Вступ

Актуальність

Об'єкт

Предмет

Мета

Завдання

Методи вивчення

Методи контролю й оцінювання

Відпрацювання

Література

Змістовий модуль 1. Загальні питання вікової психології лекція 1.

Тема 1. Вікова психологія як практична галузь знань.

ПЛАН

1. Місце вікової психології в системі психологічних знань.

2. Об’єкт і предмет вікової психології.

3. Структура, функції вікової психології.

4. Теоретичні й практичні завдання вікової психології.

5. Методи вікової психології.

6. Проблема детермінації психічного розвитку.

1. Місце вікової психології в системі психологічних знань.

Певні уявлення про психіку людини, означувану колись словом «душа», зародилися у сиву давнину. А наукові знання про неї були здобуті зусиллями багатьох поколінь дослідників. З часом термін «душа» еволюціонував у термін «свідомість», увійшло в науковий обіг поняття «несвідома психіка».

Наприкінці XIX ст. наука почала різнобічно вивчати

особистість, динаміку її внутрішнього життя, внутрішні сили, що керують її поведінкою, виокремлюючи в цих процесах особливості, зумовлені її віком.

У давньому світі загальнопсихологічні знання розвивалися в лоні філософії, у цьому контексті здобувалися певні відомості, висловлювалися міркування, які стосувалися проблематики вікової психології в сучасному розумінні.

Вікова психологія є багатогалузевою академічною наукою, яка

• вивчає психічний розвиток людини від народження до старості,

• має чітко окреслений предмет дослідження,

• послуговується загальнонауковими і специфічними методами, методиками, критеріями істини, описуючи свій предмет у спеціальних термінах, відокремлюючи його від предметів інших наук, наприклад від загальної психології, психофізіології, генетичної психології.

Як і будь-яка галузь психологічної науки, вікова психологія зосереджена на проблемах психічного життя людини, виокремлюючи в ньому зумовлені віковим розвитком особливості, тенденції, процеси.

Вікова психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя.

— Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, що формуються з віком у психіці та діяльності людини, знаменуючи собою переходи до все нових ступенів її розвитку.

• Розкриває умови та передумови, що визначають процес розвитку, співвідношення у ньому природних (спадковість, фізіологічне дозрівання організму) і суспільних факторів, а також роль історично сформованих суспільством цінностей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки тощо) у становленні особистості.

— Особливу увагу звертає вона на рушійні сили індивідуального розвитку людської психіки, індивідуально-типологічні відмінності у психічному розвитку дітей, підлітків, молоді, дорослих і старих людей, чинники, що їх детермінують, тощо.

Зв’язок вікової психології є тісним із загальною, експериментальною, диференційною, генезисною, порівняльною, педагогічною, медичною, соціальною психологією, психологією аномального розвитку, психологією спорту, творчості, особистості, релігій, психолінгвістикою та психодіагностикою.

• Особливо тісно пов’язана вікова психологія з генетичною психологією (психологією розвитку) – галуззю психології, яка вивчає зумовлені спадковістю психічні процеси і властивості особистості, особливості психічного руху, що проявляються у почуттях, відчуттях, уявленнях, а також специфіку процесів, результатом яких є думка.

Аналізуючи становлення психічних процесів, генетична психологія може опиратися на результати досліджень з дітьми чи дорослими, але самі діти (дорослі) не є предметом вивчення генетичної психології.

• Тісний зв'язок існує між віковою і загальною психологією, яка вивчає загальнопсихологічні закономірності, визначає теоретичні засади і принципи псих. науки, її понятійний і категоріальний апарат, систематизує та узагальнює емпіричний матеріал психологічних досліджень. Майже всі видатні вчені, які переймалися проблемами загальної психології, збагачували своїми знаннями і вікову психологію.

Та якщо загальна психологія виявляє закономірності функціонування і розвитку психічних процесів, станів і властивостей, то вікова психологія вивчає зумовлену віком динаміку співвідношення між ними.

Вікова психологія активно взаємодіє з педагогічною психологією. Ця взаємодія зумовлена неможливістю розглядати навчання і виховання відірвано від віку школяра, без врахування досягнутого ним рівня розвитку.

• Спираючись на дані вікової психології, зважаючи на вікові можливості особистості, педагогічна психологія формує методи навчання і виховання. Наукове обґрунтування мети, змісту навчання і виховання, педагогічних методів і технологій не може обійтися без урахування знань про вікові особливості дітей, підлітків і юнаків.

• Важливим є зв'язок із соціальною психологією – наукою про взаємозв’язок, взаємозалежність, взаємовпливи соціального і психічного на рівні індивіда і спільноти. Дошкільник, молодший школяр, підліток і юнак у всіх видах діяльності формуються як особистість, тільки будучи включеними у життя соціальних груп, у суспільні відносини та міжособистісні стосунки, виконують в них певні ролі і функції.

Дані та висновки соціальної психології необхідні для з’ясування особливостей соціалізації (тобто засвоєння і відтворення індивідом соціального досвіду, які відбуваються у спілкуванні та діяльності) індивіда як носія певних суспільних відносин на різних стадіях його вікового розвитку.

Саме в аспекті професіоналізму спілкування та взаємодія мають безпосередній вихід на соціальну психологію, так як проблема соціально-психологічного розвитку безпосередньо пов’язана з проблемою психології спілкування, а професійна діяльність як чинник розвитку дорослої людини невід’ємна від спілкування.

• Активно співпрацює вік. псих. з диференційною психологією, яка вивчає психічні відмінності між окремими індивідами і групами. На кожному етапі розвитку вікові особливості людської психіки виявляються в єдності з їх індивідуальною варіативністю.

Як стверджував укр.-рос. психолог С. Рубінштейн, реальний психічний розвиток людини завжди є конкретним індивідуальним процесом. Чим старша вона, чим складніші психічні процеси відбуваються в ній, тим більшу роль відіграють індивідуальні особливості, тим помітніші індивідуальні відмінності.

На перехід від зрілості до старості накладають відбиток індивідуальні відмінності. Передчасне старіння одних і соціальна й інтелектуальна активність («молодість») інших у період старіння зумовлюються способом життя людини як особистості і суб’єкта діяльності, мірою її соціальної зрілості. У процесі розвитку людини посилюється роль індивідуальних відмінностей та їх вплив на характер вікової динаміки психіки.

Актуальним є зв'язок вікової психології з акмеологією – галуззю псих. науки, яка вивчає закономірності та механізми розвитку людини на етапі зрілості, досягнення нею високого рівня розвитку. Акмеологія розглядає також розвиток інтелектуальних умінь і навичок психологічного відображення. Набуття соціального, морального і духовного досвіду, які є невід’ємними атрибутами майстерності та професіоналізму.

Акмеологія розглядає розвиток особистості і на етапах життя, що передували її зрілості.

— Плідною є взаємодія вікової психології з психологією інтелекту. Психологія інтелекту вивчає закономірності та особливості інтелектуального розвитку, інтелектуальної діяльності людини. Закономірність цього взаємозв’язку в тому, що одним з аспектів вікового розвитку людини є її інтелектуальний розвиток.

Логіка й психологія.

Психологія вивчає процес мислення конкретного індивіда (яка різниця в міркуваннях старця чи юнака?), а логіку — це не цікавить.

Логіка не вивчає мотивів процесу мислення, а психологія це вивчає.

Психологія вивчає мислення і психічно здорової, і психічно хворої людини; логіка — лише здорової.

— Вікова псих. використовує також дані психології особистості, психології емоцій, психології волі, психології здібностей та ін.

• Вік. псих. послуговується також відомостями філософії, педагогіки, психофізіології, генетики, наркології, історії, географії, інших наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями.

Об’єкт вікової психології, його специфіка.

Об’єктом дослідження вікової психології є людина на всіх етапах її життя.

Його специфіка в тому, що протягом життя в психіці людини відбуваються різні якісні перетворення. Їх дослідження потребує системного з'ясування загальних закономірностей вікового розвитку.

Як наука вікова психологія починається з моменту зустрічі двох людей з різними цілями:

психолога-дослідника, що має своїм завданням отримання істинного, точного знання про закономірності психічного розвитку, а також людини будь-якого віку, яку психолог вважатиме об’єктом дослідження.