Способи прояву репаративної регенерації.

Епіморфоз: Епіморфна регенерація заключається у формування так званої регенераційної бластеми шляхом дедиференціації і проліферації клітин на ампутаційній поверхні й наступних диференціації, морфогенезу, рості бластеми з утворенням копії втраченої структури. При епіморфозі відновні процеси локалізовані в зоні рани і утворюють регенераційну бластему, чітко відмежовану від інших областей, які не включені в регенераційні процеси. Класичний приклад – регенерація кінцівки у хвостатих амфібій.

Морфаллаксис: Цей термін вперше застосував Морган (Morgan) для опису тих явищ регенерації, які він спостерігав у планарій. Регенерація у плоских червів можлива із невеликих шматочків тіла. При цьому такий шматочок тіла перебудовується у цілий організм, але, зрозуміло, менших розмірів; клітинні поділи і ріст при цьому не відбуваються. Таким чином, принциповою оссобливістю морфаллаксиса є реорганізація частини тварини у цілий організм. Морфаллаксис також виявлений у кишковопорожнинних. Так, у гідроїдного поліпа Tubularia після ампутації головного відділу кінець стебельця, що залишився, закривається. Потім дистальна частина стебла проходить реорганізацію, в результаті чого на дистальному кінці стебла формується район нової голови. Менш виражений морфаллаксис спостерігається у кільчастих багатощетинкових червів. У них після ампутації голови починається регенераційний ріст, але паралельно з ним відбувається реорганізація шляхом морфаллаксису деяких вцілілих тулубових сегментів поблизу місця ампутації у сегменти голови.

Ендоморфоз (дифузна регенерація, регенераційна гіпертрофія) – тип регенерації, характерний для відновлення внутрішніх органів теплокровних тварин. При цьому регенераційні процеси виникають в товщі тієї частини органа, що вціліла після пошкодження, вони не локалізовані в якійсь окремій зоні, на травмованій поверхні регенерація слабка. Приклади: регенерація печінки, нирок, гонад. Регенерація може відбуватися: 1) за рахунок переважання процесів розмноження клітин (наприклад, у печінці); 2) за рахунок переважання процесів збільшення розмірів клітин (наприклад, у нирках). Для пояснення механізмів ендоморфозу запропоновано дві групи гіпотез: 1) функціональні гіпотези (згідно них, регенерація запускається тому, що клітини, які вціліли після пошкодження, не справляються з функціональними навантаженнями); 2) гуморальні гіпотези (згідно них, регенерація запускається певними хімічними речовинами. Наприклад, постулюється, що клітини органа виробляють певний інгібітор, який блокує мітози клітин даного органа. При пошкодженні кількість клітин цього органа зменшується, відповідно зменшується і кількість інгібітора; в результаті блокада мітозу знімається. Але як тільки маса органа відновлюється, кількість інгібітора стає нормальною, і відновлюється блокада мітозів.). Деякі дослідники не відносять ендоморфоз до регенерації, або ж відносять лише випадки, коли відбується розмноження клітин (як, наприклад, у печінці), а все інше відносять до компенсаторних змін органів.

Література:

1. Газарян К.Г., Белоусов Л.В. Биология индивидуального развития животных.– М: Высшая школа, 1983.

2. Карлсон Б.М. Регенерация.– М: Наука, 1986.

3. Мэттсон П. Регенерация – настоящее и будущее.– М: Мир, 1982.