Введення внутрішньовенного катетера

1. Перевірте призначення лікаря.

1. Зберіть необхідне оснащення і підготуйте місце для роботи.

2. Помістіть хворого в положення лежачи, чи напівсидячи.

3. Визначте на кінцівках ймовірне місце введення катетера.

5. Підготуйте пластир.

5. Відкрийте упаковку зі стерильним внутрішньовенним катетером, приготуйте стерильний перев'язувальний матеріал, антисептик.

5. Обробіть руки, надягніть стерильні рукавички.

8. Визначте на руках хворого місце венепункції.

8. Перевірте радіальний пульс на руках хворого.

8. Попросіть хворого опустити руку нижче рівня серця і декілька раз зжати кулак.

9. Накладіть джгут на 10 см вище ймовірного місця введення.

12. Перевірте ще раз пульс на руці після накладання джгута.

12. Якщо пульс не прощупується, послабте джгут, чи накладіть його заново так, щоб не перетискувати артеріальний кровоток.

12. Огляньте місце на наявність досить великої вени для введення катетера.

13. Обробіть місце введення антисептиком.

14. Помістіть перший палець лівої руки приблизно на 3 см нижче місця введення.

15. Злегка потягніть палець униз, поки шкіра над місцем введення не натягнеться.

16. Візьміть катетер правою рукою і плавно введіть під шкіру хворого під кутом 5-15*, піднявши кінчик катетера.

17. Коли відчуєте легке відчуття піддатливості, просуньте катетер ще на 0,5 см.

18. У катетері повинна показатися кров.

19. Введіть голку з катетером ще на 0,5 см.

20. Звільніть джгут лівою рукою, притримуючи катетер правою рукою.

21. Заберіть голку введення з катетера.

22. Плавно введіть катетер у вену.

23. Огляньте місце пункції на наявність припухлості чи зміни кольору.

24. Приєднайте систему для в/венного краплинного введення чи шприц з фізрозчином до катетера.

27. Помістіть стрічку пластиру липкою стороною вверх під поршень катетера, оберніть катетер і прикріпіть його до шкіри.

27. Обробіть місце пункції антисептиком.

27. Установіть швидкість вливання.

28. Зануріть в ємність з дезрозчином використані матеріали.

29. Зніміть рукавички і зануріть їх у ємність з дезрозчином, обробіть руки.

Ускладнення при парентеральному введенні лікарських засобів

Інфільтрат - найбільш розповсюджене ускладнення після підшкірної і внутрішньом'язової ін'єкцій. Найбільш розповсюджені причини:

а) ін'єкція виконана тупою голкою,

б) неправильний вибір голки,

в) неправильний вибір місця ін'єкції,

г) часті ін'єкції в одне і теж місце,

д) порушення правил асептики.

Абсцес - гнійне запалення м'яких тканин з утворенням порожнини, заповненої гноєм. Основна причина утворення абсцесів - порушення правил асептики, в результаті чого відбувається інфікування м'яких тканин. Також можливо інфікування інфільтрату, який довго не розсмоктується, навіть при строгому дотриманні правил асептики (стерильний абсцес).

Поломка голки під час ін'єкції можлива при використанні старих голок, а також при різкому скороченні м'язів сідниці під час внутрішньом'язової ін'єкції, якщо пацієнт знаходиться в положенні стоячи.

Ушкодження нервового стовбура може відбутися при внутрішньом'язових і внутрішньовенних ін'єкціях. Основні причини: неправильний вибір місця ін'єкції; хімічне роздратування, коли депо лікарського засобу виявляється поруч з нервом; чи закупорка судини, що забезпечує кров'ю нерв. Наслідки ушкодження можуть бути різні і залежать від ступеня ушкодження нерва.

Гематома виникає при ушкодженні стінки судини. Причиною може бути невдала венепункція, а також, неправильний вибір місця ін'єкції і неправильна техніка ін'єкції (при підшкірній і внутрішньом'язовій ін'єкції).

Флебіт - запалення вени. Причини: часті венепункції в одне і теж місце, використання тупої голки, порушення правил асептики. Спостерігається біль і ущільнення по ходу вени, гіперемія шкіри, незначне підвищення температури тіла.

Тромбофлебіт- запалення вени з утворенням тромбу.

Некроз тканин розвивається при введенні під шкіру гіпертонічного розчину, чи занадто гарячого розчину (вище 40*С). Найбільше часто зустрічається при невдалому внутрішньовенному введенні 10% розчину кальцію хлориду (при проколюванні обох стінок вен, виході з вени під час ін'єкції, чи невлученні у вену).

При влученні під шкіру гіпертонічного розчину - не витягаючи голку з тканин, потягніть поршень на себе; накладіть джгут вище місця ін'єкції; обколіть місце ін'єкції 0,9% розчином натрію хлориду (для зниження в тканинах концентрації гіпертонічного розчину).

Медикаментозна (жирова) емболія відбувається, якщо при підшкірній, чи внутрішньом'язовій ін'єкції олійних розчинів, голка потрапляє в судину. Якщо олія виявиться в артерії і закупорить її просвіт, це приведе до порушення забезпечення навколишніх тканин киснем. Якщо масляний розчин потрапить у вену, то рухаючись із током крові, він викликає емболію легеневих судин, що виявляється раптовим приступом ядухи, ціанозом верхньої половини тулуба, почуттям стиснення в груди. Профілактикою жирової емболії є правильна техніка і правильний вибір місця ін'єкції.

Повітряна емболія виникає, якщо при внутрішньовенній ін'єкції, у кров'яне русло потрапляє пухирець повітря. Ознаки ті ж, що при масляній емболії, але з'являються дуже швидко.

Пірогенна реакція - різке підвищення температури тіла у відповідь на швидке внутрішньовенне введення білкових препаратів (крові і її компонентів, вакцин, сироваток), чи внутрішньовенне введення препаратів з минулим терміном придатності.

Алергійні реакції виявляються у вигляді кропивниці, гострого риніту, гострого кон'юнктивіту, набряку Квінке. Найважчий прояв алергійної реакції при парентеральному введенні лікарських засобів - анафілактичний шок.

Дизбактеріоз і кандідомікоз - порушення мікрофлори організму в наслідок тривалого застосування антибіотиків.

Віддалені ускладнення - вірусні гепатити В, Д, С (виникають через два - чотири місяці після ін'єкції) і ВІЛ-інфекція (може проявитися через кілька років).