Тема 19. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

План

1. Поняття і мета примусових заходів медичного характеру.

2. Види примусових заходів медичного характеру.

3.Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.

4. Примусове лікування.

Література

1. Гаврилов О. Процессуальный порядок применения к невменяемым мер медицинского характера // Соц. законность. – 1955 - № 11. – С. 29-34.

2. Гончар Т.О. Проблема вдосконалення законодавства щодо порядку примусового лікування обмежено осудних осіб // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. - № 1 – С. 49 – 51.

3. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001.

4. Лунц Д. Р. Проблема невменяемости в теории и практике судебной психиатрии. – М., Изд. «Медицина», 1966.

5. Миньковский Г. М., Побегайло Э. Ф., Ревин В. П. Уголовно-правовые средства борьбы с пьянством, алкоголизмом, наркоманией и токсикоманией. - М., 1990.

6. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. - Владивосток, 1983.

7. Михеев Р.И., Протченко Б.А. Правоотношения, порождаемые деяниями невменяемого // Советское государство и право. – М.: «Наука», 1984. № 11. – С. 84 – 90.

8. Музика А .А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – Київ: НАВС України, 1997.

9. Первомайский В.Б. Невменяемость. - Киев, 2000.

10. Протченко Б.А. Принудительные меры медицинского характера. - М., 1976.

11. Элькинд П. С. Расследование и судебное рассмотрение дел о невменяемых. – М.: Госюриздат, 1958.

12. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141.

13. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2001. № 25-26. Ст. 131.

14. Закон України „Про психіатричну допомогу” // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2000. № 19. Ст.143.

15. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.

16. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 19 березня 1982 р. “Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру”.

Загальні рекомендації по вивченню теми

Засвоєння матеріалу необхідно почати з визначення поняття примусових заходів медичного характеру, враховуючи положення ст. 92 КК України. Також слід визначитись з метою та підставами застосування примусових заходів медичного характеру, з категоріями осіб, до яких вони можуть бути застосовані. Слід пам’ятати, що застосування примусових заходів медичного характеру можливо лише до осіб, які є суспільно небезпечними (ч. 2 ст. 416 КПК України).

Розглядаючи види примусових заходів медичного характеру, необхідно зазначити, що Кримінальний кодекс України 2001 р. вперше передбачив примусовий захід медичного характеру, що не пов’язаний з поміщенням особи до стаціонарного психіатричного закладу, окрім цього, КК надав суду право передавати психічно хворого на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом. Потрібно детально проаналізувати кожний з видів таких заходів, зазначити необхідність застосування примусових заходів медичного характеру щодо окремих категорій осіб, в залежності від психічного стану та характеру вчиненого діяння. Слід виділити критерії, які суд враховує при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру.

Щодо продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру необхідно виходити з того положення, що примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи без вказівки на тривалість перебування у психіатричних закладах. Слід пам’ятати, що таке лікування повинно продовжуватися до видужання або зміни ступеня тяжкості захворювання, коли особа перестає бути небезпечною для себе або інших осіб. Необхідно визначитись з умовами, за яких примусові заходи медичного характеру можуть бути продовжені, змінені або взагалі припинені. При цьому слід звернути увагу на саму процедуру продовження, зміни та припинення.

При розгляді питання про примусове лікування необхідно звернути увагу, що на відміну від примусових заходів медичного характеру, які застосовуються до неосудних та обмежено осудних, примусове лікування застосовується „до осіб, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб”, що свідчить про його специфіку. Увагу слід приділити можливості застосування примусового лікування незалежно від призначеного покарання, звернувшись до Основ законодавства України про охорону здоров’я виділити категорії осіб, до яких може бути застосоване примусове лікування. Необхідно визначити підстави для застосування примусового лікування, окреслити юридичний і медичний критерії. Розкрити питання щодо продовження й припинення примусового лікувального процесу, звернувши увагу на те, що частково ці питання вирішено у кримінально-процесуальному і кримінально-виконавчому законодавстві.

Контрольні питання

1. Підстави застосування примусових заходів медичного характеру та їх мета.

2. Відмінність застосування примусових заходів медичного характеру від покарання .

3. Види примусових заходів медичного характеру.

4. Критерії, які суд повинен враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру.

5. Особи, до яких може бути застосовано такий захід медичного характеру як госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

6. Продовження, зміна і припинення застосування примусових заходів медичного характеру.

7. Рішення, яке повинен винести суд, якщо не буде визнано за необхідне застосування, до особи визнаною неосудною примусових заходів медичного характеру яке.

8. Підстави для припинення чи зміни примусових заходів медичного характеру.

9. Категорії осіб, до яких може бути застосовано примусове лікування.

10. Примусове лікування та його ознаки.