6) Яке співвідношення інтелектуальних і особистісних змін у загальному психологічному розвитку дитини?

Стратегії дослідження у віковій психології:

1) Дослідження шляхом "поперечних зрізів" - трансверсальна стратегія - підбираються відносно однорідні групи дітей, що відрізняються друг від друга по якому-небудь однієї істотної ознаці: статі, вікові, часові перебування в дошк. установі і т.п. - і далі оцінюються за рівнем розвитку тієї або іншої психологічної характеристики. Отримані дані порівнюються і на їхній основі робляться висновки про вікові особливості досліджуваної функції; однак, у такий спосіб майже нічого не можна довідатися про сам процес розвитку, про його природу і рушійні сили.

2) Дослідження шляхом "подовжніх зрізів" - лонгітюдна стратегія - систематично вивчається розвиток тих самих людей протягом досить тривалих відрізків їхнього життя - дає можливість установити якісні зміни в розвитку психічних процесів і особистості людини і виявити їхньої причини.

Найвідоміші комплексні лонгітюдні дослідження здійснені співробітниками Інституту розвитку людини Каліфорнійського університету (м. Берклі, США) Перше з них було почато в 1928 р. 248 дітей у віці 21 місяця регулярно вивчали до 18 років, потім проводилися однократні дослідження в 30 і 40 років.

При такому підході може бути перебільшена роль індивідуальних розходжень і в динаміці, і в змісті психічного розвитку.

3) Експериментально-генетична стратегія - вивчення психіки в процесі активного формування тих або інших її сторін - ґрунтується на теоретичних положеннях, висунутих Л.С. Виготським, згідно яким ведучу роль у психічному розвитку відіграє навчання. У процесі такого дослідження ми не просто описуємо і вимірюємо те або інше психічне явище, а прагнемо його активно формувати, виходячи з припущень про закономірності його виникнення і зміни в звичайних умовах. Якщо нам це дійсно вдається, то наша гіпотеза вірна.

4.2. Методи вивчення психіки дитини

Стратегії дослідження реалізовуються шляхом застосування різноманітних методів дослідження психіки людини.

Із загальної психології у вікову прийшли всі методи, що використовуються для вивчення когнітивних процесів і особистості людини. Ці методи адаптовані до віку дитини і спрямовані на вивчення сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення і мови.

Диференційна психологія забезпечує дитячу такими методами, що використовуються для вивчення кількісних характеристик вікових і індивідуальних особливостей дітей. Особливе місце серед цієї групи методів займає близнюковий метод, за допомогою якого досліджується подібність і розходження між гомозиготними і гетерозиготними близнюками.

Соціальна психологія надає дитячій методи вивчення міжособистісних відносин у дитячих групах (спостереження, опитування, інтерв'ю, соціометрія).

ЛІТЕРАТУРА

1. Белоус В. В. Опыт разработки интегративной психологии развития // Вопросы психологии. – 1998. – № 2. – С. 10–17.

2. Максименко С. Д. Основи генетичної психології. – К., 1998. – С. 9–17, 23–24.

3. Шопенгауэр А. О различии между возрастами // Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. – М.: Республика, 1992. – С. 403–420.

Контрольні питання для самоперевірки

1. Що вивчає вікова психологія?

2. Які розділи виділяють в структурі вікової психології?

3. Що включає в себе історичний аналіз поняття «дитинство»?

4. Який зв'язок вікової психології з практикою?

5. Що спільного і різного в поняттях: зростання, формування, розвиток?

6. Охарактеризуйте основні методи вікової психології.

7. Охарактеризуйте допоміжні методи вікової психології.

8. В чому переваги і недоліки спостереження і експерименту?

9. Яка специфіка застосування методу тестування в дослідженні дитини?

Розгорнутий план: