- •§1.1 Види радіоактивних перетворень
- •§1.2 Закони радіоактивного розпаду
- •Питання для самоперевірки
- •§1.3 Взаємодія ядерних випромінювань з речовиною
- •Повний коефіцієнт поглинання в такій речовині
- •Завдання для самопідготовки
- •Література
- •§1.4 Одиниці вимірювання іонізуючого випромінювання
- •Одиниці питомої об’ємної активності радіонуклідів Бк/л (Кі/л); Бк/м3 (Кі/м3); Бк/км3 (Кі/км3).
- •Запитання для самоперевірки
- •Завдання для самопідготовки
- •Література
- •§1.5 Основні поняття, визначення та
- •Б іоценоз
- •§1.6 Проблеми дозиметрії
§1.3 Взаємодія ядерних випромінювань з речовиною
1.3.1 Альфа-випромінювання
Альфа-випромінювання
являє собою потік ядер атомів гелію.
Заряд
-частинки
дорівнює двом елементарним додатнім
зарядам, або
електростатичних одиниць; маса
-частинки
дорівнює 4 відносним одиницям, в грамах
-
.
Шлях, який проходить -частинка до повної втрати енергії, називається довжиною пробігу і є константою, яка характеризує -випромінювання.
Згідно з емпіричною формулою Гейгера і Неттола зв’язок між довжиною пробігу -частинки і постійною розпаду записується рівнянням
,
(3.1)
де
- постійна розпаду радіонукліда, с-1;
і
-
коефіцієнти, які характеризують
радіоактивне сімейство (для урану
=60,4;
=
-41,6);
- числове значення довжини пробігу
-частинки
в повітрі за нормальних умов, см.
Між величиною пробігу -частинки і її початковою швидкістю існує емпірична залежність, яка була встановлена Гейгером,
або
, [см/c] , (3.2)
де
(для
повітря при 760 мм рт.ст. і 150
С).
Між середнім пробігом -частинки в повітрі і початковою енергією -частинки існує залежність
[см] , (3.3)
де
-
енергія в МеВ.
Довжину пробігу -частинки (см) у будь-якій речовині можна визначити з точністю до 15% з рівняння Брега-Климена
[см] , (3.4)
де - середня довжина пробігу -частинки в повітрі (см);
-
атомна вага речовини;
- питома густина речовини, г/см3.
Ступінь іонізації повітря -частинками пропорційна їх енергії і характеризується числом іонів , які утворюються -частинкою на всьому її шляху:
, (3.5)
де
;
- довжина шляху (см).
Довжина пробігу -частинки у повітрі – до 10 см, у гірській породі – до 50 мк.
1.3.2 Бета-випромінювання
Бета-випромінювання
- потік електронів (позитронів), заряд
яких дорівнює одному елементарному
заряду, або
електростатичних
одиниць, маса -
г.
Величина максимального пробігу -частинок є функція енергії -випромінювання і записується такими емпіричними формулами
для 0,03 MeB < Emax < 0,15 MeB (3.6)
R=0,15 Emax - 0,0028 [г/см2],
або
[см];
для 0.8 MeB > Emax > 0,15 MeB (3.7)
[г/см3],
або
[см];
для Emax > 0,8 MeB (3.8)
[г/см3],
або
[см].
Довжина пробігу -частинок у повітрі – до 100 см, у гірській породі – до 5 мм.
Поглинання -випромінювання в речовині відбувається приблизно за показниковим законом
, (3.9)
де
- інтенсивність після проходження шару
поглинання товщиною d
(см);
- первинна інтенсивність випромінювання;
- коефіцієнт поглинання.
Число -частинок, які випромінює товстий шар, враховуючи поглинання -частинок у випромінюючому шарі, обчислюється за виразом:
, (3.10)
де - інтенсивність -випромінювання без врахування поглинання; d - товщина випромінюючого шару.
1.3.3 Гама-випромінювання
Гама-випромінювання
являє собою кванти електромаг-нітного
випромінювання з довжиною хвилі в межах
см. Гама-кванти
випромінюються ядрами, які знаходяться
в збудженому стані після випромінювання
-
і
-частинок.
Енергія гама-квантів дорівнює
:
де
- постійна Планка, яка дорівнює
ерг.с;
– частота
коливання:
,
де
- швидкість світла, 300000 км/с;
- довжина хвилі.
При проходженні через речовину, -випромінювання сповільнюється у результаті таких основних явищ: комптонівського розсіювання, фотоефекту і утворення пар.
Комптонівське розсіювання є непружним розсіюванням на електронах -квантів з енергіями, які значно перевищують енергію зв’язку електронів на електронних орбітах.
Енергія
розсіювання
-кванта
(
,
MeB) зв’язана з енергією (
,
MeB) первинного
-кванта
залежністю
,
(3.11)
де
- енергія електрона, який знаходиться
в спокої, дорівнює 0,51 МеВ;
- кут, на який відхиляється
-квант
від направлення свого початкового руху.
Енергія
електронів віддачі
відповідно дорівнює
. (3.12)
Мінімальна енергія розсіяного -випромінювання
. (3.13)
буде мати місце при розсіюванні під кутом 1800.
Максимальна
енергія електронів віддачі наближується
до величини:
MeB.
Величина коефіцієнта розсіювання, розрахована на один атом, пропорційна концентрації електронів в одиниці об’єму поглинаючої речовини
,
(3.14)
де
- розсіювання на електроні;
- густина;
- кількість атомів в одиниці об’єму;
- порядковий номер елемента;
- атомна маса.
Якщо
відома величина коефіцієнта
для певного елементу, то для будь-якого
елементу
, (3.15)
де
- щільність, атомна вага і порядковий
номер елементу з відомим перетином
розсіювання;
-
ті ж параметри для пошукової речовини.
Залежність
перетину фотоелектричного поглинання
від довжини хвилі (енергії)
-випромінювання
досить складна.
Для
розрахунку перетину фотоелектричного
поглинання (
)
-
випромінювання в свинці (
)
Грей запропонував формулу
.
(3.16)
Довжина
хвилі
в цій формулі береться в одиницях
(
см).
Довжина хвилі випроміненого
-кванта
обернено пропорційна частоті коливань
, (3.17)
де - швидкість світла, 300000 км/с.
Між довжиною хвилі -кванта в одиницях і його енергією в МеВ існує залежність
. (3.18)
Коефіцієнт поглинання вказує на частку квантів, які погли-наються на одиниці шляху в речовині. Значення коефіцієнта поглинання пропорційне числу атомів поглинаючої речовини в 1 см і віднесене до одного атома обчислюється за такою формулою
[см-1],
(3.19)
де - константа.
