
- •1. Теоретичні відомості
- •1.1. Реакції полімеризації
- •1.2. Стадії полімеризації
- •1.2.1. Ініціювання
- •1.2.2. Зростання полімерного ланцюга
- •1.2.3. Обрив полімерного ланцюга
- •1.3. Кінетика радикальної полімеризації
- •1.4. Загальна характеристика методів вивчення кінетики полімеризації
- •2. Експериментальна частина
- •2.1. Опис методу
- •2.2. Методика проведення роботи
- •2.3. Обробка результатів
- •3. Розрахункова частина
- •3.1. Визначення порядку реакції за ініціатором
- •3.2. Визначення порядку реакції полімеризації за мономером
- •3.3. Визначення константи швидкості реакції полімеризації і розрахунок сумарної енергії активації
- •3.4. Розрахунок енергії активації за методом найменших квадратів
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •Вивчення кінетики полімеризації дилатометричним методом Методичні вказівки
2.2. Методика проведення роботи
Залежно від визначеного викладачем завдання полімеризацію стиролу проводять або в масі (блокова полімеризація) або в розчиннику.
1. Для визначення порядку реакції за ініціатором проводять ініційовану полімеризацію стиролу в масі. Для цього в три колби наливають по 10 ÷ 15 мл мономера (залежно від об’єму вибраного дилатометра), у кожну додають попередньо розраховану кількість ініціатора (задається викладачем в межах 0,75 1,5% мас.), зваженого на аналітичних вагах з точністю 0,0002 г і ретельно перемішують за допомогою скляної палички до повного його розчинення.
2. Для визначення порядку реакції за мономером проводять полімеризацію мономеру в розчиннику (бензолі чи толуолі) при постійному сумарному об’ємі мономеру і розчинника, постійній концентрації ініціатора в сумарному об’ємі і різній концентрації мономеру. Для цього в колбах готують по 10 15 мл суміші мономер : розчинник (залежно від об’єму вибраного дилатометра), при їх співвідношенні 1 : 5; 2 : 4; 3 : 3, додають ініціатор (0,5 1,0% мас.), зважений на аналітичних вагах з точністю 0,0002 г і ретельно перемішують за допомогою скляної палички до повного розчинення.
Після цього, посудину (1) дилатометра (рис. 2) заповнюють приготованим розчином ініціатора в мономері через капілярну лійку або за допомогою шприца так, щоб меніск рідини знаходився на рівні середини горловини. Після цього обережно різким рухом вниз вставляють капіляр (2) (рис. 2) . Дилатометр вважається правильно заповненим, коли рівень рідини знаходиться на рівні не вище 2 см капіляру і в рідині немає бульбашок.
Заповнений дилатометр вміщують в попередньо розігрітий до заданої викладачем температури (60 80ºС) повітряний термостат і через кожні 5 10 хв. (залежно від швидкості полімеризації) фіксують на капілярі рівень меніска за допомогою градуйованої шкали.
Спочатку при нагріванні розчину його об’єм буде збільшуватися і рівень меніска в капілярі дилатометра підніматиметься. Запис показів дилатометра розпочинають з того моменту, коли температура суміші досягне температури термостату і розширення розчину припиниться. Попередньо роблять поправки для початкового об’єму реакційної суміші на величину розширення, викликаного нагріванням.
Відразу після запису кожного показу за наведеними нижче формулами розраховують ступінь перетворення мономеру в полімер. Дослідження кінетики полімеризації припиняють, коли S досягне значення 30 40 %.
2.3. Обробка результатів
Ступінь перетворення мономеру в полімер S (%) розраховують за формулою:
де: V – зміна об’єму реакційної суміші за проміжок часу від початку експерименту;
V0 – початковий об’єм реакційної суміші при температурі полімеризації;
К – коефіцієнт контракції, який визначає ступінь зміни об’єму мономерної суміші при даній температурі в результаті повного перетворення мономеру в полімер.
де: Hmax – максимальний рівень рідини в капілярі при температурі експерименту;
hі – показ дилатометра;
ЦП – ціна поділки дилатометра;
де: Vдил – об’єм дилатометра, мл;
h0 – початковий рівень рідини в капілярі при кімнатній температурі.
де: м і п – густина відповідно мономеру і полімеру при 20ºС;
Для стиролу м = 0,906 г/см3, п = 1,050 г/см3.
Одержані дані вносять в таблицю 1.
Таблиця 1
Тривалість полімеризації, t, хв. |
Зміна об’єму реакційної суміші за час полімеризації, ΔV |
Вихід полімеру, S, % |
|
|
|
На основі одержаних даних будують графіки в координатах: вихід полімеру S (%) – тривалість полімеризації t (хв).