5. Проблема детермінації психічного розвитку.

Усі детермінанти психічного розвитку поділяють на об’єктивні і суб’єктивні.

Об’єктивні детермінанти психічного розвитку.

Належать: Макросоціальні, мікросоціальні умови, психосоматичні чинники.

Макросоціальні умови

це рівень економічного та культурного розвитку суспільства,

існуюча система освіти,

рівень соціальної турботи про дитину,

національні традиції виховання.

- Мікросоціальні умови

- це малі групи (сімя, дитсадок, клас), - характер спілкування в них,

- взаємодія, цінності, які вони культивують.

- До психосоматичних чинників належать:

- генотип,

- особливості пренатального, натального і постнатального розвитку дитини.

- стан здоровя дитини.

Суб’єктивні детермінанти психічного розвитку.

Субєктивні чинники значною мірою залежать від обєктивних, і зумовлюють внутрішню логіку розвитку та саморозвитку. До них належать:

— активність дитини (поведінка, діяльність, спілкування, пізнання, самопізнання, трансцендентація),

— особливості спонукальної (мотиваційної) сфери,

— особливості свідомості та самосвідомості.

Розвиток особистості неможливий без її активності, тому основними його факторами є:

— діяльність і поведінка (вчинки),

— спілкування, в тому числі внутрішні діалоги,

— пізнання і самопізнання,

— трансцендентування (вихід за межі свідомості, пізнання і насамперед за межі Я до вічного, божественного, космічного). Будь-яка поведінка і діяльність дитини супроводжується нагромадженням енергії в різних кількостях для психічного розвитку. Наприклад, після здійснення вчинок закарбовується в "тексті" особистості, яка формується з досвіду цих вчинків.

Серед найважливіших проблем, над дослідженням яких працює дитяча психологія, такі проблеми, як:

1) Проблема органічної і середовищної обумовленості психічного і поведінкового розвитку людини, тобто питання про те, що більшою мірою визначає психічний розвиток дітей: дозрівання й анатомо-фізіологічний стан організму (Фрейд) або вплив зовнішнього середовища (біхевіористи). Точно сказати, якою мірою розвиток дитини на тому або іншому етапі залежить від організму або середовища, не є можливим;

2) Проблема відносного впливу стихійного й організованого навчання і виховання на розвиток дітей. Стихійне навчання і виховання - таке, що здійснюється без свідомо поставлених цілей, визначеного змісту і продуманих методів під впливом перебування людини в суспільстві серед людей і відносин, що складаються з ними, не спрямовані на освітні цілі.

Організованим називається таке навчання і виховання, що цілеспрямовано здійснюється спеціальною приватною і державною системами освіти, починаючи від родини і закінчуючи ВНЗ. Тут чітко визначені цілі і послідовно реалізуються напрями розвитку. Під них складаються програми і підбираються методи навчання і виховання дітей;

3) Відносний вплив родини і школи, школи і суспільства на розвиток дітей;

4) Проблема співвідношення задатків і здібностей. Що таке задатки, від яких залежить розвиток здібностей дітей? Чи входять сюди тільки генотипно обумовлені особливості організму, а чи варто додати також деякі придбані психологічні і поведінкові властивості людини? Від чого в більшому ступені залежить розвиток здібностей дитини:

від наявних задатків чи правильно організованих навчання і виховання?

5) Який вплив на розвиток еволюційних, революційних і ситуаційних змін у психіці і поводженні дитини? Які критерії розвитку? Які зміни в психіці можна вважати розвитком? Що більше впливає на розвиток - повільні, незворотні еволюційні зміни; швидкі і глибокі, але порівняно рідкі революційні зміни; або безупинно діючі, але мінливі ситуаційні зміни?