Загальні рекомендації по вивченню теми

Починаючи вивчення цієї теми, курсантам (студентам) слід добре затямити, що згідно з ч. 1 ст. З КК України, законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Термін „закон про кримінальну відповідальність” може вживатися як у широкому так і у вузькому значенні.

З’ясовуючи це питання, необхідно висвітлити певні специфічні риси, які виокремлюють закон про кримінальну відповідальність від законів інших галузей законодавства.

У другому питанні, говорячи про структуру кримінального кодексу, слід запам’ятати, що Кримінальний кодекс України містить Загальну та Особливу частини. Норми Загальної частини мають загальне значення; їхня дія поширюється на всі приписи Особливої час­тини Кодексу.

Сутність і призначення норм Загальної частини Кримінально­го кодексу виявляються лише в органічній єдності з положення­ми його Особливої частини.

Загальна та Особлива частини взаємопов'язані і складають систематизовану єдність. Неможливо застосовувати норми Особливої частини, якщо не звертатись при цьому до Загальної. Загальна та Особлива частини, в свою чергу, поділяються на розділи, а розділи — на окремі статті.

Крім Загальної та Особливої частин, КК України містить При­кінцеві та перехідні положення, які складаються з двох розділів, а також додаток з Переліком майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

Слід засвоїти, що за технікою побудови і способом описування ознак конкретно­го виду злочину у чинному кримінальному законодавстві розріз­няють чотири види диспозицій: просту, описову, бланкетну, відсильну.

На завершення необхідно знати, що чинне кримінальне законодавство використовує два види санкцій: відносно визначену та альтернативну.

Далі слід звернути увагу, що за своїм змістом певні кримінально-правові норми не завжди сприймаються однозначно. Застосування кримінального закону передбачає необхідність його тлума­чення, тобто з'ясування волі законодавця, усвідомлення змісту закону, точне пояснення вживаних термінів.

Необхідно засвоїти, що залежно від критерію, покладеного в основу поділу тлумачення на види, наука кримінального права розрізняє тлумачення закону: за суб'єктом; за способом (прийомом); за обсягом.

Під час вивчення четвертого питання курсантам (студентам) слід знати, що чинність закону про кримінальну відповідальність у часі припускає усвідомлення таких положень:

1) набрання чинності закону про кримінальну відповідальність;

2) припинення чинності закону про кримінальну відповідальність;

3) зворотну дію закону про кримінальну відповідальність.

Далі необхідно уважно ознайомитися зі ст. 4 КК.

Усунення або встановлення караності діяння, а також пом'як­шення або посилення покарання здійснюються шляхом законода­вчого виключення чи введення нового складу злочину, шляхом зміни диспозиції або санкції, а також шляхом введення або ви­ключення обставин, які зменшують або збільшують ступінь сус­пільної небезпеки певного злочину.

Також слід звернути увагу на підставами припинення чинності за­кону про кримінальну відповідальність. 

Належить також запам’ятати, що закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кри­мінальну відповідальність, має зворотну дію у часі (ч. 1 ст. 5 КК). Той же закон, який встановлює зло­чинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної сили (ч. 2 ст. 5 КК).

Розкриваючи п’яте питання, слід засвоїти, що чинність закону про кримінальну відпові­дальність у просторі базується на таких принципах:

• територіальному;

• громадянства;

• космополітичному (універсальному);

• реальному.

Контрольні питання

1. Поняття кримінального закону, його ознаки та значення.

2. Структура Кримінального кодексу України. Взаємозв'язок Загальної та Особливої частин КК.

3. Структура статей Загальної та Особливої частин КК. Види диспозицій і санкцій.

4. Кримінально-правові норми: поняття та види.

5. Тлумачення кримінального закону: поняття та значення. Види, засоби та обсяг тлумачення.

6. Роль Верховного Суду України в тлумаченні Кримінальних законів. Аналогія в кримінальному праві (ч. 4 ст. З КК).

7. Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі.

8. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність в часі.

9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у про­сторі.

10. Поняття території України та поняття місця вчинення злочину.

11. Характеристика принципу громадянства та універсального принципу згідно з чинним законодавством.

12. Принцип екстрадиції та правові наслідки засудження особи за межами України.

13. Зміст реального принципу.

14. Зміст територіального принципу.

15. Розкрити ознаки закону, який пом’якшує кримінальну відповідальність.

Тема 3. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ ПІДСТАВИ.

План

1. Поняття кримінальної відповідальності та її ознаки.

2. Види кримінальної відповідальності та форми її реалізації.

3. Кримінальна відповідальність і кримінально-правові відносини.

4. Підстава кримінальної відповідальності. Її філософське обґрунтування.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2001. № 25-26. Ст. 131.

3. Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. № 9-рп/99.

4. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации: Ч.2. – Одесса: Юрид. літ.: АО БАХВА, 2000.

5. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004.

6. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и её основания в советском уголовном праве. - М., 1969.

7. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань, 1979.

8. Егоров В.С. Понятие состава преступления в уголовном праве. Учебное пособие. – Москва-Воронеж, 2001.

9. Зелинский А.Ф. Детерминация преступного поведения. - Х., 1994.

10. Карпушин М.П., Курлянский Н.И. Уголовная ответственность и состав преступления. - М., 1974.

11. Кудрявцев В.Н. Общая теорія квалификации преступлений. – М., 1972.

12. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. – М., 1963.

13. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М., 2000.

14. Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в уголовном праве. – Казань, 1975.

15. Тарарухин С.А. Квалификация пре ступлений в судебной и следственной практике. – Киев, 1995.

16. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. - М., 1957.

17. Фефелов П.А. Механизм уголовно-правовой охраны. Основные методологические проблемы. - М., 1992.

18. Хомич В.М. Формы реализации уголовной ответственности. – Минск: Белгосуниверситет, 1998.