3. Учасники адміністративно-правових відносин, їх правоздатність та дієздатність.

Учасники адміністративно-правових відносин – це конкретні сторони (юридичні і фізичні особи), наділені обов’язками і правами в сфері державного управління, передбаченими і забезпеченими адміністративно-правовими нормами і здатні їх практично реалізувати.

Якщо суб'єкт адміністративних правовідносин — це фактичний носій правових зв'язків, тобто він обов'язково в них бере реальну участь, то суб'єкт адміністративного права є, так би мовити, претендентом на цю участь. Але для того, щоб визнаватися таким претендентом, відповідна особа повинна бути потенційно здатним носієм суб'єктивних прав і обов'язків. Така потенційна здатність суб'єкта визначається як адміністративна правосуб'єктність.

Адміністративне право наділяє правосуб'єктністю велике коло учасників суспільних відносин, про що свідчить величезна кількість подібних відносин у різних сферах реалізації публічної влади. Не випадково перелік суб'єктів адміністративного права значно ширший, ніж у будь-якій іншій галузі права.

Суб'єктами адміністративного права є громадяни, іноземці, особи без громадянства. Причому правове становище суб'єктів однієї категорії неоднакове. Якщо проаналізувати адміністративну правосуб'єктність громадян, то виявиться, що вона відрізняється залежно від статі, віку, стану здоров'я (наприклад, не всі можуть призиватися на військову службу, вступати до вищих навчальних закладів тощо). Серед іноземців особливим адміністративно-правовим статусом наділяються біженці (згідно із Законом України «Про біженців»).

Суб'єктами адмінієтративно-правових відносин є органи держави, насамперед органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, а також органи місцевого самоврядування. Суб'єктами цих відносин треба визнати і структурні підрозділи підприємств, установ, організацій (наприклад, цех, факультет, відділення в лікарні тощо).

Суб'єктами адміністративно-правових відносин є також різноманітні господарські структури. Зокрема, на них, як і на всі інші організації, нормами адміністративного права покладено обов'язок додержувати пожежних, санітарних та інших загальнообов'язкових норм і правил (витрата електричної енергії, сплата оренди і т. ін.).

Взагалі для адміністративного права характерна велика кількість суб'єктів з різними повноваженнями, структурою і правовими характеристиками. Цим зумовлене й існування різних варіантів їх класифікації. Так, суб'єктів адміністративного права можна поділити на: державні організації та їх представники і недержавні організації та їх представники; суб'єкти колективні та індивідуальні; фізичні, юридичні особи і колективні суб'єкти без статусу юридичної особи тощо.

Найбільш поширене виділення таких основних видів суб'єктів адміністративного права:

-          фізичні особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства;

-          юридичні особи — органи виконавчої влади, будь-які інші державні органи, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації (в особі їхніх керівників, які очолюють органи управління цих підприємств, установ, організацій);

-          колективні суб'єкти (утворення), які не мають ознак юридичної особи, але тією чи іншою мірою наділені нормами адміністративного права певними правами і обов'язками: структурні підрозділи державних і недержавних органів, підприємств, установ, організацій, деякі інші громадські утворення (на кшталт загальних зборів громадян за місцем проживання).

Йдеться про всіх суб’єктів адміністративного права, які під впливом юридичних фактів, передбачених гіпотезою відповідної адміністративно-правової норми, стають учасниками (сторонами) адміністративно-правових відносин.

Загальною умовою вступу організацій та осіб в адміністративно-правові відносини є наявність у них адміністративної правоздатності.

Адміністративна правоздатність – це здатність суб’єкта мати юридичні обов’язки і права в сфері державного управління, передбачені і забезпечені нормами адміністративного права. Проте, наявність адміністративної правоздатності – це ще недостатня умова для вступу суб’єкта в адміністративно-правові відносини. Для цього необхідно, щоб суб’єкт володів адміністративною дієздатністю.

Адміністративна дієздатність – це здатність суб’єкта практично реалізувати своїми діями у правовідносинах свою адміністративну правоздатність, свої юридичні обов’язки і права.

Поєднання адміністративної правоздатності і дієздатності створює умови, при яких суб’єкт адміністративного права стає учасником (стороною) адміністративно-правового відношення. Адміністративна правоздатність органів виконавчої влади держави визначається їх компетенцією, якою наділяється кожен з них при утворенні. Компетенція органу фіксує коло здійснюваних ним управлінських функцій і обсяг необхідних для їх реалізації повноважень (обовязків і прав).

Фактично, адміністративна правоздатність органу управління окреслює коло його юридично-владних повноважень, що дають йому можливість приймати участь в адміністративно-правових відносинах.

Адміністративна правоздатність і дієздатність органів управління виникає одночасно з їх утворенням і визначенням компетенції. При цьому, в більшості випадків, органи управління зобов’язані вступати в адміністративно-правові відносини, які відіграють роль основного засобу практичної реалізації належної їм компетенції.

Розрізняють загальну і спеціальну правоздатність і дієздатність органів управління.

Загальна правоздатність виражається у наданні органам можливості здійснювати управлінську діяльність в межах їх компетенції. Спеціальна правоздатність доповнює загальну і виражається у можливості органів виконувати специфічні задачі або функції управління (наприклад, контрольно-наглядову, юрисдикційну діяльність).

Нерідко створюються органи, призначені винятково для виконання подібних задач (наприклад, державні інспекції, адміністративні комісії).

Як загальна, так і спеціальна правоздатність органів управління проявляється у їх загальній або спеціальній дієздатності. Учасниками адміністративно-правових відносин є також структурні підрозділи апарату органів виконавчої влади (наприклад, управління і відділи центрального апарату міністерств, державних комітетів), обсяг адміністративної право- і дієздатності яких визначається керівництвом (керівником) даного органу.

Адміністративна правоздатність і дієздатність державних підприємств, установ і організацій проявляється в діяльності їх органів управління (наприклад, адміністрації підприємства). Ці органи, в межах своєї компетенції, реалізують адміністративно-правові обов’язки і права визначені для підприємств, установ і організацій, представляють їх у зовнішніх відносинах адміністративно-правового та іншого (наприклад, цивільно-правого) характеру.

Адміністративна правоздатність і дієздатність державних службовців визначається характером їх діяльності і, як правило, закріплюється або в спеціальних положеннях, або в посадових інструкціях. Ці право- і дієздатність є похідними від компетенції того органу управління, який вони представляють у правовідносинах.

Певною адміністративною право- і дієздатністю наділені громадські організації і трудові колективи. Адміністративно-правові норми визначають, зокрема, основні види адміністративно-правових відносин, в яких беруть участь ці організації і колективи. Адміністративно-правові норми закріплюють повноваження керівних органів громадських організацій в державному управлінні. Адміністративна правоздатність трудових колективів регулюється законодавством про їх участь в управлінні справами підприємства і т. д.

Адміністративною право- і дієздатністю наділені і громадяни. Обсяг адміністративних обов’язків і прав громадян України визначається Конституцією України, чинним законодавством, а також відповідними адміністративно-правовими нормативними актами.

Юридичні гарантії реалізації прав і обов’язків громадян, що складають їх адміністративно-правовий статус, встановлені не тільки нормами адміністративного, але й інших галузей права (наприклад, конституційного права).

Адміністративна правоздатність громадян виникає з моменту народження і припиняється зі смертю громадянина. Адміністративна дієздатність громадянина у повному обсязі виникає при досягнені ним 18 – річного віку.

Адміністративна правоздатність – це невід’ємна належність громадянина, яка може бути лише тимчасово обмежена в порядку і випадках, передбачених законодавством (наприклад, при скоєнні злочину і відбуванні кримінального покарання в місцях позбавлення волі).

Що ж стосується адміністративної дієздатності, то особа може бути визнана тільки судом частково або повністю недієздатною у випадках і в порядку, передбачених законодавчими актами України (наприклад, в результаті душевного захворювання, або щодо хронічних алкоголіків та ін).

Більш детально на суб’єктах адміністративно-правових відносин ми зупинимося далі, у спеціально відведених для цього темах нашого курсу.

* * *

Таким чином, учасниками адміністративно-правових відносин можуть бути будь-які суб’єкти адміністративного права, які наділені адміністративною право- і дієздатністю.

Адміністративна правоздатність – це здатність суб’єкта мати відповідні права і обов’язки в сфері державного управління, а адміністративна дієздатність – це здатність суб’єкта своїми діями практично реалізувати у правовідносинах свою адміністративну правоздатність.

Особливе місце серед суб’єктів адміністративних правових відносин належить органам виконавчої влади держави, які мають як загальну, так і спеціальну право- і дієздатність. Саме ці органи (їх посадові особи) виражають інтереси держави в адміністративних правовідносинах. До них же ставляться особливі вимоги щодо точного і неухильного виконання вимог правових норм, що є гарантією законності в сфері державного управління, виконавчої і розпорядчої діяльності компетентних державних органів.

Найчисленніша група учасників адміністративно-правових відносин – громадяни України. Адміністративно-правовий статус громадян визначається Конституцією та законами України. Найважливішими складовими цього статусу є адміністративна правоздатність і дієздатність.

Окрему групу учасників адміністративно-правових відносин складають державні службовці, працівники міліції, військові, правовий статус яких має певні особливості і відмінності. Він визначається, в основному, компетенцією тих органів, які вони представляють.