Тема 12. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу. (4 години)

Студент повинен знати: - суть світового господарства та економічної інтеграції.

Студент повинен вміти: - доводити необхідність співпраці країн з урахуванням практичних прикладів.

План

1. Світове господарство: його суть та структура.

Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародна економічна інтеграція.

2. Форми міжнародних економічних відносин.

Перше питання

Світове господарство – внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Етапи розвитку світового господарства:

1. Кінець ХІХ ст. – початок 20 років ХХ ст.;

2. Кінець 20 років – кінець 80 років ХХ ст.;

3. Кінець 80 – початок 90 рр. ХХ ст. і продовжується нині.

Світове господарство характеризується:

• зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

• створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

• формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.

Міжнародний поділ праці – спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов.

Форми міжнародного поділу праці:

• загальний поділ ґрунтується на галузевій спеціалізації окремих країн;

• частковий поділ праці ґрунтується на спеціалізації у виробництві готових виробів;

• одиничний поділ праці ґрунтується на подетальній спеціалізації.

Показник участі країни у МПП:

Експортна квота = Обсяг експорту/ Обсяг ВВП х 100

Сучасний етап розвитку МПП характеризується:

• розвитком спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивних технологій, що зумовлює деіндустріалізацію промислово розвинених країн (скорочення у їхніх структурах виробництва базових галузей);

• поглибленням спеціалізації у сфері науково-технічних знань та інформації;

• інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним переплетенням продажу послуг із виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном інформацією;

• загостренням конкуренції на міжнародних ринках, глобалізацією її змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних переваг.

Інтернаціоналізація економіки – формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Формами інтернаціоналізації економіки є:

• інтеграційна – об’єднання ринків, а згодом і виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва;

• транснаціональна – взаємопереплетення економік різних країн у результаті функціонування транснаціонального капіталу.

Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

МЕІ має переважно регіональний характер.

Форми МЕІ:

• торговельна інтеграція – створення зон вільної торгівлі країн-учасниць;

• валютно-фінансова інтеграція – зняття обмежень та переміщення капіталів всередині угрупування, єдина валютна політика;

• створення єдиного економічного простору – усунення нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі.

Основними суб’єктами світового господарства є:

• національні держави;

• міжнародні і транснаціональні корпорації, транснаціональні банки;

• регіональні об’єднання і союзи держав (ЄС);

• міжнародні організації і інститути (МВФ, ОПЕК – Організація країн-експортерів нафти; Міжнародний банк реконструкції і розвитку).