1 Поняття підприємства як самостійної ланки економіки України .Підприємство - це організаційно-відокремлена і економічно-самостійна основна ланка виробничої сфери народного господарства , що виготовляє продукцію, виконує роботу або надає платні послуги. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему обліку і звітності , самостійний баланс , розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою , товарний знак. Як основна ланка економіки, підприємство створює вартість.

2 Місце і цілі діяльності підприємства

Головна мета існування підприємства називається місією. Місія сучасного підприємства є виробництво продукції або надання послуг для задоволення потреб споживачів і одержання максимального прибутку. На основі загальної місії підприємства встановлюють загальнофірмові цілі які повинні відповідати таким вимогам: 1) цілі підприємства мають бути конкретними і вимірюваними ; 2) повинні бути орієнтованими в часі; 3) мають бути досяжними; 4)взаємопідтримуючими.

Кожне підприємство здійснює багато конкретних видів діяльності , які можна обєднати в окремі головні напрямки.

Головні напрямки діяльності підприємства: 1)вивчення ринку товарів, 2) інноваційна діяльність, 3)Виробнича діяльність , 4) Комерційна діяльність , 5) після продажний сервіс. До інтегрованого напрямку відносяться економічна і соціальна діяльність.

3 Головні напрямки діяльності підприємства.

Головні напрямки діяльності підприємства: 1)вивчення ринку товарів, 2) інноваційна діяльність, 3)Виробнича діяльність , 4) Комерційна діяльність , 5) після продажний сервіс. До інтегрованого напрямку відносяться економічна і соціальна діяльність.

4 Правові основи функціонування підприємств.

Напрямки діяльності взаємозв'язані і у своїй сукупності характеризують ту або іншу стратегію функціонування і розвитку підприємства, механізм його господарювання. Підприємство мають діяти і господарювати в межах законодавства, що регулює усі напрямки його діяльності. З-поміж великої кількості юридичних актів визначальними є Закон України про підприємства. Цей закон: визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності на майно і системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб'єктами та державою.

5 Сутність і функції процесу управління .

Підприємство є штучною системою, вони різняться сферами діяльності, технологічними процесами , але мають спільні риси з поміж яких треба назвати функції управління тобто загальні напрямки, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці. Визначальною функцією є функція планування. Функції: 1) Планування -це процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку .

2) Організації - це процес формування структури системи , розподіл завдань, повноважень і відповідальності .3) Мотивація - це причина , яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій , щоб забезпечити досягнення мети .

4) Контролююча- запобігає появі зовнішніх перешкод і можливих відхилень від очікуваних результатів.

6 Методи управління діяльністю підприємства

Методи управління - це способи впливу на окремих працівниців і трудові колективи вцілому, які необхідно для досягнення цілей підпрємства .

Методи управління :1) Економічні - це такі методи які реалізують матеріальні інтереси участі людини через виконання товарно-грошових відносин .

2) Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людей.

3) Організаційні-це комплекс способів і прийомів впливу на працівників заснованих на організаційній та адміністративній владі. Види: регламентні і розпорядчі

7 Організаційні структури управління підприємствами Структура підприємства - внутрішній устрій , який характеризує склад підрозділів і систему звязків підпорядкованості і системи взаємодії між ними . Розрізняють виробничу і загальну структуру підприємства, виробнича структура може бути цеховою,без цеховою, корпусною,комбінацькою . Цехи поділяються на : основні(виготовляють пробукцію призначену для реалізації), допоміжні(виготовляють для власних потреб), обслуговуючі(забезпечують умови для нормальної роботи основних і допоміжних цехів), побічні(займаються утилізацією відходів). Основою безцехової структури є виробнича діяльність . Між окремими елементами системи управління виникають лінійні , функціональніі міжфункціональні звязки.Організаційні структури:

1) лінійна - це така структура між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії , коли кожний підлеглий має одного керівника.2) функціональна - хар-ця поділом функцій управлінням між окремими підрозділами .3) лінійно-функціональна - сперається на розподіл повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття рішень по вертикалі.4) Дивізіональна - базується на поглибленні поділу управлінської праці.5) Матрична - передбачає виокремлення тимчасових предметно-спеціалізованих ланок проекних груп .

8 Професійно-кваліфікаційний рівень персоналу

В залежності від характеру трудової діяльності кадри підприємства підрозділяються по професіях, спеціальностям і рівнями кваліфікації. Професійно - кваліфікаційна структура кадрів складається під впливом професійного й кваліфікаційного поділу праці. При цьому під професією мається на увазі особливий вид трудової діяльності, що вимагає певних теоретичних знань і практичних навичок, а під спеціальністю - вид діяльності в межах професії, що має специфічні особливості і жадає від працівників додаткових спеціальних знань і навичок.Спеціальність визначає вид трудової діяльності в рамках однієї і тієї ж професії.Працівники кожної професії і спеціальності розрізняються рівнем кваліфікації, тобто ступенем оволодіння працівниками тією чи іншою професією або спеціальністю, що відбивається у кваліфікаційних розрядах і категоріях. Професійно - кваліфікаційна структура службовців підприємства знаходить відображення в штатному озкладі - документі, щорічно затверджуваним керівником підприємства і представляє собою перелік згрупованих по відділах і службам посад службовців з указівкою розряду робіт і посадового окладу.

9 Особливості структури персоналу різних типів п-в

Персонал під-ва – сукупність постійних працівників, що отримали необхідну підготовку та мають досвід практичної діяльності.Персонал поділ. на промислово-виробничий (відносять всіх працівників основних, допоміжних, обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів, охорони, складів) та невиробничий (відносять персонал невиробничих підрозділів, які знаходяться на балансі під-ва: курси, садки тощо).В залежності від характеру виконуваних функцій персонал під-ва поділ. на 4 групи: 1)керівники– працівники, які займають керівні посади (директори, начальники, завідуючі, заступники тощо); 2)спеціалісти – працівники, які мають спец. освіту (інженери, економісти, юристи, соціологи тощо); 3)службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господ. обслуговування (діловоди, обліковці, агенти, креслярі тощо); 4) робітники – працівники, які зайняті у процесі виробництва. Робітники поділ на основні( ті, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції) та допоміжні (ті, які виконують функції обслуговування основного вир-ва). За рівнем кваліфікації керівники, спеціалісти та службовці поділ. на такі категорії:

найвища (працівники, що мають вчений ступінь);

вища (працівники, що мають закінчену освіту в університетах);середня (працівники, що мають спеціальну освіту (І-ІІ рівень акредитації);

спеціаліст-практик (має великий досвід практики, але не має спец. освіти).

10 Загальні положення та облікова кількість працівників

Для планування трудових ресурсів слід відрізняти облікову, явочну і середньооблікову чисельність працівників. Облікова чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо.

11 Середньооблікова кількість працівників

Середньооблікова чисельність працівників за певний період визначається як сума облікової чисельності за кожен календарний день, поділена на кількість календарних днів у періоді.

12 Баланс робочого часу

Баланс робочого часу – баланс загального обсягу і структури робочого часу, джерел їх фор-мування, а також використання у різних напрямах за видами робіт. Робочий час поділ. на плановий(встановлений законодавством) і фактичний(відпрацьований працівником).

13 Загальні методичі положення визначення чисельності працівників

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування. Зокрема:1) розрахунки за обсягом будуть різними для підприємств масового та серійного виробництва у порівнянні з підприємствами одиничного й дослідного виробництва;2) підприємство, яке докорінно диверсифікує свою діяльність, натрапить на значно більші проблеми в розрахунках ніж підприємство, що тільки збільшує обсяги виробництва чи надання послуг;3) підприємству, виробництво на якому має ритмічний характер протягом усього року, незнані проблеми виробництва сезонного характеру, у тім числі щодо розрахунків чисельності персоналу.За визначення чисельності на перспективний період необхідно враховувати фактори зовнішнього середовища, а саме:- ринкову кон’юнктуру, зв’язану з тим чи тим видом діяльності;- циклічність розвитку економіки, передбачення можливого загального економічного спаду;- регіональні особливості ринку праці (переміщення виробничих потужностей в регіони з нижчою вартістю праці);- державні (урядові) програми, замовлення, контракти (згідно з останніми підприємство зобов’язане створювати нові робочі місця);- юридичні аспекти (закони, договори з профспілками і т. ін.), що регулюють трудові відносини, захищають інтереси окремих категорій населення та працівників;- можливості використання тимчасового наймання працівників, надомної праці.Техніка розрахунків планової чисельності окремих категорій працівників визначається конкретною специфікою їхньої професійної діяльності та галузевими особливостями функціонування того чи того підприємства.