
- •1.1. Суть рфп, його ознаки та функції.
- •1.2. Сутність та класифікація фін. Послуг.
- •1.3. Рфп та його структура.
- •2.1. Учасники рфп, їх види та функції.
- •2.2. Умови ств. Та д-сті фін. Установ.
- •2.4.Умови та зміст договору про надання фін. Послуги.
- •2.5. Принципи функціонув. Та проблеми розвитку рфп в Укр.
- •3.1. Суть фін. Посередництва та його значення для функц. Ек-ки.
- •3.2.Типи фін. Посередників та їх ф-ції.
- •3.3. Роль банків у фін. Посередництві.
- •3.4.Необх. Функц-я та розвитку небанк. Фін. Посередництва
- •4.1. Характеристика інституційної структури рфп
- •4.2 Діяльність банків як оферентів фінансових послуг
- •4.3. Особливості функціонування небанківських кредитних установ
- •4.4. Особливості діяльності фінансових установ, що надають фінансові послуги на фондовому ринку(фр).
- •5.1.Загальна характеристика сегментарної структури рфп.
- •5.2. Грошовий ринок.
- •5.3. Фондовий ринок
- •5.4. Ринок позик
- •5.5. Валютний ринок
- •5.6. Страховий ринок
- •6.1. Депозитні послуги фінансових установ, їх види та характеристика.
- •6.2.Фінансові послуги банків щодо відкриття та обслуговування рахунків клієнтів.
- •6.3. Послуги фінансових установ щодо здійснення грошових платежів та розрахунків
- •6.4. Фінансові послуги з емісії та обслуговування платіжних карток.
- •7.1.Склад професійних учасників валютного ринку (вр) та регулювання їх діяльності
- •7.2. Загальна характеристика валютних операцій та фінансових послуг, що супроводжують їх реалізацію
- •7.3. Фінансові послуги банківських установ з реалізації міжнародних розрахунків.
- •10.1.Загальна характеристика інфраструктури р.Ф.П.
- •10.2. Діяльність фондових бірж
- •10.3.Форми діяльності депозитарних установ.
- •10.4. Діяльність реєстраторів цп
5.5. Валютний ринок
Валютний ринок – це розгалужена система стійких та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування між нар. платежів, здійснення інозе. інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використ. Іноз. валют.
Інструментом обігу на валютному ринку є валюта. Термін «валюта» хар-я у широкому і вузькому розумінні.
У вузькому розуміння валюта являє собою нац. Грош. одиницю, та грош. одиниці іноз. держав.
У широкому розуміння в поняття валютних цінностей окрім грош. одиниць іноз. держав включають фондові цінності (акції, облігації, та інші), платіжні документи (векселі, чеки, акредитиви), випущені в іноземній валюті, а також банківські метали (золото, срібло, платина,а також метоли платинової групи).
Валюта може бути поділена на національну, іноземну та колективну.
Національна валюта емітується нац. банківською системою. Валюта Укр. є єдиним законним засобом платежу на території Укр.
Іноземна валюта емітується банківськими системами ін. країн.
Колективна валюта – це особливі міжнар. грош. одиниці, що випущені міжнародними фінансово - кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.
Важливими хар-ми валюти є її курс та конвертованість.
Валютний курс - це ціна грош. одиниці однієї країни, яка виражена в грош. одиницях іншої країни або в між нар. валютних одиницях (спеціальні права запозичення , євро).
Основою визначення валютного курсу купівельна спроможність грош. одиниці. На стан валютного курсу та курс валюти впливають три групи факторів:
Стан економіки;
Політична ситуація в країни;
Ступінь довіри до валюти на нац. та світовому рівні.
Конвертованість валюти – це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень. За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:
Вільно конвертована валюта вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн та застосовується у всіх видах міжнародного обігу.
Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках використовується з обмеженням. Більшість країни світу , в тому числі і Укр. мають частково конвертовану валюту.
Неконвертована валюта , не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується на території певної країни.
Клірингова валюта - це розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними постановками товарів та надання послуг між країнами – учасницями клірингових розрахунків.
Основними функциями валютного ринку є:
Забезпечення між нар. переливу капіталу;
Створення суб’єктом валютних відносин передумов для здійснення міжнародних платежів та сприяння завдяки цьому розвитку зовн. торгівлі;
Забезп. прибутку учасникам ринку в наслідок реалізації валютних операцій;
Формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;
Страхування валютних ризиків;
Забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави.
Валютний ринок має свою структуру. Він може бути поділений на окремі складові за ознаками:
за сферою поширення в складі валютного ринку виділяють:
1) міжнародний валютний ринок;
2) національний валютний ринок.
за принципом організації валютний ринок поділяється:
1. організований;
2. стихійний;
- залежно від централізації може бути поділений : 1. біржовий; 2. позабіржовий.
Поряд з вище зазначеними ринками в складі валютного ринку функціонує ринок банківських металів.
За характером валютних операцій в складі валютного ринку виділяють:
1.ринок конверсійних операцій;
2. ринок депозитних операцій;
3.ринок кредитних операцій.