Третє питання

Формою зв’язків між суб’єктами ринкової економіки є конкуренція.

Конкуренція у перекладі з латинської мови означає «зіткнення», тому представляє своєрідну форму змагання суб’єктів ринкової економіки щодо мінімізації витрат і максимізації прибутків, сфери інвестування і напрямків міграції капіталів, збільшення квот на товарних ринках і урізноманітнення джерел отримання ресурсів, підвищення якості продукції і прискорення процесів впровадження «ноу-хау».

Виділяють наступні форми конкуренції:

• внутрішньогалузева – відбувається між виробниками однорідної продукції або фірмами, що надають однакові послуг і передбачає метод цінової та нецінової конкуренції;

• міжгалузева – відбувається між підприємствами різних галузей в разі їх відмінності рентабельності, при цьому здійснюється перелив капіталу завдяки купівлі-продажу цінних паперів на фондових біржах. Результатом його дії є формування оптимальної міжгалузевої структури економіки та рівноважний характер розподілу доходів;

• чиста або «досконала»;

• обмежена або «недосконала».

Чиста конкуренція проявляється через наступні риси:

1. товар виробляється дуже великою кількістю незалежних підприємств, тому квота кожної фірми в загальному обсязі виробництва галузі є вкрай обмеженою;

2. конкуруючі фірми виробляють стандартизовану продукцію (це означає, що не виникає конкуренції щодо якості продукції, а тому для споживача не існує пріоритету фірми-виробника);

3. вільне входження та вихід з галузі (низька квота кожної фірми зумовлює те, що ринок стандартизованого продукту фактично не реагує на появу (або зникнення) ще одного продавця товару);

4. відсутність будь-якого впливу окремої фірми на рівень ринкової ціни.

Форма чистої конкуренції в сучасних умовах майже не зустрічається. Вона може проявити себе на обмежених ринках деяких сільськогосподарських продуктів (пшениці, кукурудзи) і частково на ринках цінних паперів та іноземних валют.

«Недосконала» конкуренція представлена двома основними формами: монополістично конкуренцією та олігополією. Об’єднує їх те, що на відміну від чистої конкуренції, вони дають змогу окремій фірмі впливати на ринок, використовуючи для цього ряд важелів і, насамперед, ціни.

Для ринків «недосконалою» конкуренції характерною є нецінова конкуренція:

• наголос на рекламу;

• фірмові знаки, торгові марки;

• якість і особливості продукту.

На ринку «досконалої конкуренції» вона є ціновою (проявляється через ціну товару).

Цінова конкуренція передбачає:

• застосування знижок до прейскурантних (базових) цін, це дає змогу надати скидки до ціни покупцеві;

• локальне зниження рівня ціни із застосування демпінгу (зниження ціни нижче собівартості продукту для подолання конкурента, після чого встановлюється монопольна ціна, що компенсує понесені втрати);

• сезонний розпродаж товарів за зниженими цінами;

• надання послуг лізингового характеру.

Таким чином, за умов цінової конкуренції основним інструментом змагання є ціна.

В сучасних умовах все більш важливу роль відіграє неціновий метод конкуренції. Його суть полягає в прагненні завоювати перевагу над конкурентами за рахунок кращого використання досягнень НТП. Тут застосовується продаж товарів більш високої якості, пропозиція нових товарів для задоволення старих потреб, надання більшого обсягу послуг, продовження строків гарантійного обслуговування, кращі умови надання споживчого кредиту, проведення рекламних кампаній.