- •Тема 1: Державне управління і виконавча влада в Україні.
- •1. Поняття державного управління, його суть і характерні риси.
- •2. Державне управління і виконавча влада.
- •1. Сфера державного управління визначається тим, що воно здійснюється:
- •2. Сфера виконавчої влади визначається тим, що:
- •3. Основні принципи державного управління
- •А. Соціально-політичні принципи державного управління.
- •1. Широка участь громадян в управлінні справами держави і суспільства.
- •Централізація та децентралізація в управлінні.
- •4. Рівноправність громадян в державному управлінні.
- •5. Законність в державному управлінні.
- •6. Позапартійність.
- •7. Демократизм.
- •Б. Організаційні принципи державного управління.
- •Принципи державного управління
- •Висновки
- •Тема 2: Адміністративно-правові норми.
- •1. Поняття та структура норм адміністративного права. Дія адміністративно-правових норм.
- •2. Дія адміністративно-правових норм
- •Тема 3: Адміністративне право як галузь права і як наука.
- •1. Поняття, предмет і метод адміністративного права. Взаємовідношення з іншими галузями права
- •2. Система адміністративного права і його джерела
- •3. Наука адміністративного права, її предмет та система
- •Висновки
- •Тема 4: Адміністративно-правові відносини
- •1. Поняття та особливості адміністративно-правових відносини. Підстави виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин.
- •2. За наявністю або відсутністю зв'язку факту з волею суб'єкта — на дії та події.
- •2. Види адміністративно-правових відносин.
- •1. За цільовим призначенням:
- •2. За виконуваними функціями — регулятивні та правоохоронні.
- •3. За складом учасників — двосторонні або багатосторонні.
- •4. За сферою виникнення:
- •5. За станом взаємної підпорядкованості суб'єктів, що беруть участь у правовідносинах, — адміністративні правовідносини:
- •6. Тісно пов'язаною з попереднім поділом є класифікація адміністративних правовідносин на так звані вертикальні та горизонтальні.
- •7. За способом захисту:
- •8. За змістом, адміністративно-правові відносини поділяються на:
- •9. За характером юридичних фактів, адміністративно-правові відносини поділяються на:
- •3. Учасники адміністративно-правових відносин, їх правоздатність та дієздатність.
- •Тема 5: Адміністративно-правовий статус Президента України.
- •2. Адміністрація Президента України.
- •Тема 6: Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні .
- •1. Ознаки та правове становище органів виконавчої влади
- •2. Види органів виконавчої влади
- •3. Система органів виконавчої влади та принципи її побудови
- •4. Кабінет Міністрів України
- •5. Центральні органи виконавчої влади
- •5. Місцеві органи виконавчої влади
- •6. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- •Тема 7: Державна служба в Україні.
- •1. Державна служба в Україні та державнi службовцi
- •2. Класифікація посад державних службовців.
- •3. Особливості проходження служби державними службовцями. Прийняття на державну службу.
- •4. Служба в органах місцевого самоврядування: загальна характеристика.
- •Висновки
- •Тема 8: Об'єднання громадян як суб’єкти адміністративного права
- •1. Об’єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус. Види об’єднань громадян.
- •3. Релігійні організації.
- •4. Професійні спілки в України.
- •Висновки.
Централізація та децентралізація в управлінні.
Централізація – зосередження керівництва, управління, організації певних суспільних, політичних процесів в одних руках, нагромадження будь-чого в єдиному центрі; концентрація функцій соціального і державного управління, відповідних прав і повноважень у центральних владних структурах (органах, установах тощо).
Апарат державного управління повинен будуватися на засадах розумного співвідношення концентрації влади і її децентралізації, оскільки порушення даного балансу в будь-який бік призводить до негативних наслідків. Переважання централізації породжує безініціативність нижчих ланок системи органів виконавчої влади, а надмірна децентралізація веде до порушення єдності системи у формуванні та здійсненні державної політики, єдиних вимог, нормативів і оцінок, а отже, створює передумови для дезорганізації та некерованості управлінської системи.
Централізм в управлінні обумовлений значною часткою загальнодержавної власності в економіці держави, необхідністю зосередження в руках держави основних важелів направляючого впливу на процеси, що відбуваються в різних галузях і сферах господарського, соціально-культурного і адміністративно-політичного життя.
Цей принцип забезпечує підпорядкування загальнодержавним інтересам діяльності всіх ланок апарату державного управління. Разом з тим, централізм, в сучасному розумінні цього слова, передбачає можливість індивідуального вибору оптимальних способів і методів досягнення єдиної спільної мети кожним суб’єктом державного управління .
Принцип поєднання колегіальності і єдиноначальництва. Колегіальність означає колективне обговорення і вирішення найважливіших питань державного управління, а єдиноначальництво – вирішення їх безпосередньо керівником.
В системі державного управління, з однієї сторони, створюються колегіальні або єдиноначальні органи, з другої – використовується методи колективного вирішення питань управління або одноособового розпорядництва. При цьому в колегіальних органах можливе одноособове вирішення певних питань, а в єдиноначальних органах широко використовуються колегіальні форми роботи при прийнятті рішень (наприклад, колегії створюються в усіх міністерствах, які є єдиноначальними органами).
Колегіальні форми вирішення питань використовуються при обговоренні і вирішенні основних питань централізованого керівництва господарською, соціально-культурною і адміністративно-політичною сферами, при здійсненні загальнодержавної, міжгалузевої, галузевої і територіальної координації.
Одноособове розпорядництво максимально пов’язується з вирішенням поточних питань, з втіленням в життя колективно обговорених або прийнятих рішень. Таким чином, роль єдиноначальництва полягає в забезпеченні необхідної дисципліни і організованості, персональної відповідальності за доручену справу, виконання прийнятих рішень, дотримання пріоритету загальнодержавних інтересів в діяльності галузей управління і окремих підприємств, установ, організацій.
4. Рівноправність громадян в державному управлінні.
Організація і діяльність органів виконавчої влади держави базується на рівноправності усіх без винятку громадян України незалежно від їх раси чи національності. Цей принцип закріплено в ст.ст. 21, 24, 36, 38 Конституції України.
Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.21.24 КУ).
Принцип рівноправності громадян в державному управлінні проявляється у рівному праві всіх громадян України, незалежно від національності і раси на державну службу, займати будь-яку посаду в апараті органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, у праві автономних формувань (Автономна Республіка Крим) мати свої органи державного управління.
Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян за расовими і національними ознаками, так само як і всяка проповідь расової або національної винятковості, ворожнечі або зневаги – караються за законом.
Рівноправність громадян України забезпечується в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя. При цьому не допускається ні ігнорування, ні роздування національних особливостей.