П’яте питання

Діяльність будь-якого підприємства нерозривно пов’язана з поняттям підприємництва. Цей термін з’явився в економічній науці у 18 ст. і був започаткований французьким ученим – теоретиком бізнесу – Р. Кантильйоном.

Підприємництво – як економічна категорія виражає певні відносини, що складаються між учасниками суспільного виробництва.

Підприємництво як метод господарювання характеризується економічною і юридичною самостійністю, особистою відповідальністю і господарським ризиком. Воно ґрунтується на таких принципах, як саморегулювання, матеріальна заінтересованість, новаторська діяльність.

Підприємництво виконує основні функції:

- мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів;

- організація виробництва, збуту, реклама продукції, маркетинг;

- новаторство, діяльність по генеруванню, розробці і впровадженню у підприємницьку діяльність нових ідей та творчої ініціативи.

Таким чином, підприємництво це організаційно-господарське новаторство на основі використання нових можливостей розвитку виробництва і збуту продукції.

Підприємництво – один з економічних ресурсів, що бере участь у зростанні вартості і утворенні доходу. Змістом підприємництва є реформування або реорганізація виробництва шляхом використання різноманітних ресурсів і можливостей для випуску товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини і ресурсів.

Для формування та розвитку підприємництва необхідні відповідні умови:

• наявність прав приватної власності на засоби виробництва, продукт і дохід;

• існування ринкового простору, конкуренції;

• державна підтримка;

• існування ринкової інфраструктури;

• економічна свобода вибору методів організації та управління;

• наявність відповідного менталітету і сприятливого психологічного клімату серед населення;

• існування юридичної нормативної основи, його правова захищеність.

В Україні був прийнятий закон «Про підприємництво», в якому зазначається, що підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання доходу.

Згідно закону принципами організації підприємництва є:

• вільний вибір видів, напрямків та форм господарювання;

• самостійність у формуванні програми діяльності, виборі постачальників та споживачів, ціноутворенні;

• право вільного розпорядження власним доходом;

• свобода зовнішньоекономічних зв’язків;

• свобода у наймі робочої сили.

В Україні суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:

- громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності;

- юридичні особи всіх форм власності.

Об’єктами підприємницької діяльності є товари як матеріальні речі та послуги.

Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством:

• з використанням найманою праці;

• без використання найманої праці;

• без утворення юридичної особи;

• з утворенням юридичної особи.

Підприємницька діяльність має специфічні стимули і мотивацію. Шумпетер виділяє такі основні мотиви: 1) потреба влади, впливу у суспільстві; 2) прагнення успіху, перемоги, яка досягається у конкуренції із суперниками, боротьбі із самим собою;

3) радість творчості, яку дає самостійне ведення справи.

В основі будь-якого підприємництва знаходиться особистий інтерес. Але в умовах розвиненої ринкової економіки він задовольняється лише при праці на суспільство. Якщо «нова комбінація» не дозволяє задовольнити якусь суспільну потребу, то не буде доходу.

Підприємництво у ринковій економіці ґрунтується на високих моральних нормах господарської поведінки підприємця, повазі до чинного законодавства і добросовісній конкуренції. У своїй діяльності підприємець повинен турбуватись не лише про доходність власної справи, але й вирішувати загально-соціальні проблеми, які постають перед суспільством (допомога безробітним, бідним, знедоленим людям, захист оточуючого середовища).