Тема 12. Повторність, сукупність та рецидив злочинів План

1. Поняття та види одиничних злочинів як складового елементу множинності злочинів.

2. Поняття фактичної повторності злочинів, її ознаки та види.

3. Відмежування фактичної повторності злочинів від суміжних понять.

4. Поняття сукупності злочинів, її ознаки та види

5. Відмежування сукупності злочинів від суміжних понять

6. Поняття рецидиву злочинів, його ознаки та види

7. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів

Література

1. Гришанин П.Ф. Ответственность преступников-рецидивистов по советскому уголовному праву. М., 1974.

2. Караев Т.Э. Повторность преступлений. М., 1983.

3. Красиков Ю.А. Множественность преступлений (понятие, виды, наказуемость). М., 1988.

4. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. Казань, 1982.

5. Панько К.А. Вопросы общей теории рецидива в советском уголовном праве. Воронеж, 1988.

6. Яковлев А.М. Борьба с рецидивной преступностью. М., 1964.

7. Никифоров С.И. Совокупность преступлений. М., 1965.

8. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. Х., 2000.

9. Кириленко О.І. Види повторності злочинів у кримінальному праві України // Вісник Запорізького юрид. інституту.-2001-№4.-С.202-208.

10. Созанський Т. Кваліфікація ідеальної сукупності злочинів // Вісник Львівського інституту внутр. справ.-2001.-№2.-С.167-171.

11. Кобец П.Н. История развития понятия «рецидив преступлений» // Российский следователь.-2001.-№5.-С.23-28.

12. Петухов Р.Б. Множественность преступлений по УК Российской Федерации // Уголовная политика: совершенствование законодательства и правоприменительной практики: Труды Академии управления. М., 2000.-С.75-78.

13. Емельянов В.А. О понятии совокупности преступлений – В кн.: Категориальный аппарат уголовного права и процесса. – Ярославль, 1993.-С.131-137.

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.12. 92р. №12 „Про судову практику про корисливі злочини проти приватної власності”

15. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26. 04. 2002р. №5 „Про судову практику у справах про хабарництво”

16. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7.02. 2003 р. № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”

Загальні рекомендації по вивченню теми

Досить часто трапляється, що однією особою вчиняється не один, а декілька злочинів. В цих випадках існують певні особливості кваліфікації таких злочинів та призначення за їх скоєння покарання, які пов’язані з тим, що має місце множинність злочинів. В цих випадках підвищується суспільна небезпека як самих злочинів, так і осіб, які їх вчиняють.

Починаючи вивчати множинність, в першу чергу, слід розібратись в її складових елементах – одиничних злочинах. Кримінальний Кодекс не дає визначення поняття одиничного злочину. Його дає теорія кримінального права. Встановивши всі ознаки одиничного злочину, треба вивчити види одиничних злочинів. Один з них закріплено в ч.2 ст.32 КК

Визначивши види одиничних злочинів, слід уяснити для себе в процесі засвоєння теми різницю саме одиничних злочинів від деяких видів множинності злочинів.

Починаючи вивчати друге питання теми, в першу чергу, слід звернути увагу на визначення поняття повторності злочинів, яке дається в ч. 1 ст. 32 КК. Виходячи з цих положень слід установити, які ознаки має повторність злочинів та які види повторності злочинів існують. Особливу увагу слід звернути на те, що для повторності злочинів не має значення, із яких одиничних злочинів вона складається, чи є ці злочини закінченими чи ні, не мають значення форми співучасті. Слід встановити і особливості наявності повторності злочинів та її відсутності, які вказані в ч.ч.2,3 ст. 32 КК. В цьому питанні плану розглядається лише один із видів повторності – фактична повторність. Тому слід розглянути саме види фактичної повторності. В залежності від виду фактичної повторності має свої особливості і кваліфікація.

Вивчаючи питання відмежування фактичної повторності злочинів від суміжних понять, слід звернути особливу увагу, на те, що такий вид повторності як повторність тотожних злочинів має багато спільного с таким видом ускладненого одиничного злочину, як продовжуваний злочин. Але сам закон називає різницю між цими явищами. Ця різниця передбачена ч. 2 ст. 32 КК. Слід встановити які саме ознаки розрізняють повторність тотожних злочинів та одиничний продовжуваний злочин.

Вивчати четверте питання теми слід починати з ознайомлення з поняттям сукупності злочинів, яке дається в ч. 1 ст. 33 КК і, в якому закріплюється три основні ознаки сукупності злочинів. Слід уяснити зміст кожної з цих ознак.

Далі слід розглянути види сукупності злочинів. Слід зазначити, що такого розподілу сукупності на види дотримується як теорія кримінального права так і судова практика.

Далі слід розібратися з особливостями кваліфікації при сукупності злочинів. Ці особливості вказані в ч. 2 ст. 33 КК України. Слід зазначити, що кваліфікація сукупності злочинів не викликає серйозних ускладнень порівняно з кваліфікацією фактичної повторності.

Але викликає певні ускладнення відмежування різних видів сукупності злочинів від суміжних понять. Це відмежування розглядається в наступному питанні. Слід встановити ті ознаки, які дозволяють відмежувати сукупність злочинів і такий вид одиничних злочинів, як складені злочини. Це відмежування впливає на подальшу кваліфікацію дій винних осіб. Слід також установити критерії відмежування ідеальної сукупності злочинів від конкуренції кримінально-правових норм. Це має значення при застосуванні цих норм. Необхідно звернути особливу увагу на відмежування реальної сукупності від повторності злочинів. Слід також пам’ятати про те, що існують певні ситуації, коли повторність тотожних злочинів виступає як вид реальної сукупності злочинів і тому кваліфікацію таких діянь слід проводити за правилами сукупності злочинів. У таких випадках відбувається з’єднання повторності та сукупності злочинів, яке в теорії кримінального права називається «повторність-сукупність».

Починаючи вивчати питання, присвячене рецидиву злочину, слід пам’ятати про те, що він є окремим видом повторності разом з фактичною повторністю. Тому при визначенні ознак рецидиву злочинів слід вивчити загальне поняття повторності злочинів, яке дається ч. 1 ст.32КК, та поняття рецидиву злочинів, яке дається в ст.34 КК. Слід встановити ту ознаку, яка розрізняє рецидив злочинів та фактичну повторність.

Слід вивчити класифікації рецидиву злочинів, їх критерії та встановити яке теоретичне та практичне значення має кожна з них.

Рецидив впливає на кваліфікацію злочинів та на призначення покарання. Слід розібратись як саме.

Останнє питання теми присвячене правовим наслідкам повторності, сукупності та рецидиву злочинів. Особливості цього впливу вказані в ст. 35 КК України. Слід детально вивчити та уяснити для себе ці особливості, використовуючи конкретні приклади, які наводяться у спеціальній літературі, яка дається. Також слід ознайомитись з постановами Пленуму Верховного Суду України, які наводяться в літературі для того, щоб уяснити як множинність злочинів ураховується судовою практикою по певним категоріям злочинів.

Контрольні питання

1. Поняття одиничного злочину, його значення та види.

2. Повторність злочинів: поняття, ознаки та види .

3. Види фактичної повторності злочинів, їх вплив на кваліфікацію злочинів.

4. Відмінність повторності тотожних злочинів від одиничних продовжуваних злочинів.

5. Особливості кваліфікації повторності злочинів.

6. Сукупність злочинів: поняття, ознаки та види .

7.Види сукупності злочинів, їх характеристика. Відмінність сукупності злочинів та складеного злочину.

9. Відмінність ідеальної сукупності від конкуренції норм.

10. Різниця між реальною сукупністю та повторністю злочинів.

11. Особливості кваліфікації при сукупності злочинів.

12. Поняття рецидиву злочинів та його ознаки. Види рецидиву.

13. Відмінність рецидиву злочину від фактичної повторності.

14. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів.