§ 5. Народня Рада вибирає з поміж своїх членів Старшину.

Число членів Старшини єсть 9, між ними мусять бути провідник і заступники Народньої Ради.

Відповідно до поширення Народної Ради (§ 1. уст. 3) поширюється число членів Старшини.

Народня Рада може й з інших причин побільшити число членів Старшини.

Провідник Народної Ради єсть провідником Старшини.

Старшина вибирає директора Народної канцелярії.

§ 6. Старшина збирається і радить постійно.

§ 7. Старшина Народної Ради єсть органом верховних постанов та верховного нагляду.

З осібна вона видаватиме постанови про все, що вважає потрібним до постійного та відповідного функціонування державної адміністрації, до удержання порядку внутрі держави та для за безпеки супокою на зверх. До неї належить верховний нагляд над Народньою Управою (§§)^viii та над військом Галицької Держави. Вона підготовляє річний бюджет держави до затвердження Народньої Ради. Вона порішає спори про приналежність поодиноких справ до дотичних галузей Народньої Управи. Вона виконує право амністії й право ласки.

Старшина Народної Ради не веде адміністрації, тільки переказує її Народній Управі.

(В.) Народня Управа

§ 8. Народня Управа ділиться на:

Внутрішню управу;

Заграничну управу;

Військову управу;

Культурну управу;

Оборотову управу;

Судову управу;

Провідники сих управ називають ся начальниками. Начальник управи внутрішніх справ називається також Начальником Краю. Він єсть рівночасно Провідником усієї Народньої Управи. Начальників Народньої Управи покликує Народня Рада.

§ 9. Внутрішня управа обіймає справи держави, до яких належать також скарбові, рільничі, живні й санітарні справи. Вона відповідатиме кругові ділання міністерства внутрішніх справ, публічних робіт, скарбу, рільництва, виживлення й здоровля австрійської держави.

Загранична управа обіймає заграничні справи з кругом ділання, що відповідати ме австрійському міністерству заграничних справ.

Військова управа обіймає справи державної оборони з кругом ділання, що відповідати ме австрійському міністерству Краєвої оборони.

Культурна управа обіймає справи віроісповідань і просвіти з кругом ділання, який відповідати ме австрійському міністерству віроісповідань і просвіти.

Оборотова управа обіймає справи торгівлі, промислу, шляхів, пошт і телеграфів та відповідатиме кругові ділання австрійського міністерства торгівлі і шляхів.

Судова управа обіймає судові справи та її круг ділання відповідає австрійському міністерству судівництва.

В загальних справах Народньої Управи сходиться вона на спільні засідання, в яких беруть участь усі начальники управ. Скликує її Начальник Краю.

Народня Рада може змінити круг ділання сих справ осібним законом.

§ 10. Народня Управа єсть начальним виконуючим органом держави. Усім управам переказується окремий уряд з відповідним числом урядників.

Їм підчиняються усі краєві і повітові власти. Народні Управи виконують також нагляд над громадянами.

Краєвий виділ, повітові ради й повітові виділи зносять ся.

§ 11. Старшина Народньої Ради покличе на повітах намісць повітових рад і виділів нові повітові управи, що матимуть громадянський нагляд над діловодом староств та керму справ живних і податкових. Повітові управи підчиняти муть ся Народній Управі та Старшині Народньої Ради.

§ 12. Громади одержують повну місцеву автономію. Різниця між самостійним та відпорученим кругом ділання громади зносить ся.

Зносить ся окреме правове становище двірських обсягів, та вони включують ся до громади.

Народня Управа подбає о переведення нових виборів. Громадських рад на основі загального, рівного, безпосереднього й тайного права голосування.

Зносить ся право паттронату. Народня Рада видасть до сьго перевідний закон. Обмеження права польовання й риболовлі на своїх чи публічних пунктах зносять ся. Народня Рада видасть про се негайно новий закон.

§ 13. Урядники мають повні горожанські права, м.и. право творити товариства, право відбувати збори, та право до свобідного заробітку поза обов’язками урядничої служби. Народня Управа може одначе заваести виїмково обмеження свободи заробітку.

Урядники мають обов’язок по всім своїм силам служити населенню без огляду на народність. Урядники є для народу, не народ для урядників. Невідповідна поведінка урядника зі сторонами підлягає карі.

Про відповідь урядників за шкоду, заподіяну сторонам, народня Рада видасть негайно окремий закон^ix.

§ 15. Внутрішня урядова мова урядів єсть українська. У відношенні до сторін обовязувати ме за все народня мова сторони, як у слові, так і на письмі. Народня Рада видасть по сій думці негайно особий закон на перехідний час. Усі урядники мусять знати три державні мови українську, польську та німецьку на слові та на письмі. Урядники не української народності мусять виказатися в найкоротшому часі знанням української мови.

§ 16.Старшина Народньої Ради та Народня Управа мають при виборі урядників оглядатися вправді на теперішній етап, але повинні згодом зрівняти всі народності Галицької Держави, щоби всі вони мали в урядах заступництво, відповідане процентовим відносинам їх населення. Се відноситься в першому ряді до зрівняння українського народа в усіх урядах.

§ 17. Оскільки в сьому законі не постановлено зміни, задержують закони австрійської держави провізорично свою правну силу.

§ 18. Виконати постанови Народнього Устрою припоручається Старшини Народньої Ради.

Джерело: Правова держава. Щорічник наукових праць.- Київ, 1996.- С. 237-238, 242-248.- Вип. 7.-

Додаток 1.2.9

Закон про Виділ УН Ради

4 січня 1919 р.

“§ 1. Українська Національна Рада вибирає з-поміж себе Виділ з 9 членів, якими проводить як десятий член, Президент Української національної Ради, а на случай його перешкоди найстарший за віком його заступник.

§ 2. До компетенції Видіду Української Національної Ради належить:

а) іменувати членів Правительства,

б) приймати або уділяти їм димісію,

в) виконувати право амнестії і аболіції, а на то внесення Державного Секретаріату Судівництва; в справах військового судівництва може Виділ Української Національної Ради перенести право амнестії на Раду Державних Секретарів;

г) іменувати начальників державних урядів цивільних і військових;

∂) удостовіряти і оповіщувати закони.

§ 3. Виділ Української Національної Ради скликує в міру потреби Президент Української національної Ради, а в случаю його перешкоди найстарший віком його заступник. Він репрезентує Виділ і підписує його письма.

§ 4. Виділ Української Національної Ради вибирається на час її каденції, а влада його гасне з хвилею вибору нового Виділу новою Радою.

§ 5. Рішення Виділу западають більшістю голосів, а в случаю рівності голосів стає рішенням те внесення, за котрим голосував Президент.

До важности рішень треба присутности щонайменше шости членів Виділу.

§ 6. Оцей закон входить в силу хвилею його ухвалення“.

Джерела: Стахів М. Західня Україна. - Т. 4. Нарис історії державного будівництва та збройної і дипломатичної оборони в 1918 - 1923.- С. 68 - 69; Лозинський М. Галичина в р.р. 1918 - 1920.- С. 62 - 63.

Примітка. Варіанти Закону, наведені М. Стахівим та М. Лозинським мають між собою незначні стилістичні відмінності.- Д.Я.

Додаток 1.22

ПЕРЕДВСТУПНИЙ ДОГОВІР,

заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові

між Українською Народньою Республікою й

Західно-Українською Народньою Республікою

про маючу наступити злуку обох українських держав

в одну державну одиницю

1. Західно-Українська Народня Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньої Республікою — значить заявляє свій намір перестати істнувати як окрема держава, а натомісць увійти з усією територією й населенням, як складова частина державної цілости, в Українську Народню Республіку.

2. Українська Народня Республіка заявляє цим рівнож свій непохітний намір злитись у найкоротшім часі в одну державу з Західно-Українською Народньою Республікою — значить заявляє свій намір прийняти всю територію й населення Західно-Української Народньої Республіки, як складову частину державної цілости, в Українську Народню Республіку.

3. Правительства обох республік уважають зв’язаними повищими заявами, то значить: уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.

4. Західно-Українська Народня Республіка з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними і соціальними ріжницями окремішності життя на своїй території й її населення, як будучій частині неподільної Української Народньої Республіки, дістає територіяльну автономію, которої межі означить у хвиля реалізації злуки обох Республік в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратифікацію її рішень компетентними законодатними й правительственними державними органами обох Республік. Тоді також установлені будуть детальні условини злуки обох держав.

5. Договір цей, списаний у двох примірниках, як двох окремих оригіналах, призначених по одному для правительств кожної з обох держав, може бути опублікований за згодою обох правительств, т. є. Директорії Української Народньої Республіки й Ради Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республіки.

Директорія Української Народньої Республіки:

В.Винниченко

П.Андрієвський

Ф.Швець

С.Петлюра

Отаман Укр[аїнських] Респ[убліканських] військ

Повновласники Ради Державних Секретарів

Західно-Української Народньої Республіки:

д-р Льонгін Цегельський

д-р Дмитро Левицький

Джерело: Винниченко В. Відродження нації.- Т. 3.- С. 254-256.

^ Додаток 1.23

АКТ ЗЛУКИ,

ухвалений (ратифікований) першою сесією доповненої УН Ради.

Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує урочисто (торжественно) зєдинення з нинішним днем Західно-Української Народної Республіки з Українською Народньою Республікою в одну, одноцільну, суверенну Республіку.

Зміряючи до якнайскоршого переведення сеї злуки, Українська Національна Рада затверджує передвступний договір про злуку, заключений між Західно-Українською (Народною) Республікою і Українською Народною Республікою дня 1 грудня 1918 р. у Хвастові та поручає Державному Секретаріатові негайно розпочати переговори з київським правительством для оконечного виконання (щодо сфіналізування) договору про злуку.

До часу, коли зберуться установчі збори з“єдиненої Республики, законодатну (законодавчу) владу на території бувшої Західно-Української Народної Республіки виконує Українська Національна Рада.

До тогож самого часу цивільну і військову адміністрацію на згаданій території веде Державний Секретаріят, установлений Українською Національною Радою, як її виконуючий орган“.

Джерела: Чубатий М. Державний лад на Західній Области Української Народньої Республіки.- С. 4 - 5; Стахів М. Україна в добі Директорії УНР.- Т. 2. Ч. 1. Завершення соборних державних змагань.- С. 44.

Примітка. Курсивом позначені слова, які відсутні в тексті, наведеному М. Чубатим, але є в тексті, наведеному М. Стахівим. Підкреслені слова наведені у варіанті М. Чубатого, але відсутні у варіанті М. Стахіва.

Додаток 1.24