4. Методи вікової психології

Вікова психологія як комплексна дисципліна

використовує широкий арсенал методів вивчення психічного та особистісного розвитку індивіда, кожен з яких нерозривно пов'язаний з теорією та методологічними принципами псих. науки. Це:

— загальнонаукові,

— загальнопсихологічні,

— методи власне вікової психології

Загальнонаукові:

— теоретичний аналіз і синтез,

— порівняння і класифікація,

— систематизація, узагальнення, типологізація.

Систематизація – це групування, при ведення в систему певних особливостей за конкретними ознаками.

Узагальнення – обєднання різних фактів, які характеризують психічне явище, що вивчається, виокремлення на цій основі головних із них.

Типологізація – розподіл систем об’єктів на групи з допомогою узагальнень, ідеалізованої моделі чи типу, у виявленні подібних і відмінних ознак в об’єктах, що вивчаються, пошуку надійних способів їх ідентифікації.

З огляду на процес зясування цих ознак виділяють:

— емпіричну типологію (ґрунтується на кількісному опрацюванні й узагальненні даних, фіксуванні стійких ознак),

— теоретичну типологію (побудова ідеальної моделі об’єкта, узагальнення ознак, фіксування принципів опису множини об’єктів.

— Абстрагування і конкретизація

— Моделювання, псих. викор. вид моделювання – розумовий експеримент:

Встановлення співвідношення між теоретичними й експериментальними даними з моделлю, яка імітує ситуації, що могли б виникнути під час реального експериментування. Така ідеальна модель сприяє виявленню найважливіших зв’язків і відношень в об’єкті, що вивчається, поясненню та конкретизації наявних фактів і механізмів.

У психології метод моделювання використовують за таких умов:

- неможливість експерименту над об’єктом дослідження у зв’язку з його недоступністю, з моральних чи інших причин,

- невиправдано високі затрати часу і засобів для експерименту над об’єктом.

- намагання у процесі експерименту над моделлю отримати точніші дані про об’єкт дослідження.

Здебільшого у віковій психології застосовують ідеальні моделі. Створюються вони у свідомості дослідника. На цій підставі їх можна вважати формою мислення, з допомогою якого чуттєво-наочні уявлення логічно обєднуються в цілісний образ.

Найчастіше вікова психологія послуговується такими загальнопсих. методами:

— Спостереження.

— Бесіда.

— Інтерв’ю.

— Анкетування.

— Психологічне тестування.

— Аналіз продуктів діяльності.

— Метод експерименту.

Методами власне вікової психології є:

1. Близнюковий метод. (запозичений з диференційної психології).

Особливо він придатний для порівняльного вивчення впливу зовнішніх умов на розвиток близнюків.

Оскільки однояйцеві (монозиготні) близнюки мають однаковий генетичний код, відмінність у їхньому розвитку і поведінці

Дає підставу для висновків про особливості впливу зовнішніх чинників, наприклад навчально-виховних умов, на розвиток психічних функцій та особистості.

2. Лонгітюдний (продовжений) метод дослідження (подовжні зрізи).

Суть його полягає у вивченні одних і тих самих досліджуваних у різні моменти їхнього життя. Його повторюють через значні проміжки часу і порівнюють отримані дані з попередніми.

Предметом дослідження може бути розвиток інтелекту, мовлення, самосвідомості, спонукальної сфери та ін.

Труднощі у проведенні лонгітюдних досліджень зумовлені міграцією індивідів, їхньою відмовою від участі в експерименті, звиканням до нього і продукуванням бажаних для дослідника даних, які не відповідають реальності, значними затратами коштів, оновлюваністю теорій і методик

Найвідоміші комплексні лонгітюдні дослідження здійснені співробітниками Інституту розвитку людини Каліфорнійського університету (м. Берклі, США). Перше з них було почато в 1928 р. - 248 дітей у віці 21 місяця регулярно вивчали до 18 років, потім проводилися одноразові дослідження в 30 і 40 років.

При такому підході може бути перебільшена роль індивідуальних відмінностей і в динаміці, і в змісті психічного розвитку.