Четверте питання

Дуже давно товар виготовлявся окремим ремісником. Видатні майстри навіть мали свої знаки,що давало можливість вирізняти продукт найвищої якості. Але з розвитком техніки продукція настільки ускладнюється, що один робітник не в змозі її виготовити самостійно. Проходить спеціалізація виробників, а для випуску товару почали утворювати організації, що отримали назву «підприємство».

Підприємство – самостійна ланка народного господарства, що здійснює діяльність по випуску продукції, наданню послуг, торгівлі з метою отримання прибутку.

Яким видом діяльності не займалося б підприємство, йому притаманні такі риси:

• на ньому зосереджено певну сукупність засобів виробництва та робочої сили;

• займаючись виробництвом різноманітних товарів і послуг, підприємство здійснює свою економічну життєдіяльність;

• на кожному підприємстві формується робочий колектив. Від його згуртованості, цілеспрямованості значною мірою залежить робота суб’єкта економіки. Ось чому такого значення надають кадрам на японських фірмах.

У процесі розгортання виробництва підприємство виконує ряд функцій:

виробнича – полягає в забезпеченні неперервності процесу виробництва і постійному підвищенні його ефективності - впровадження нових технологій, методів управління;

економічна – це забезпечення фінансової стійкості фірми на ринку, постійне його вивчення з метою стимулювання збуту і збільшення прибутків;

соціальна – передбачає турботу про колектив підприємства, маючи на меті підвищення продуктивності праці і ефективності його роботи.

Окремі підприємства, що здійснюють торговельні операції на зовнішньому ринку,

виконують ще й зовнішньоекономічну функцію.

Кожне підприємство, незалежно від розмірів, форм власності та інших критеріїв, в умовах ринкової економіки повинно отримувати прибуток. Інакше воно банкротує. Тому в своїй діяльності кожна фірма повинна неухильно дотримуватися двох правил:

• виробництво лише необхідних суспільству товарів, послуг і постійне вдосконалення виробництва з метою отримання прибутків;

• максимально ефективне використання ресурсів.

В залежності від різних критеріїв (ознак) виділяють різні підприємства.

Класифікація підприємств за ознаками:

1. За видом господарської діяльності:

• виробничі

• торговельні

• транспортні

• фінансово-кредитні

• науково-дослідні

• венчурні

2. За галузевою структурою:

• одногалузеві

• багатогалузеві

3. За кількістю працюючих:

• великі – мають змогу виготовляти повністю кінцевий продукт, залучати великі інвестиції, використовують масове виробництво, що значно скорочує затрати на одиницю продукції та робить її доступною для населення. Великі підприємства переважають у таких галузях, як енергетика, машинобудування, хімічна промисловість. До недоліків таких підприємств можна віднести нездатність швидко переорієнтуватися на випуск нової продукції, великі витрати на управління та обслуговування.

• середні – забезпечують гнучкість виробництва (швидка переорієнтація на випуск нової продукції), високий рівень автоматизації виробництва, незначні витрати на управління та обслуговування. Недоліками є неможливість забезпечення серйозних наукових розробок, масового випуску продукції.

• малі – у розвинутих країнах їх частка сягає 90% і вони створюють до половини національного доходу цих держав. Малі підприємства є дуже мобільними в управлінні, створенні нових видів товарів і послуг. Водночас у них переважно нижча продуктивність праці, вони неспроможні впроваджувати новітні технології. До малих належать такі підприємства:

• у промисловості і будівництві – з кількістю працюючих до 200 осіб;

• у науці й науковому обслуговуванні – до 100 осіб;

• в інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб;

• у галузях нематеріального виробництва – до 25 осіб;

• у роздрібній торгівлі – до 15 осіб.