2) За сумою доходів, створених у процесі виробництва товарів та послуг:

Y = w + R + i + P +A + T_n,

де Y – валовий внутрішній продукт;

w – заробітна плата (грошова винагорода за працю робітників, службовців, а також додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування тощо);

R – рентні платежі (доходи домашніх господарств від наданих в оренду землі, приміщень тощо);

i – процент (виплати з грошового доходу приватного бізнесу постачальникам грошового капіталу);

P – прибуток (доход некорпоративного підприємницького сектору і валовий прибуток корпорацій: дивіденди, податок на доходи корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій);

A – амортизаційні відрахування (Амортизація – це відрахування на придбання інвестиційних товарів, які було спожито в процесі виробництва товарів та послуг на протязі поточного року. Ця частина ВВП не витрачається на споживання, як інші види доходів. Вона використовується на заміну зношених на протязі року машин, устаткування та будівель для того, щоб не погіршити вже існуючи умови виробництва);

T_n – непрямі податки (податки на товари і послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни виробника: податок на додану вартість, акцизний збір, мито).

Слід враховувати, що відрахування на відновлення спожитого капіталу (А) і непрямі податки на бізнес (T_n) – це два види розподілу ВВП, не пов’язані з виплатою доходу.

О скільки витрати одних економічних суб’єктів є водночас доходами інших, валовий національних продукт, розрахований за сумою видатків дорівнює валовому національному продукту, розрахованому за сумою доходів:

Обсяг видатків на купівлю товарів і послуг у поточному році

=

Грошові доходи, отримані від виробництва і реалізації товарів і послуг у поточному році

На основі показника ВВП розраховується ціла низка інших макроекономічних показників. Важливе місце серед них посідають:

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – валовий внутрішній продукт за вирахуванням амортизацію.

Національний доход (НД) – сума факторних доходів, сукупність усіх доходів домогосподарств і підприємців на рівні національної економіки в цілому (НД = w + R + + i + Р).

Особистий доход – це отриманий доход, тобто частина національного доходу, до якої не включається ті зароблені доходи, які не надходять до домашнього господарства, а саме: відрахування до пенсійного фонду, на соціальне страхування, податок на прибуток корпорацій. З іншого боку, до особистого доходу входять трансферти, які за своєю сутністю не є заробленим доходом і не враховуються у національному доході.

Доход кінцевого використання, який визначається шляхом відрахування від особистого доходу індивідуальних податків. Доход кінцевого використання спрямовується на придбання споживчих товарів та утворення заощаджень.

1.3. Номінальний та реальний ввп

Усі макроекономічні показники безпосередньо обчислюються у поточних цінах. Поточні ціни – це фактичні ціни того року, який є предметом обліку або аналізу. У зв’язку з цим рівень та динаміка ВВП залежить не лише від зміни обсягів національного виробництва, але і від зміни цін. Для того, щоб розмежувати вплив цих факторів розрізняють номінальний і реальний ВВП.

Номінальний ВВП – річний обсяг кінцевих товарів і послуг, виражений у поточних цінах.

Реальний ВВП – річний обсяг кінцевих товарів і послуг виражений у постійних (незмінних) цінах, тобто в цінах базового року.

Для корегування грошового вираження ВВП з урахуванням динаміки цін використовують дефлятор ВВП.

Звідси:

Оскільки реальний ВВП відображає ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні за рік і виміряну у постійних цінах (грошах, які мають незмінну купівельну спроможність) він є точнішим (у порівнянні з номінальним ВВП) показником функціонування національної економіки.