Психологічний супровід тривожності дітей дошкільного віку
Розвиток тривожності.
Слово «тривожний» з’являється у словниках з 1771 року. Існує багато версій, що пояснюють походження цього терміну. Автор однієї з них вважає, що слово «тривога» означає тричі повторений сигнал про небезпеку з боку супротивника.
У психологічному словнику дано таке визначення тривожності: це «індивідуальна психологічна особливість, яка полягає в підвищенні схильності відчувати занепокоєння в самих різних життєвих ситуаціях, в тому числі і в таких, які цьому не сприяють»
Причини, що викликають дитячу тривожність:
неправильне виховання і несприятливі стосунки з батьками, особливо з матір’ю;
жорсткі рамки, що встановлюються авторитарним педагогом, високий темп заняття, який тримає дитину в постійному напруженні протягом тривалого часу;
атмосфера побоювань, хвилювань, тривоги батьків, які передають тривожний настрій дитині;
неприйняття однолітків;
суперництво, конкуренція;
підвищена відповідальність;
неуважність батьків;
напружені емоційні обставини вдома;
суперечливі вимоги дорослих;
дитячі страхи.
Тривожні діти почуваються безпорадними, бояться братися за нові види діяльності, мають незначний досвід спілкування порівняно з однолітками. Як наслідок – рівень самооцінки знижується.
Для тривожних дітей також характерні і соматичні проблеми: біль у животі, головний біль, запаморочення, спазми в горлі, ускладнене, поверхневе дихання. Під час проявів тривожності вони часто відчувають сухість у роті, спазм у горлі, слабкість у ногах, прискорене серцебиття.
Діагностика тривожності.
Як виявити тривожну дитину?
Досвідчений вихователь чи вчитель, звичайно, в перші ж дні знайомства з дітьми зрозуміє, хто з них має підвищену тривожність.
Проте, перш ніж робити остаточні висновки, необхідно простежити за дитиною, що викликає побоювання, в різні дні тижня, під час навчання та вільної діяльності.
Щоб зрозуміти дитину, дізнатися чого ж вона боїться, можна попросити батьків, вихователів заповнити бланк опитувальника. Відповіді дорослих прояснять ситуацію, допоможуть простежити сімейну історію. А спостереження за поведінкою дитини підтвердять або спростують ваше припущення.
Тривожні діти схильні до шкідливих звичок невротичного характеру (гризуть нігті, смокчуть пальці, висмикують волосся).
П. Бейкер і М. Алворд радять придивитися чи характерні для поведінки дитини такі ознаки.
Критерії визначення тривожності у дитини:
Постійне занепокоєння.
Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися в чому-небудь.
М’язова напруга (наприклад, в області обличчя, шиї).
Дратівливість.
Порушення сну.
Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із перерахованих вище критеріїв постійно проявляється у її поведінці.
За метою виявлення тривожності дитини використовується також наступний опитувальник (Лаврентьєва Г.П., Титаренко Т.М., 1992).
Ознаки тривожності
Тривожна дитина:
Не може довго працювати ,не втомлюючись.
Їй важко зосередитись на чомусь.
Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.
Під час виконання завдань дуже напружена, скута.
Ніяковіє частіше за інших.
Часто говорить про напружені ситуації.
Як правило, червоніє в незнайомій обстановці.
Скаржиться, що їй сняться страшні сни.
Руки у неї зазвичай холодні й вологі.
У неї не рідко буває розлад шлунку.
Сильно потіє, коли хвилюється.
Має поганий апетит.
Спить неспокійно, засинає з трудом.
Полохлива, багато що викликає у неї страх.
Зазвичай неспокійна, легко засмучується.
Часто не може стримати сльози.
Погано переносить очікування.
Не любить братися за нову справу.
Не впевнена у собі, у своїх силах.
Боїться труднощів.
Підсумуйте кількість «+», щоб отримати загальний бал тривожності.
Висока тривожність – 15-20 балів;
Середня – 7-14 балів;
Низька – 1-6 балів.
У дитячому саду діти часто відчувають страх розлуки з батьками. Необхідно пам’ятати, що у віці 2-3 років наявність цієї риси припустима і зрозуміла. Але якщо дитина і в підготовчій групі постійно плаче при розтаванні, не зводить очей з вікна, чекаючи кожну секунду батьків, на це слід звернути особливу увагу.
Діагностика тривожності у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
Тест тривожності Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен
Мета: визначення загального рівня тривожності дитини.
Тест дозволяє виявити тривожність по відношенню до ряду типових для дитини життєвих ситуацій спілкування з іншими людьми. Тривога, крім того, розглядається як вид емоційного стану, функція якого полягає в забезпеченні безпеки суб'єкта на особистісному рівні.
Тривога, випробовувана людиною по відношенню до певної ситуації, залежить від його негативного емоційного досвіду в цій та подібних ситуаціях. Підвищений рівень тривожності свідчить про недостатню емоційної пристосованості дитини до тих чи інших соціальних ситуацій. Експериментальне визначення ступеня тривожності розкриває внутрішнє ставлення дитини до конкретної ситуації, дає непряму інформацію про характер його взаємин з однолітками і дорослими в родині, дитячому садку, школі.
Зазначений тест призначений для дітей 4-7 років з нормальним розвитком і з відхиленнями у психічному розвитку.
Експериментальний матеріал, що складається з 14 малюнків, цікавий як в практичному, так і в теоретичному відношенні. На кожному малюнку з відомих тестів зображена деяка типова для життя дитини дошкільного віку ситуація.
Кожен малюнок виконаний у двох варіантах: для дівчинки (на малюнках зображені дівчатка) і для хлопчика (на малюнках - хлопчики). Обличчя дитини на малюнку не промальовано, даний лише контур голови. Кожен малюнок забезпечений двома додатковими малюнками дитячої голови, за розмірами точно відповідними контуру обличчя на малюнку. На одному з додаткових малюнків зображено усміхнене обличчя дитини, на іншому сумне. Малюнки показують дитині в строго перерахованому порядку один за іншим. Бесіда проходить в окремій кімнаті. Пред'явивши дитині малюнок, вчитель дає інструкцію. Для уникнення персеверативних виборів у дитини в інструкції чергується назви особи. Додаткові питання дитині не задаються.
Вибір дитиною відповідної особи і словесні висловлювання дитини можна зафіксувати в спеціальному протоколі (бланки повинні бути підготовлені заздалегідь).
Тест проводиться індивідуально з кожною дитиною; результати заносяться до протоколу. На підставі отриманих даних обчислюється індекс тривожності (ІТ) дитини, який дорівнює процентному відношенню числа емоційно-негативних виборів до загального їх числа.
число негативних виборів
ІТ = -------------------------------- x 100%
Загальне число виборів
За індексом тривожності діти поділяються на три групи:
а) високий рівень тривожності (ІТ вище 50%);
б) середній рівень тривожності (ІТ від 20 до 50%);
в) низький рівень тривожності (ІТ до 20%).
Поряд з кількісним, тестом передбачається і якісний аналіз тривожності. Аналізується кожен відповідь дитини, після чого робиться висновок щодо можливого характеру емоційного досвіду дитини в даній (і як і їй) ситуації. Особливо високим проективним значенням мають рис. 6,4 (Одягання) і 6,6 (Укладання спати на самоті). Діти, що роблять в цих ситуаціях негативний емоційний вибір, найімовірніше будуть володіти найвищим ІТ. Як правило, найбільший рівень тривожності проявляється у ситуаціях, що моделюють відносини дитина-дитина. Значно нижчий рівень тривожності в малюнках, моделюючих відносини дитина-дорослий і в ситуаціях, що моделюють повсякденні дії.
Корекція тривожності.
Як допомогти тривожній дитині?
Робота з тривожною дитиною пов’язана з певними труднощами і, як правило, займає досить тривалий час.
Фахівці рекомендують проводити роботу з тривожними дітьми в трьох напрямках:
Підвищення самооцінки.
Навчання дитини вмінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих її ситуаціях.
Зняття м’язової напруги.
Підвищення самооцінки
Звичайно ж, підвищити самооцінку дитини за короткий час неможливо. Необхідно щодня проводити цілеспрямовану роботу. Звертайтеся до дитини на імя, хваліть її навіть за незначні успіхи, відзначайте їх у присутності інших дітей. Однак ваша похвала має бути щирою, тому що діти гостро реагують на фальш. Причому дитина обов’язково повинна знати, за що її похвалили. У будь-якій ситуації можна знайти привід для того, щоб похвалити дитину.
Бажано ,щоб тривожні діти частіше брали участь в таких іграх у колі, як «Компліменти», «Я дарую тобі…», які допоможуть їм дізнатися багато приємного про себе від оточуючих, поглянути на себе «очима інших дітей». А щоб про досягнення кожного вихованця дізналися оточуючі, в групі дитячого садка можна оформити стенд «Зірка тижня», на якому раз на тиждень уся інформація буде присвячена успіхам конкретної дитини.
Кожна дитина, таким чином, отримає можливість бути в центрі уваги оточуючих. Кількість рубрик для стенду, їх зміст і розташування обговорюються спільно з дорослими і дітьми.
Можна відзначити досягнення дитини в щоденній інформації для батьків (наприклад, на стенді «Ми сьогодні»): «Сьогодні, 1 листопада 2012 року, Олег протягом 20 хвилин проводив дослід з водою і снігом». Таке повідомлення дасть зайву можливість батькам проявити свою зацікавленість. Дитині ж буде легше відповідати на конкретні запитання, а не відновлювати в памяті все, що відбувалося в групі за день.
У роздягальні, на шафці кожної дитини можна закріпити «Квітку-семицвітку», вирізану з кольорового картону. В центрі квітки – фотографія дитини. А на пелюстках, відповідних днях тижня, - інформація про результати дитини, якими вона пишається.
Таким чином, використання наочної форми роботи допомагає вирішити відразу кілька педагогічних завдань, одне з яких – підвищення рівня самооцінки, особливо тих, у кого висока тривожність.