Можливості виробництва піци та промислових роботів в умовах повної занятості ресурсів

Продукт	Виробничі альтернативи
	А	В	С	Д	Е
Піца (сотні тис.)	0	1	2	3	4
Промислові роботи (тис.)	10	9	7	4	0

Будуємо графік:

Крива виробничих можливостей

Кожна точка на кривій виробничих можливостей характеризує максимальний об’єм виробництва любих двох продуктів. Суспільство повинно визначити, яку комбінацію цих продуктів воно бажає: більше роботів означає менше піци і навпаки. Обмеженість людських та матеріальних ресурсів робить неможливою комбінацію в точці К, що розташована поза кривою виробничих можливостей. Точка У в межах кривої виробничих можливостей характеризує неповну зайнятість ресурсів.

В разі вдосконалення техніки, технології, підвищення якісного рівня робітників крива виробничих можливостей зміщується праворуч, що означає економічне зростання – це здатність виробляти більший об’єм продукції.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть характер походження потреб. Які фактори впливають на їхній зміст?

2. Спробуйте самостійно розробити структуру та ієрархію потреб.

3. Покажіть на прикладі взаємозв’язок «виробництво – потреби».

Література

1. Політична економія: Навч. Посібник /За ред. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001, т. 2, с.27-34.

2. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. А.А. Чухна. – К.: Вища школа, 2001,розд. 3, с. 59-67.

3. Політична економія: Навч. Посібник /За ред. В.О. Рибалкіна. – К.: Академвидав, 2004, розд. 2, с. 55-60.

Тема 4. Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності. (2 години)

Мета: - з’ясування підходів до періодизації суспільного розвитку, суті економічної системи та її основних складників;

- активізація розумової діяльності студентів до висловлювання своїх точок зору через постановку проблемних питань

План

1. Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку.

2. Сутність і основні структурні елементи економічної системи.

3. Типи економічних систем та їх характеристика.

Перше питання

Людство впродовж своєї історії застосовувало різні системи господарювання. Одні з них передбачають використання грошей, в інших – гроші непотрібні. Одні системи забезпечують добробут народу, в інших – більшість людей перебуває на межі виживання.

Вчені-економісти минулого і сучасності по-різному трактують сутність та особливості історичного розвитку суспільства. Найбільшого поширення набули формаційний і цивілізаційний підходи до розуміння періодизації процесу економічного розвитку людського суспільства.

Формаційний підхід був розроблений К.Марксом і його послідовниками. Суть його полягає в тому, що продуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими відносинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспільства – соціально-економічну формацію Основоположним економічним ядром кожного способу виробництва та формації є панівна форма власності , оскільки вона визначає спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людського суспільства відбувається як послідовна зміна одного способу виробництва іншим:

• первіснообщинний;

• рабовласницький;

• феодальний;

• капіталістичний;

• комуністичний.

Формаційний підхід виходить з того, що вирішальна роль у суспільному розвитку належить процесу виробництва, відносинам власності, а його рушійною силою є протиріччя між продуктивними силами й виробничими відносинами і загострення класової боротьби в суспільстві.

Однак у сучасних умовах формаційний підхід при визнанні певних його положень вважають методологічно недостатнім і справедливо піддається критичному аналізу. (Пятиланкова періодизація розвитку суспільства не має всеохоплюючого значення. Вона більш-менш прийнята в основному для країн Західної Європи, але не відображає повною мірою своєрідності розвитку азійського способу виробництва, еволюції цивілізацій Китаю, Індії, а також не висвітлює особливостей історичного розвитку Росії, України).

На потребу глибшого наукового пізнання закономірностей розвитку суспільства світова суспільна наука розробила і широко використовує цивілізаційний підхід щодо пізнання історії розвитку людства.

Цивілізація – це історично-конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою людей.

В основу цивілізаційного підходу покладено такі принципи:

1) багатовимірності аналізу економічних систем;

2) природної еволюційної поступовості історичного процесу;

3)відмови від класових, конфронтаційних оцінок змісту і цілей системи;

4) пізнання сите мив єдності її економічних і соціокультурних елементів;

5) посилення ролі людського фактора у суспільному виробництві;

6) визнання світової історії як єдиного планетарного цілого.

Цивілізаційний підхід не страждає економічним детермінізмом, оскільки передбачає рівномірність впливу інших чинників на розвиток людського суспільства. Він зорієнтований не на особливості способу виробництва, а перш за все на цілісність людської цивілізації, домінуюче значення загальнолюдських цінностей, інтегрованість кожного суспільства у світову спільноту.

Найважливішою рисою цивілізації є її гуманістична спрямованість. Людина виступає не лише головним суб’єктом виробництва та цивілізації в цілому, але і їх безпосередньою метою, цільовою функцією.

Цивілізація – категорія історична, її рівень і сутність визначаються тими багатогранними соціально-економічними умовами, в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу.

Американський економіст У. Ростоу висунув теорію «стадій росту», в якій виділив п’ять стадій економічного розвитку:

• традиційне суспільство;

• перехідне суспільство;

• стадія зрушення;

• стадія зрілості;

• стадія високого рівня масового споживання.

Інший американський вчений Л.Г. Морган виділяв три етапи в розвитку людської історії:

• епоха дикості (мисливське господарство);

• епоха варварства (скотарство);

• епоха цивілізації.

Епоха цивілізації класифікується поетапно по горизонталі та вертикалі:

Горизонтальний аспект характеризує співіснування і взаємодію різних цивілізацій і різні періоди:

• давньогрецька;

• давньоримська;

• візантійська;

• азіатська;

• англійська;

• північно-германська;

• інків тощо.

Вертикальний аспект відбиває розвиток цивілізації у широкому розумінні цього слова: історичну еволюцію суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до іншого - вищого завдяки глибинним якісним змінам у продуктивних силах суспільства, зростанню продуктивності праці, підвищенню культури людини.

Сучасна економічна наука: Дж. Гелбрейт, А. Арон виділяє три стадії індустріальної цивілізації:

• доіндустріальне (аграрне) суспільство, де переважає сільське господарство і ручна праця, існувало до кінця 17 ст., до періоду розгортання промислової революції;

• індустріальне суспільство передбачає велике механізоване промислове виробництво;

• постіндустріальне суспільство, початок якому поклала науково-технічна революція, що розгорнулася у другій половині 20 ст., це суспільство з домінуванням науки, нових видів техніки і технологій, інформатики, комп’ютеризації, автоматизації, роботизації. В суспільному виробництві на перший план висуваються інтелектуальний капітал, знання, сфера послуг (освіта, охорона здоров’я, культура). Характерним також є поглиблення міжнародного поділу праці, посилення взаємозв’язків та взаємодії національних економік.