ТЕМА: Досягнення і проблеми в галузі сучасної лексикології.

1. Лексикологія як розділ мовознавства про словниковий склад мови. Головні поняття лексикології. Розділи лексикології.

2. Головні досягнення і напрямки розвитку сучасної лексикології та її розділів.

2.1. Українська зіставна лексикологія;

2.2. Досягнення і перспективи української термінології.

2.3. Напрями розвитку сучасної ономастики

3. Сучасні принципи і методи опису лексичного значення слова.

1. Лексикологія як розділ мовознавства про словниковий склад мови. Головні поняття лексикології. Розділи лексикології.

Лексикологія (від грецького lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови).

Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.

Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

Термін лексикологія вперше введений у французькій енциклопедії Д. Дідро та Л. Д'Аламбера в 1765 році. Проте, як окремий розділ мовознавства лексикологія виділилася порівняно недавно. Ще на початку 20 століття відомий американський мовознавець Леонард Блумфільд вважав, що мовознавство загалом не повинно займатися семантикою, яка по суті становить ядро лексикології.

Розділи лексикології

• власне лексикологія — наука про словниковий склад мови.

• семасіологія — наука про значення слів.

• ономасіологія — наука, яка вивчає процеси найменування.

• етимологія — наука, яка досліджує походження слів.

• термінологія — наука протерміни і їх функціонування.

• ономастика — наука про власні назви. Ономастика в свою чергу поділяється на розділи:

  • антропоніміка — наука про імена людей.

  • топоніміка — наука про назви географічних об'єктів.

    • гідроніміка — наука про назви водоймищ.

  • теоніміка — наука про назви божеств.

  • астроніміка — наука про назви астрономічних об'єктів.

  • зооніміка — наука про назви тварин (клички тварин).

• лексикографія — наука про укладання словників.

Сема́нтика мовна (давніше семасіологія) - розділ мовознавства, пов'язаний з лексикологією; вивчає значення (теж у діяхронному, іст. перекрої) слів і їх складових частин, словосполук і фразеологізмів.

В основу лексикології покладено два фундаментальних теоретичних положення, сформульованих у працях О.Фортунатова, Б.де Куртене, В.Шахматова, М.Покровського. Це ідеї соціальності мови та її  системності, які найбільш яскраво виявляють себе в лексикології. Лексичний склад найбільш безпосередньо пов’язаний з позамовною дійсністю; при значній стійкості і традиційності він реагує на найменші зміни в природі і суспільстві. Із змінами в позамовній дійсності пов’язане виникнення нових, застарілих слів і значень. Ідея системності мови виявляється в рівневій структурі будови мови, яка розуміється як цілісна система, утворювана взаємодією підсистем (рівнів).

існування можливих напрямів у науці:

соціолінгвістичного (зовнішнього);

системно-семасіологічного (внутрішнього).

Ці напрями частково співпадають з розмежуванням лексикології у вузькому розумінні і семасіології.

Лексикологія вивчає у словниковому складі сторони, які зумовлені факторами позамовного характеру, соціально-історичними умовами розвитку суспільства. У її завдання входить вивчення питань формування словникового складу мови, історичних змін, які у ньому відбуваються; систематизація лексики з точки зору її походження, розшарування за сферами вживання, за мірою активності.

 Семасіологія вивчає лексичну систему мови і слово як елемент цієї системи перш за все з точки зору внутрішніх закономірностей, які організують усю систему.

Об”єктом семасіології є різні вияви системності лексики:

лексико-семантичні групи слів;

явища семантичного варіювання;

види семантичних і формально-семантичних опозицій слів.

 Чіткого розмежування проблематики власне лексикологічної і семасіологічної бути не може. У програмах із сучасної української літературної мови все це коло питань об”єднане під загальною назвою “лексикологія”, оскільки існування і розвиток лексичної системи мови визначається єдністю лінгвістичних і позалінгвістичних факторів.