§ 57, І запитані міністри не пізніш семи днів мають на сі жадання дати пояснення в Всенародних Зборах Української Республіки - самі чи через своїх представників.

53. Член Кабінету, котрому більшість Всенародних Зборівв Української Республіки висловить недовір“я, складає свою повновласть і через 24 год. після сього Всенародні збори можуть приступити до заміщення його способом, вказаним в § 40. Те саме розуміється про цілий Кабінет, коли йому не буде висловлено недовір1я в цілості.

54. Постановою 2/3 Всенародних зборів члени Кабінету можуть бути піддані під слідство і суд за свою діяльність.

55. Члени Кабінету під час свого урядування мають право брати участь в дебатах Всенародних збборів з голом дорадчим. Так само ті члени Кабінету, які були депутатами Всенародних зборів Української Республіки,- до свого призначення до Кабінету (так в тексті.- Д.Я.).

VII Генеральний Суд

Української Народної Республіки.

56. Найвищимм сторожем Конституції й права Української Республіки являється Генеральний суд, зложений з суддів, вибраних в рівнім числі Всенародними зборами і судами земмель Української Республіки.

57. Раз вибрані судді зостаються генеральними суддями доживотно6 оскільки не зложуть уряду самі, або не будуть позбавлені його посуду.

58. Генеральниий суд являється найвищою апеляційною і касаційною інстанцією для всіх судів Республіки і першою й останньою інстанцією для суду над міністрами республіки, а також в справах позбавлення громадянських прав громадянина Української Республіки.

59. Генеральний суд пильнує також згідності законів Всенародних зборів Української Республіки з її Конституцією і обов“язковими для неї федеральними постановами центральних виконавчих органів республіки, а також згідності федеральних постанов з Конституцією Республіки України.

60. Генеральний суд провіряє правосильність виборів до Всенародниих Зборів Української Республіки.

61. Сі справи розглядаються ним на основі приватних обжалуваннів і по ініціативі нижчих судових інституцій, а також органів самоуправи Республіки, Всенародних зборів і Кабінету Республіки.

62. Признавши незаконною, або не згідною з Конституцією, яку небудь постанову, Генеральний суд публікує про се до загальної відомості, і така публікація позбавляє обов“язкової сили такі осуджені ним постанови органів самоуправи і розпорядження виконавчих органів Республіки.

63. Закони Всенародних зборів, осуджені Генеральним судом, мможуть бути переглянуті Всенародними зборами в новім складі, і коли будуть ухвалені наново, мають уже остаточну силу і не підлягають переглядові Генерального суду.

64. Свої помічення над незгодністю федеральних постанов з конституцією Української Республіки Генеральний суд передає до ужитку представникам Української Республіки в федеральних органах (в Суді, Кабінеті і Камері).

VIII Національні організації

65. Кожна нація України має незаймане право на національно-персональну автономію в межах Української Народної Республіки, себто право на самостійне порядкування свого національного життя. Народності великоруська, єврейська і польська вже тепер користуються правом на національно-персональну автономію. Всі інші нації: білоруська, чеська, молдованська, німецька, голандська (меноніти), грецька й татарська - можуть скористатися з права на національно-персональну автономію, коли не менш як 10 тис. громадян України з котрої-небудь народності подадуть про се писані заяви через громади Генеральному судові і той, по перевірці, розпублікує про се.

66. Для здійснення означеного в § 65 права громадян Української Республіки приналежні до тої нації складають на території Української Республіки національний союз. Членамм його ведуться реєстри, з яких складається національний кадастр і публікується для загальної відомості, і кожен громадянин може жадати, щоб його (було) вписано або виписано з того кадастру.

67. Органи такого національного союзу - се органи державні, вони мають право видавати постанови, обов“язкові для його членів, і порядкувати в справах тої народності. Вони мають право оподатковувати своїх членів по приналежності. Крім того, з загальних приходів Української Республіки і місцевих самоврядуваннів в їх розпорядження відраховуються на справи, якими вони завідують, з сум, призначених на сі справи, певні частини, пропорціональні сисленості того союзу.

68. Справи, котрими порядкує кожний національний союз та його органи, означуються постановою Установчих зборів тої народності, вибраними всіма означеними в § 66 громадянами, на основах6 вказаних в § 25 сеї Конституції. Постанови сі затверджуються Всенародними зборами, а всякі різниці з сього приводу між постановами Установчих зборів народності і Всенародними зборами Українии виглажуються комісіями, зложеними в рівнім числі представників обох сих установ.

69. Вищим представницьким органом національного союзу являється вибрана ним національна рада, а вищим виконавчим органом - установлена ним національна управа тої народності.

70. В Кабінеті міністрів Української Народної Республіки мусять бути міністри по справах організованих в національні союзи народностейй, при тім по справах народностей великоруської, єврейської й польської мають бути міністри окремі.

71. Всі суперечки щодо компетенції органів національного союзу і загальних органів самоврядування та місцевого самоврядування розв“язуються судовими установами по приналежності.

72. Після того, як закон про національно-персональну автономію буде приийнятий парламентом Федеративної Російської Респуьліки, національні союзи Української Республіки матимуть право входити в склад ширших організацій в межах Федеративної Російської Республіки, з захованням вище означениих органів національного союзу в межах Української Народної Республіки.

Джерело: УЦР.- Т. 2.- С. 5-11.

Додаток 1.8

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

(Статут про державний устрій, права і вільності УНР)