3. Метод поперечних зрізів.

При використанні цього методу порівнюють одночасно різні вікові групи досліджуваних.

Перевага його полягає у короткотривалості, незначних фінансових затрат, керованості.

Прикладом використання цього методу є вивчення мотивів саморегулювання поведінки молодшими школярами, підлітками та старшокласниками.

Цей метод поперечних зрізів вимагає однозначних критеріїв у формуванні вибірки досліджуваних. Наприклад, при вивченні особливостей потреб дорослих, що значно відрізняються за віком, часто важко сформувати вибірку за рівнем освіти, належністю до певної соціальної групи чи статі, а також відокремити ефекти хронологічного віку від ефектів історичного періоду, в якому жили люди.

4) Комбіновані плани.

Об’єднання методів лонгітюдного і поперечного зрізів у комбінованих планах.

Нп, амер. дослідниця Стела Вітбурн у 1968-1976 роках досліджувала розвиток Я-образу, соціальні відносини й життєві цінності студентів старших курсів коледжів. У 1984-90 р. вона повторила це дослідження з новими групами старшокурсників, а також знову дослідила тих, хто брав участь у дослідженні раніше.

Кожну з цих 4-х груп вона розглядала як вікову когорту.

Найстарша вікова когорта до завершення дослідження обстежувалася 4 рази. Вікові зміни в ній можна було проаналізувати тим самим способом, що і за лонгітюдного дослідження, протягом тривалого часу. Крім того, цю когорту можна було порівняти з іншими на кожному віковому рівні.

Ми вже говорили про застосування загальнопсихологічних методів дослідниками у галузі вікової психології.

ОСОБЛИВОСТІ застосування методу спостереження у віковій психології:

Спостереження – систематичне, цілеспрямоване, за попередньо розробленим планом сприйняття психологічних фактів та феноменів людини з метою їх наступного аналізу і пояснення. У віковій психології – це один з перших і доступних методів, особливо необхідний при дослідженні дітей на ранніх етапах розвитку (так як у досліджуваних неможливо взяти словесний звіт і проведення будь-якої процедури ускладнено.

Дає життєво правдиві факти.

Фіксуючи поведінку

• дошкільника в грі, спілкуванні,

• школяра – на заняттях,

• підлітка – напр., у середовищі ровесників,

• дорослого – у професійній сфері тощо,

психолог одержує дані

про людину як цілісну особистість, і, таким чином

інтелект, пам'ять, емоції, особистісні риси сприймаються неізольовано, а у звязку з діями, висловлюваннями, вчинками.

Спостереження дозволяє системно аналізувати психіку, що розвивається.

Обмеженість використання методу спостереження повязана з такими причинами:

По-перше природність і злитість у поведінці людини соціальних, фізичних, фізіологічних і психічних процесів ускладнюють розуміння кожного з них окремо і перешкоджають виокремленню головного, істотного.

По-друге, спостереження обмежує втручання дослідника і не дозволяє йому встановити здатність дитини зробити щось краще, швидше, успішніше, ніж вона зробила.

У спостереженні психолог сам не повинен викликати явище, яке він хоче вивчати.

По-третє, при спостереженні неможливо забезпечити повтор одного й того самого факту без змін.

По-четверте. Спостереження дозволяє лише фіксувати, але не формувати психічні прояви.

Певні труднощі повязані й з фіксацією даних спостереження, оскільки наявність засобів для запису інформації впливають на природність поведінки дітей, тому аналіз і узагальнення даних ускладнені. При цьому виявляється один з головних недоліків спостереження – субєктивність, яка полягає в тому, що на результати спостереження впливає особистість дослідника (його індивідуально-психологічні особливості; настанови і ставлення до того, за ким ведеться спостереження), а також залежить від його (дослідника) спостережливості, уважності (сам, можливо, розсіяний, або, навпаки, занадто прискіпливий.

1) здійснюється цілеспрямовано, відповідно до розробленої програми і плану;

2) враховуються вікові особливості та норми;

3) здійснюється регулярно. Інтервали, з якими повинне проводитися спостереження за дітьми, залежать від їхнього віку.

У період від народження до 2-3 місяців спостереження за дитиною бажано проводити щодня,

у віці від 2-3 місяців до одного року - щотижня,

від 3 до 6-7 років - не рідше одного разу в півроку,

у молодшому шкільному віці раз у рік.

Чим менший вік досліджується, тим меншим повинен бути інтервал часу між двома спостереженнями.

4) краще, якщо спостереження за дітьми є прихованим або включеним, щоб уникнути впливу соціальних факторів (дзеркало Гезелла, без зафарбованої амальгами, через яке спостерігач дивиться з темної кімнати).

ОСОБЛИВОСТІ застосування експерименту в дитячій психології:

1) бажано проводити його у формі гри;

2) він повинен бути максимально коротким, тому що діти швидко стомлюються і їхня увага нестійка;

3) перевага віддається природному експерименту;

4) формуючий експеримент має ряд етапів:

— На першому етапі за допомогою спостереження й констатуючого експерименту встановлюється фактичний стан і рівень того психічного процесу, на який ми надалі збираємося впливати, розробляється план активного психолого-педагогічного впливу.

— На другому етапі здійснюється активне формування досліджуваної властивості в процесі спеціально організованого експериментального навчання або виховання. Відрізняється від звичайного процесу виховання строго заданими змінами в змісті, організації і методах педагогічного впливу.

— На заключному етапі проводяться діагностичні виміри, за допомогою яких контролюється хід змін, що відбуваються. Щоб переконатися, що отримані зміни відбулися саме в результаті формуючого експерименту, необхідно порівняти отримані результати не тільки з вихідним рівнем, але і з результатами в групах, де експеримент не проводився.

Метод бесіди в віковій психології.

Його застосування в віковій психології обмежується віком і ступенем володіння мовою випробуваного.

До 4 років можуть використовуватися переважно питання, що не вимагають розгорнутих відповідей, відповідями на які може бути вказівка ("Де намальовані великі ялинки?"). Питання повинні бути зрозумілими та цікавими дитині, у них не повинно бути підказки, тому що діти дуже чутливі до навіювань, вони можуть відповісти те, що від них хочуть почути.

В усіх випадках, коли використовуються опитувальні методики, особливе значення має мистецтво ставити питання:

1) кожне питання повинне переслідувати досягнення певної мети;

2) при формулюванні питання необхідно уникати вживання малопоширених слів з подвійним значенням;

3) питання не повинні бути занадто довгими; 4) питання не повинні бути здвоєними;

5) формулювати питання треба так, щоб уникнути шаблонних відповідей;

6) питання не повинне містити слів, що самі по собі викликають певне негативне або позитивне відношення;

7) питання не повинне наводити дитину на певну відповідь.

Метод аналізу продуктів діяльності. Дитячі малюнки і вироби розповідають те, чого сама дитина не може про себе сказати. Вони дозволяють зробити висновки про різні сторони психічного розвитку дитини. У них виражаються особливості сприйняття дітей, їх уявлень про зображені предмети, відношення до навколишнього, рівень розумового розвитку.

Біографічний метод. Є методом синтетичного опису людини як особистості та субєкта діяльності.

Сьогодні він є єдиним методом, який вивчає особистість у процесі розвитку.

Біографічний метод – історичний та водночас генетичний, оскільки дає змогу простежити динаміку життєвого шляху.

Недоліки методу – описовість і помилки пам’яті. Вони можуть бути скоректовані більш обєктивними даними комплексного дослідження особистості. Розробка біограф. методу належить до 1-ї пол. XX століття. Перше комплексне біографічне дослідження, що охоплює всі вікові етапи і сфери життя людини, повязане з імям Шарлоти Бюллер. Н.А. Рибніков (у радянській психології) підкреслював, що викор. біографічного методу відіграє істотну роль у розумінні загального потенціалу людини.

Розвиток біографічного методу, який розпочав академік Б.Г. Ананьєв у 1968 р. і його учні Н.В. Логінова. Н.М. Владімірова, Л.А. Головей, має важливе значення в системі становлення людинознавства і комплексного псих. вивчення людини як індивіда, особистості, субєкта діяльності.

Предметом біографічного методу є життєвий шлях – історія особистості.

Джерелами біограф. інформації виступає сама людина. Метод містить такі розділи:

1. Дані життєвого шляху.

2. Ступені соціалізації (сімя, дит. садок, школа, ВНЗ і т. ін.).

3. Середовище розвитку (місця проживання, навчальні заклади тощо).

4. Інтереси та улюблені заняття в різні періоди життя.

5. Стан здоров’я (у тому числі перенесені захворювання).