціонують в сфері нематеріального виробництва, створюють умови для нормального виробництва та відтворення робочої сили.В залежності від участі в процесі виробництва основні виробничі фонди діляться на активну і пасивну частини. До пасивної: будівлі, споруди,передавальні пристрої,виробничі і господарський інвентар. До активної: машини,устаткування,виробничий інструмент транспортні засоби.

25.Існує декілька видів оцінки осн.фондів.1.В залежності від моменту проведення:а)первісна вартість ОФ-фактична іх вартість на момент введення в дію чи придбання.Первісна вартість виробничого устаткув-ня включ: оптову вартість їх придоб-нявартість транспорт-ня і монтажу,б)відновна-вартість відтворення ОФ в сучасних умовах вир-ва.2.З огляду на стан ОФ розрізняють вартість:а) повну –в. у новому,неспрацьованому стані.б)залишкова-реально існуюча їх вартість ,ще не перенесана на вартість прод-ї.Визнач. як різниця між первісною варт.і сумою зносу.Ліквідаціна в.-залишкова в.,на час їх вибуття.

26.Амортизація ОФ-процес перенесення вартості засобів праці на вартість виготовленої прод-ї з метою їх відшкодування.Амортиз.відархув-ня визнач-ся за певними нормами до балансової вартості ОФ.Норма амортизації обчислюється : ______________ або _________

Щорічна сума аморт.відраху-нь обчисл-ся шляхом множення середньорічн.варт-ті ОФ на відповідні норми аморт.Середньорічна в.:______________

27.Методи амортиз.:1) прямолінійний-річні аморт. відрах-ня________________

2)зменш-я залишкової вартю__________

3) метод прискорення залишков. Варт_________

4)кумулятивний_______

5)виробничий_______

28. Коефіцієнт вибуття – показник, який відображає величину основних фондів, яка вибула з кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві _____

Коефіцієнт оновлення – показник, який відображає величину основних фондів, яка добавились до кругообігу коштів підприємства до загальної кількості основних фондів на цьому підприємстві_____

29.До пок-ків використ-я ОФ належ. фондовіддача; фондомісткість; фондоозброєність. Фондовіддача-визнач. Як віднош-я вартості виготовлюпрод-ї на середньор.варт. ОФ______

Фондомісткість-зворотн.пок-к,обротник до фондовіддачі:_______

Фондоозброєність праці-визнач-ся діл-м середньор.вартості ОФ на середньооблік.чис-сть прац-в_____

30. Від рівня використання виробничих фондів значною мірою залежать розвиток і темпи виробництва аграрного підприємства, зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності. Основні шляхи підвищення використання основних фондів:- зростання рівня фондозабезпеченості підприємства;- удосконалення засобів праці, підвищення їх надійності та довговічності;- поліпшення технічного обслуговування машинно-тракторного парку і зростання його продуктивності;- здешевлення будівництва приміщень і споруд, використання місцевих будівельних матеріалів;- зниження ціни на сільськогосподарські машини й обладнання, що постачаються промисловими підприємствами;- удосконалення структури основних засобів, збільшення їх активної частини;- встановлення оптимальних пропорцій між основними виробничими фондами й оборотними засобами;- раціональна спеціалізація та концентрація виробництва;- упровадження прогресивних технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва;- підвищення кваліфікації кадрів й удосконалення матеріального стимулювання.

31.Нематер.рес-си- рес-си,які не мають матеріальн.основи,але здатні давати прибутки або користь п-ву вподовж дос.тривалого періоду.Гол.особл.-відсутність можливості визнач-ня загального конкретного розміру вигоди,яку вони дають п-ву. Усі нематеріальні ресурси поділяються на об'єкти промислової та інтелектуальної власності.До об'єктів промислової власності належать: винаходи; промислові зразки; раціоналізаторські пропозиції;ноу-хау;товарні марки та товарні знаки;гудвіл.До об'єктів інтелектуальної власності належить:інформаційна діяльність, пов'язана з одержанням інформаційних матеріалів, їх обробкою, зберіганням, використанням та поширенням; програмне забезпечення; банк даних, що характеризується сукупністю програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та використання інформації;база даних;база знань, а також твори літератури та мистецтва.

32.До об’єктів промислов.власносьі:1винаходи-принципове нове технічне виріш-я існуючої виробничої проблеми,що дає позитивний ефект для народного гос-ва.Промислов.зразок- розроблена автором або авторськими колективом модель виробу,який буде випускатися наданому п-ві(об’ємні ,плоский,комбінований)Раціоналізат.пропозиція-корисна рекомендація,що стос-я техніки та технології,які викор-ся на даному п-ві.Ноу-хау-втілює певний досвід п-ва,у якій-небудь сфері його д-сті(науково-технічні,виробничі,фінансові, комерційні та ін.)Товарні знаки-оригінал.символи,якими товар даної фірми відрізн-ся від товарів конуретнів.Гудвіл-сформований імідж фірми,складові:досвід, ділові зв’язки,перстиж товарнюзнаків,стала клієнтура, доброзичливість,прихильність споживачів.

До об'єктів інтелектуальної власності належить:інформаційна діяльність, пов'язана з одержанням інформаційних матеріалів, їх обробкою, зберіганням, використанням та поширенням; програмне забезпечення; банк даних, що характеризується сукупністю програмних, організаційних та технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та використання інформації;база даних;база знань, а також твори літератури та мистецтва.

33. Оборотні фонди – це засоби вир-ва, що беруть участь в одному виробничому циклі і одразу, і повність переносять свою вартість продукції, змінюючи свою речову форму. У практиці плану­вання та обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають:

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фон­дів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних мате­ріалів, палива, тари, ремонт­них деталей і вузлів, МШП.

Незавершене виробництво — це предмети праці, обробку яких не завершено підприємством.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що їх повністю оброб­лено у даному підрозділі підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах.

Витрати майбутніх періодів — це грошові витрати, які зробле­но в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості у наступні періоди. До них належать ви­трати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну структуру. Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо.

34. Норма витрат – гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку.

Вона має власну структуру, яка вкл. корисну витрату, технологічні відходи і витрати, інші організаційно-технічні втрати при транспортуванні та зберіганні.

Оборотні фонди нормують наступними методами:

1. Аналітично-розрахунковий метод. Він базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. 2. Дослідно-лабораторний метод. Норми витрат визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень. 3. Звітно-статистичний метод. Його суть полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні роки.

35. При оцінці ефективності основних виробничих фондів підприємства розрізняють дві групи показників: узагальнюючі; конкретні. До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять: - фондовіддачу;- фондомісткість;- фондоозброєність праці;- рентабельність основних фондів;- коефіцієнт введення основних виробничих фондів;- коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів.Під фондовіддачею розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продукції у вартісних вимірниках одиницею основних виробничих фондів. Формула: Fв=ВП/Фср Фондомісткість представляє собою показник, зворотний показнику фондовіддачі. Формула: Fм=Фср/ВП

Під фондоозброєністю праці розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів працівниками підприємства, який розраховується як співвідношення вартості активної частки основних виробничих фондів і чисельності промислово-виробничого персоналу в максимально завантажену робочу зміну підприємства.f=Фср/Чс.о.

Під рентабельністю основних фондів розуміють показник ефективності використання основних фондів підприємства, який розраховується як відношення прибутку від основної виробничої та невиробничої діяльності підприємства до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Формула: Рф=П/Фср*100%

Коефіцієнт введення основних виробничих фондів у виробництво (коефіцієнт оновлення) показує, на яку суму було введено фондів порівняно з їх вартістю на кінець підзвітного періоду і розраховується за формулою: Квв=Фвв/Фкп

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів з виробництва показує, на яку суму були вилучені фонди порівняно з їх вартістю на початок підзвітного періоду. Він розраховується за формулою: Квиб=Фвиб/Фпп