2. Предмет вікової психології.

Предметом дослідження вікової психології є вікова динаміка, закономірності, фактори, умови, механізми становлення, формування та розвитку особистості.

Вікова пс. Вивчає:

- загальні закономірності, особливості виникнення і розвитку психічних процесів і властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих і зумовлену віком динаміку співвідношень між ними;

- причини та закономірності переходу від одного вікового періоду до наступного;

- становлення різного виду діяльності (гри, навчання, праці, спілкування)

- формування психічних якостей (вікових можливостей засвоєння знань) і властивостей (самосвідомості, спонукальної, емоційної сфер, характеру, здібностей) особистості.

- Теоретичні відкриття у вік. псих. розширюють можливості її практичного застосування, нп:

Об’єктивна необхідність активізації й оптимізації процесів навчання та виховання дітей зумовила виникнення такої сфери психологічної практики, як контроль над процесами дитячого розвитку. Подібно до того, як педіатр стежить за фізичним здоровям дітей, дитячий психолог з’ясовує, чи правильно розвивається та функціонує психіка дитини, в чому полягають імовірні відхилення в її розвитку і як можна попередити чи компенсувати їх.

— Перейдемо до поняття віку.

Вік, віковий період розвитку як одиниця аналізу вікової психології не зводиться до суми окремих психічних процесів, не розглядається як календарна дата.

Він, за Виготським Л., є відносно замкнутим циклом розвитку людини, який має свою структуру та динаміку.

Тривалість віку визначається його внутрішнім змістом, бо є періоди розвитку. Навіть своєрідні «епохи», що дорівнюють одному, трьом, п’яти рокам.

- Хронологічний (паспортний) вік і психічний вік не є тотожними феноменами.

Хронологічний вік – лише координата відліку та зовнішня межа, на тлі якої відбувається психічний розвиток особистості.

Психічний розвиток також вивчає генетична психологія, яка зосереджується на:

• процесах зародження нових психічних явищ у надрах попередніх періодів;

• становлення нових психічних механізмів, формування знань про них на основі аналізу перспектив і розвитку.

На відміну від неї класична вікова псих. переймається загальними закономірностями психічного розвитку особистості незалежно від її індивідуальності.

3. Структура вікової психології. Функції.

Загальна структура вікової психології:

• зважаючи на те, що основи психічного життя особистості формуються в пренатальному (утробному дородовому) періоді її існування, цілком логічним є виокремлення Психології пренатального періоду

• Психологія дитинства.

В якій виокремлюють психологію:

• Новонародженого,

• Немовляти,

• Раннього дитинства,

• Дошкільного періоду,

• Молодшого школяра,

• Підлітка,

• Юнака,

• Психологія дорослості – психологія дорослої людини.

• Геронтопсихологія – психологія старості.

Вікова психологія реалізує всі властиві психологічній науці функції.

Теоретико-пізнавальна функція передбачає

• пізнання психічної реальності,її структури,

• механізмів розвитку та функціонування з позиції інтересів дитини, дорослої і старої людини,

• з'ясування закономірностей і чинників розвитку віку.

Прогностична функція реалізується у формуванні психологічних прогнозів щодо співвідношення вікового та індивідуального розвитку.

Прикладна функція полягає

у з’ясуванні на основі теоретичного та емпіричного аналізів закономірностей становлення психічної реальності, виробленні практичних рекомендацій щодо врахування особливостей вікового розвитку.

Сучасна вікова психологія структурно та функціонально спрямована на:

• розв’язання важливих теоретичних і практичних завдань;

• формулювання загальної концепції вікового розвитку людини;

• пізнання особливостей розвитку людини на кожному віковому етапі загалом і в масштабі суспільного процесу.