4. Теоретичні й практичні завдання вікової психології.

За загальною традицією вікова психологія досліджує психічний та особистісний розвиток людини від її народження до останніх днів життя у глибокій старості.

Завданнями вікової психології є:

- дослідження особливостей розвитку особистості на кожному її віковому етапі,

- надання відповідних рекомендацій щодо попередження спричинених віковими кризами психологічних проблем,

- а також надання конкретної психологічної допомоги.

На перших порах становлення вікової психології завдання її полягало у нагромадженні фактів і систематизації їх за часовим принципом. Цьому завданню відповідала стратегія спостереження. Вже тоді дослідники намагалися зрозуміти рушійні сили розвитку, однак для цього вони ще не мали об'єктивних можливостей.

Стратегія спостереження сприяла нагромадженню різноманітних фактів. Необхідно було їх систематизувати, виокремити етапи і стадії розвитку особистості, зясувати його основні тенденції та загальні закономірності, зрозуміти причини та механізми. Для розвязання цих завдань психологи використали стратегію констатуючого експерименту. Він дає змогу встановити наявність чи відсутність явища, що вивчається за певних контрольованих умов, зясувати його кількісні характеристики та зробити якісний опис.

Обидві стратегії (спостереження і констатуючий експеримент) широко застосовувалися передусім у психології дитинства.

Але їх обмеженість ставала очевидною, вони не давали змоги зрозуміти рушійні сили психічного розвитку людини, оскільки не впливали на цей процес, обмежуючись пасивним його вивченням.

Психологія дитинства, зокрема, займається дослідженням таких проблем як:

1) Проблема органічної і середовищної зумовленості психічного і поведінкового розвитку людини, тобто питання про те, що більшою мірою визначає психічний розвиток дітей: дозрівання й анатомо-фізіологічний стан організму (Фрейд) або вплив зовнішнього середовища (біхевіористи).

2) Проблема відносного впливу стихійного й організованого навчання і виховання на розвиток дітей.

3) Відносний вплив родини і школи, школи і суспільства на розвиток дітей.

4) Проблема співвідношення задатків і здібностей.

5) Який вплив на розвиток еволюційних, революційних і ситуаційних змін у психіці і поведінці дитини? Які критерії розвитку? Які зміни в психіці можна вважати розвитком? Що більше впливає на розвиток — повільні, незворотні еволюційні зміни; чи швидкі та глибокі, але порівняно рідкі революційні зміни; або безупинно діючі, але мінливі ситуаційні зміни?

6) Яке співвідношення інтелектуальних і особистісних змін у загальному психологічному розвитку дитини?

Значну продуктивність виявила стратегія формування психічних процесів із заданими властивостями, активного втручання в них. Започаткував її Л. Виготський: це експериментально-генетичний метод. Він дає змогу виявити якісні особливості розвитку вищих психічних функцій. Те, що стратегія формування психічних процесів забезпечує досягнення очікуваних результатів, відкриває шлях до пізнання причин розвитку, свідчить, що критерієм їх з‘ясування може слугувати успішність формуючого експерименту.

Найголовнішим завданням вікової психології є створення фундаментальної концепції вікового розвитку особистості в нових соціально-економічних умовах.

У сучасній Україні особливо актуальним є вивчення вікових аспектів проблеми психологічного забезпечення національного, патріотичного, духовного виховання особистості, адаптації до умов плюралістичного, інформаційного суспільства, ринкової економіки тощо.

Не менш важливим є зосередження вікової психології на розвязання таких теоретичних і практичних завдань:

Вивчення особливостей розвитку людини на етапах ранньої та зрілої дорослості:

- Я-концепції,

- системи життєдіяльності,

- особливостей інтересів та інтелекту,

- проблем і криз розвитку.

Розвиток психічно здорової особистості та дослідження особливостей відхилень у психічно здорової людини.

Дослідження психології старих людей та особливостей їхньої життєдіяльності.

Розвиток обдарованих дітей (їхніх здібностей, особистісних якостей, окремих психічних функцій).

Зясування індивідуальних відмінностей дітей, відкриття їхніх творчих здібностей.

Дослідження сенситивних періодів у розвитку особистості та окремих психічних функцій.

Створення психологічних умов для забезпечення саморозвитку.

Вивчення відхилень у психічному та особистісному розвитку.

Дослідження взаємин дітей і дорослих.

Зясування особливостей впливу масової культури та засобів масової інформації на психічний та особистісний розвиток дітей.

Забезпечення психологічних умов розвитку цілісної та гармонійної особистості дитини, підлітка, юнака/дівчини.

Зростаючий інтерес до особистості, реалізації нею своїх прав і можливостей у сучасному суспільстві орієнтує вікову психологію і на вивчення ображеної особистості у різні періоди життя, причин, які породжують такий стан, а також на надання відповідної психолого-педагогічної допомоги.

Розвязання будь-якого практичного завдання потребує ефективної, грунтовної теорії, що актуалізує проблему її оновлення.

Розвиток вікової психології як науки безпосередньо залежить від її методологічної забезпеченості. Це означає, що кожен дослідник і психолог-практик повинні чітко знати методологічні засади вікової психології, вміти обирати відповідно до мети і завдань дослідження конкретні методики, мати достатнє уявлення про систему методів для пізнання необхідних психічних явищ.

Отже,перейдемо до методів.