
- •1. Теоретичні відомості
- •1.1. Реакції полімеризації
- •1.2. Стадії полімеризації
- •1.2.1. Ініціювання
- •1.2.2. Зростання полімерного ланцюга
- •1.2.3. Обрив полімерного ланцюга
- •1.3. Кінетика радикальної полімеризації
- •1.4. Загальна характеристика методів вивчення кінетики полімеризації
- •2. Експериментальна частина
- •2.1. Опис методу
- •2.2. Методика проведення роботи
- •2.3. Обробка результатів
- •3. Розрахункова частина
- •3.1. Визначення порядку реакції за ініціатором
- •3.2. Визначення порядку реакції полімеризації за мономером
- •3.3. Визначення константи швидкості реакції полімеризації і розрахунок сумарної енергії активації
- •3.4. Розрахунок енергії активації за методом найменших квадратів
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •Вивчення кінетики полімеризації дилатометричним методом Методичні вказівки
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА науки, молоді та спорту УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Вивчення кінетики полімеризації дилатометричним методом
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до лабораторних робіт з дисципліни «Фізико-хімія полімерів» для студентів спеціальності 6.05130107 «Хімічна технологія переробки полімерних та композиційних матеріалів»
Затверджено
на засіданні кафедри Хімічної технології
та переробки пластмас
Протокол № 1 від 29.08.2012 р.
ЛЬВІВ - 2012
Вивчення кінетики полімеризації дилатометричним методом: методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни «Фізико-хімія полімерів» для студентів спеціальності 6.05130107 «Хімічна технологія переробки полімерних та композиційних матеріалів» / Укл.: Т.В. Гуменецький, Ю.Я. Мельник. - Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2012. - 20 с.
Укладачі Гуменецький Т.В., канд. техн. наук, доц.,
Мельник Ю.Я., асист.
Відповідальний за випуск Суберляк О.В., д-р хім. наук, проф.
Рецензенти Скорохода В.Й., д-р. техн. наук, проф.,
Братичак М.М., канд. техн. наук, доц.
1. Теоретичні відомості
1.1. Реакції полімеризації
Полімеризація – хімічна реакція утворення високомолекулярних сполук (полімерів) шляхом приєднання молекул мономеру до активного центру та регенерацією останнього в кожному елементарному акті.
У світі методом полімеризації отримують біля ¾ як гомо- так і гетероланцюгових полімерів.
Прикладом реакції полімеризації є синтези таких полімерів, як поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол, полібутадієн, поліметилметакрилат, полівінілацетат тощо.
Процес полімеризації можна подати схемою (детально буде розглянута в п.1.2):
|
розклад ініціатора і утворення вільних радикалів |
|
взаємодія радикалу з мономером і зростання полімерного ланцюга |
|
взаємодія макрорадикалів (завершення реакції) − відбувається за двома механізмами: |
|
− рекомбінації |
|
− диспропорціонування |
Полімеризуватись можуть як ненасичені, так і циклічні сполуки (переважно гетероцикли), наприклад:
.
Залежно від будови вихідної сполуки та від умов проведення реакції полімеризація може проходити за радикальним або йонним механізмами і може бути ланцюговою або ступінчатою.
Найпоширенішою є ланцюгова радикальна полімеризація ненасичених сполук (див. схему вище). В цьому випадку реакцію ініціюють вільними радикалами, зростання макромолекул починається внаслідок приєднання мономера до ініціюючого радикала.
1.2. Стадії полімеризації
Полімеризація як ланцюгова реакція, яка протікає за вільно-радикальним механізмом, складається з трьох основних стадій: ініціювання або зародження полімерного ланцюга; зростання ланцюга; обрив (закінчення) ланцюга.
1.2.1. Ініціювання
Вільний радикал (R), який може утворюватися внаслідок розпаду ініціатора під дією тепла, світа, іонізуючого випромінювання, а також у присутності окисно-відновних систем, реагує з мономером і утворює складний активний радикал (активний центр).
В загальному вигляді реакцію ініціювання можна зобразити так:
де: kрозп – константа швидкості гомолітичного розпаду ініціатора;
kі – константа швидкості стадії ініціювання.
Одним з найпоширеніших методів ініціювання полімеризації є введення в систему сполук (ініціаторів), які легко розпадаються при нагріванні на вільні радикали.
Як ініціатори полімеризації найчастіше використовуються органічні та неорганічні пероксиди, гідропероксиди, персолі, азосполуки та інші, зокрема:
− пероксид бензоїлу − (C6H5COO)2;
− пероксид лаурилу − (С11Н23СОО)2;
− пероксид гідрогену − Н2О2;
− гідропероксид кумолу − C6H5C(CH3)2OOH;
− гідропероксид трет-бутилу − (СН3)3СООН;
− персульфат калію − K2S2O8;
− персульфат амонію − (NH4)2S2O8;
− динітрил азо-біс-ізомасляної кислоти (порофор N) − NC-C(CH3)2-N=N-C(CH3)2-CN.
Швидкість ініціювання визначається його ефективністю та швидкістю розпаду ініціатора:
|
(1) |
де: [In] – концентрація ініціатора;
f – ефективність ініціювання.
Величина f залежить від природи ініціатора та від умов проведення полімеризації і є меншою за 1. Це означає, що не всі радикали, що утворюються при розпаді ініціатора дають початок зростання полімерним ланцюгам – частина їх гине в результаті побічних процесів, зокрема, рекомбінації. Наприклад, для пероксиду бензоїлу:
.
Замінюючи в (1) 2kрозп f на kі отримаємо формулу швидкості стадії ініціювання:
|
(2) |