2.2. Визначення термінів.

Терміни, які зазначені у цій роботі вживаються в такому значенні:

Промислова зона.

Промислова зона – територія, на якій розміщені промислові підприємства та пов'язані з ними об'єкти. Промислова зона може охоплювати декілька промислових районів. Вона звичайно відділяється від сельбищної зони санітарно-захисною зоною й при значних її розмірах між промисловими зонами передбачаються спеціальні транспортні зв'язки.  

Промислово-виробнича зона - це функціонально-спеціалізована частина території міста, яка включає об'єкти матеріального виробництва, комунального господарства, виробничої інфраструктури, науки й наукового обслуговування, підготовки кадрів й інші об'єкти невиробничої сфери, які обслуговують матеріальне й нематеріальне виробництво.

Виробництво – сукупність організованих у систему виробничих процесів створення з предметів праці за допомогою засобів праці промислової продукції певного призначення;

Виробничий процес — систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили для отримання готової продукції з вихідної сировини згідно із заданою програмою;

Основне виробництво – частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у безпосередньому перетворенні предмета праці на готову продукцію, та провадиться у певних структурних підрозділах;

Допоміжне виробництво – частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає в обслуговуванні основного виробництва, забезпеченні безперебійного виготовлення й випуску продукції та провадиться у певних структурних підрозділах;

Технологічний процес – частина виробничого процесу, яка складається з дій, спрямованих на зміну та (чи) визначення стану предмета праці;

Технологічне устаткування — засоби технологічного спорядження, у яких для виконання певної частини технологічного процесу розміщують матеріали або заготовки, засоби дії на них, а також технологічне оснащення;

Виробнича потужність – розрахунковий максимально-можливий річний обсяг випуску підприємством, окремими його підрозділами за найповнішого використання виробничих і трудових ресурсів продукції у вигляді, придатному для зіставлення;

Сельбищна зона.

Сельбищна зона – територія житлової забудови, до якої входять житлові будинки, громадські центри, установи обслуговування, зелені насадження загального користування тощо. У сельбищній зоні можуть також розміщуватись окремі промислові підприємства, пов'язані з обслуговуванням населення (хлібозаводи, фабрики побутового обслуговування, а також підприємства місцевої й легкої промисловості з чистим (нешкідливим) виробництвом і невеликим вантажообігом).

Житловий район — структурний елемент селітебної території площею в 80-400 га, в межах якої формуються житлові квартали, розміщаються установи й підприємства з радіусом обслуговування не більше 1500 м, а також об'єкти міського значення. Границями житлового району являються магістральні вулиці й дороги загальноміського значення, природні й штучні рубежі. Житлові райони (відособлені) можуть формуватися як самостійні структурні одиниці;

Санітарно-захисна зона (СЗЗ).

СЗЗ – смуга (ділянка) території між промисловою зоною або окремими промисловими підприємствами (комплексами) і сельбищною зоною (житловими територіями), яка виділяється з метою усунення або пом'якшення шкідливого впливу промислового виробництва на житлове середовище людини. Ширина СЗЗ визначається на підставі розрахунку концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах промислових підприємств, а також з урахуванням вимог захисту від шуму та інших шкідливостей і може коливатися від десятків метрів до декількох кілометрів. У СЗЗ можуть розміщуватись підприємства з меншим ступенем шкідливості, але не допускається розміщення житлових будинків, дитячих установ, установ охорони здоров'я , відпочинку й спорту. СЗЗ озеленюється з боку сельбища смугою деревних та чагарникових насаджень.

Нормативна СЗЗ – мінімальна санітарно-захисна зона для окремих видів виробництв залежно від класу їх небезпеки, розмір якої визначено нормативними документами санітарного законодавства, зокрема санітарною класифікацією підприємств, виробництв, споруд (ДСП-173-96) та іншими діючими на цей час нормативними документами;

Фактична СЗЗ – санітарно-захисна зона, розмір якої встановлюється для конкретного промислового чи іншого виробничого об’єкта залежно від ступеня його впливу на навколишнє середовище і можливої небезпеки для здоров’я населення відповідно до санітарного законодавства.

концентрації

У відомостях щодо санітарно-захисної зони мають бути наведені такі дані:

Відповідно до ДСП-173-96 для підприємств, виробництв та споруд визначений нормативний розмір санітарно-захисних зон, нормативний розмір СЗЗ повинен перевірятися розрахунками забруднення атмосферного повітря відповідно до вимог ОНД-86, з урахуванням перспективи розвитку об’єкта та фактичного забруднення атмосферного повітря;

Збільшення або зменшення розміру СЗЗ для конкретного об'єкта у порівнянні з нормативним, а також розміри СЗЗ для нових видів виробництва затверджуються при належному обґрунтуванні Головним санітарним лікарем України відповідно до пункту 5.9 ДСП-73-96.

Розмір розрахункового майданчика визначається згідно з пунктом 2.19 ОНД-86 і повинен бути розміром 50 висот найвищого джерела викиду, але не менше ніж 2 км. Розрахунок забруднення на ЕОМ проводиться з кроком сітки в залежності від класу підприємства (згідно з ДСП-201-97), а саме: 1, 2 клас — 250 м, 3 клас — 100 м, 4 клас — 50 м,   5 клас — 25 м.

У разі великого розрахункового майданчика та маленького кроку сітки, доцільно проведення розрахунків розсіювання забруднюючих речовин на ЕОМ за 2-ми розрахунковими майданчиками:

оціночний - розміром 50 висот самої високої труби, але не менше ніж 2 км, із кроком сітки, яка дорівнює розміру санітарно - захисної зони;

розрахунковий - розміром не менше 2-х кратного розміру нормативної санітарно-захисної зони та кроком сітки у залежності від класу підприємства (для високих джерел – розмір розрахункового майданчика повинен бути не менше 20 висот найвищого джерела викиду).

При роздрукуванні результатів проведених розрахунків забруднення атмосфери на ЕОМ таблиця за результатами розрахунку концентрацій у заданих точках розрахункового майданчика надається за такими речовинами або групами сумацій, максимальна концентрація яких перевищує 0,4 ГДК.

Розрахунки розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на ЕОМ проводяться:

на існуючий період із метою визначення зони впливу джерел даного підприємства;

на період поетапного зниження викидів забруднюючих речовин (тривалість кожного етапу та необхідне зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин на кожному етапі встановлюються територіальними органами Мінприроди України за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби), на період досягнення нормативів граничнодопустимих викидів з урахуванням природоохоронних заходів для їх досягнення.

По результатам розрахунків на ЕОМ надається обґрунтування розміру СЗЗ, проводиться аналіз витрат, пов’язаних із реалізацією заходів щодо її створення;

Збільшення або зменшення розміру СЗЗ для конкретного об’єкта у порівнянні з нормативним, а також розміри СЗЗ для нових видів виробництва затверджуються при належному обґрунтуванні Головним державним санітарним лікарем України відповідно до пункту 5.9 ДСП-173-96.

Об'єм та зміст проектних матеріалів установлюються з урахуванням вимог методичних та нормативних документів, затверджених в установленому порядку органами державного нагляду, при цьому у відомостях щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами наводяться дані, які готуються на підставі звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві: характеристика джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та їх параметрів, характеристика установок очистки газів, їх технічний стан і середня ефективність роботи, параметри газопилового потоку, характеристика джерел залпових та неорганізованих викидів тощо.

Роза вітрів – графічне зображення напрямку, повторюваності та інтенсивності пануючих у даній місцевості вітрів. Рози вітрів складаються метеорологічними станціями за підсумками багаторічних спостережень і можуть бути річні, для зимового або літнього періоду, місячні тощо. На розу вітрів відкладається у прийнятому масштабі тривалість дії вітру в період, який розглядається, у вигляді вектора, по 8 або 16 румбах.

Довжина променів які розходяться від центру діаграми в різних напрямках, пропорційна повторюваності вітрів по цих напрямках (у відсотках).

Характер рози вітрів враховується у містобудівельному проектуванні при розміщені промислових комплексів, проектуванні санітарно-захисних зон тощо.

Забруднення атмосферного повітря – зміна складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Забруднююча речовина – речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Джерело забруднення атмосфери — об'єкт із якого поширюється забруднююча речовина.

Джерело викиду – об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), із якого надходять в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Викид – надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміш таких речовин.

Викид речовини — надходження речовини в атмосферу від джерел забруднення.

Потужність викиду — кількість речовини, яка викидається в атмосферу за одиницю часу.

Стаціонарне джерело забруднення атмосфери — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Пересувне джерело забруднення атмосфери — транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом забруднюючих речовин в атмосферу.

Точкове джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді точки в системі координат.

Лінійне джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу, від якого надходження речовин здійснюється через отвір, зафіксований у вигляді лінії і має початок і кінець у системі координат.

Площинне джерело викидів — джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферу здійснюється з поверхні, що має територіальні координати в системі координат.

Організований викид — викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби, аераційні ліхтарі та інші споруди.

Неорганізований викид — викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилової суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів.  

Технологічне джерело забруднення  — об'єкт, в якому утворення забруднюючих речовин спричинено технологічним процесом.

Граничні нормативи утворення забруднюючих речовин —  гранична кількість забруднюючих речовин, які утворюються під час експлуатації окремих типів технологічного та іншого обладнання і які відводять в атмосферне повітря, встановлюються із врахуванням сучасних технологічних можливостей, прогресивних маловідходних технологій, комплексного використання сировини, удосконаленого газопилоочисного обладнання та інше.

Концентрація забруднюючих речовин — кількість забруднюючої речовини в певному об'ємі або ваговій одиниці в газах, що відходять в атмосферне повітря.

Газоочисна установка — споруда, яка призначена для вловлювання з вихідних газів або вентиляційного повітря наявних у них домішок, яка складається з газоочисних апаратів, допоміжного обладнання й комунікацій.

Залповий викид – викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який кількісно та якісно передбачений технологічним регламентом і перевищує в декілька разів величини викидів, що встановлені при нормальному веденні технологічного процесу. Тривалість залпового викиду визначається згідно з картою виробничого процесу;

Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря – група нормативів, дотримання яких запобігає виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря.

Норматив вмісту забруднюючої речовини у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувного джерела – гранично допустима кількість забруднюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, які відводять в атмосферне повітря.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела – гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

Технологічний норматив допустимого викиду забруднюючої речовини –  гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин, який визначається у місці його виходу з устаткування.

Норматив якості атмосферного повітря – критерій якості атмосферного повітря, який відображає граничнодопустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та на стан навколишнього природного середовища.

Норматив гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел – норматив, який встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних та біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом).

Керування виробництвом – система заходів впливу на виконавців, зайнятих у процесі виробництва, та через них на засоби виробництва, що здійснюються свідомо, цілеспрямовано, планомірно і сприяють виготовленню продукції потрібної кількості та якості з найменшими трудовими та матеріальними витратами.

Контроль – загальна функція керування, що полягає у спостереженні за ходом процесів у керівній і керованій системах, порівнянні контрольованих величин параметрів із заданою програмою, виявленні відхилень, їх місця, часу, причини та характеру.