Загальні висновки

Аналіз концептуальних засад нейтралітету та особливостей його застосування в зовнішньополітичній практиці держав, показує, що нейтральні країни намагаються ефективно використовувати переваги нейтралітету, пристосовуючи його до ситуацій, які виникають на міжнародній арені.

Ера нейтралітету в Європі добігає кінця. У всіх нейтральних державах точаться дискусії, як його позбутися конституційним шляхом. Нейтралітет ускладнював переговори щодо інтеграції цих держав до Європейського союзу, а після їх прийняття до ЄС й надалі означає білу пляму в рішенні загальноєвропейської безпекової ситуації. Із падінням "залізної завіси" зникла й остання причина його існування, тому що не передбачається відновлення антагоністичних відносин між Сходом та Заходом, а починає втілюватися нова модель співпраці, яка мала би перейти до певного стратегічного партнерства між Росією і НАТО.

Слід зауважити, що нейтралітет, навіть закріплений у міжнародних договорах, не дає імунітету від порушень суверенітету й територіальної цілісності.

В результаті виконання бакалаврської роботи ми дійшли наступних висновків:

1. Нейтралітет визначається трьома головними ознаками. По-перше, існує відповідність між типом нейтралітету і певною системою міжнародних відносин.

По-друге, нейтральному властиве прагнення максимально ототожнитись зі світовою спільнотою як єдиним цілим. По-третє, нейтральна держава перебуває в центрі силової взаємодії великих держав та блоків.

2. Поняття “постійного нейтралітету” ширше і включає евентуальний як складову або модель зовнішньополітичної поведінки постійного нейтрального статусу стосовно конкретної війни.

Постійний нейтралітет держави гарантує право територіальної недоторканності. Ніхто не повинен порушувати територіальну недоторканність і, тим більше, територіальну цілісність постійно нейтральної держави. На її території забороняється ведення військових операцій, прохід військ воюючих держав.

Аналіз розвитку і специфічних рис постійного нейтралітету дозволяє з упевненістю констатувати, що він склався в самостійний інститут міжнародного права. Це доводять як особливі форми його встановлення, так і специфіка правовідносин випливає як для постійно нейтральних держав, так і для тих країн, які визнали цей статус.

Розгляд особливостей постійного нейтралітету дозволяє дати йому чітке визначення - це міжнародно-правове становище суверенної держави, яка в силу одностороннього волевиявлення або міжнародного договору зобов'язана не брати участь у всіх війнах, крім випадків самооборони, а в мирний час проводити політику, що перешкоджає втягуванню його у війну, тобто не вступати у військові союзи, не допускати розміщення на своїй території іноземних військових баз, не укладати договорів, що сприяють економічній або політичній підготовці війни.

4. Практика встановлення постійного нейтралітету такими державам, як Австрія і Туркменістан дозволяє зробити висновок про те, що гарантія постійного нейтралітету з боку міжнародного співтовариства не є необхідною умовою його існування, хоча всі постійно нейтральні країни прагнули до визнання свого статусу іншими державами.

Аналіз практики швейцарської миротворчості дозволяє стверджувати, що підключення Швейцарії до режимів санкцій ООН і ЄС невійськового характеру сумісно з її постійним нейтралітетом, т.я. по-перше, така модель має на меті підтримку міжнародного миру і безпеки, і, по-друге, не призведе до втягування країни у військові блоки і безпосередньо у військові дії.

Стабільне політичне становище и успішній економічний розвиток Швейцарії, Австрії та ін. постійно нейтральних держав демонструє важливу рольу встановленні статусу країни.

5. Існування трьох історичних форм нейтралітету не заперечує можливості їх співіснування. Так, австрійський нейтралітет ближче до класичного нейтралітету “балансу сил”, проте виник він за часів біполярності. Унікальний швейцарський нейтралітет існує дотепер, переживши дві системи міжнародних відносин.

6. Політика та поведінка нейтральних держав регулюється положеннями різних конвенцій та договорів. Насамперед, це Гаазькі конвенції та Статут Ради Безпеки ООН, у яких закріплені принципи поведінки держав з нейтральним статусом у разі виникнення збройних конфліктів та у мирний час. Нейтральні країни зобов’язані дотримуватись і виконувати ці принципи

7. Політика нейтралітету для України у разі вибору нею статусу нейтральної держави значно поліпшиться. Прийняття цього статусу дозволить Україні будувати рівноправні економічні відносини з усіма державами, не беручи до уваги їхню причетність до військово-політичних блоків. При цьому до України не можуть застосовуватися дискримінаційні заходи. З досвіду нейтралітету Австрії, Швейцарії, Швеції та Фінляндії слід очікувати сприятливих умов для розвитку економіки, а також зростання інвестицій за рахунок появи реальної можливості, гарантувати іншим державам і приватним фірмам стабільність розвитку зовнішньої і внутрішньої політики України на довгостроковий період.

У сформованих обставинах важливо те, що нейтралітет зможе стати гарантією збереження територіальної цілісності та єдності України, а також дозволив би їй утримувати безпечну дистанцію від Росії і не дав би повторити долю Білорусі, що позбулася при тісному зближенні з РФ більшої частини свого суверенітету. Проте не можна не погодитися з тим, що відкрита боротьба проти прагнення України стати нейтральною не буде підтримана переважною більшістю населення будь-якого цивілізованого держави та їх урядами.

За умови набуття реального нейтралітету України, враховуючи розміри її території та чисельність населення, з часом дійсно могла б стати одним з основних нейтральних держав світу і отримати новий імпульс для свого розвитку і європейської інтеграції.

8. Питання скасування статусу постійного нейтралітету з необхідністю розширення можливостей здійснення миротворчої діяльності неспроможна. Така діяльність вільно може здійснюватися в рамках ООН, ОБСЄ та ЄС (з певними застереженнями), про що свідчить історія зовнішньої політики Австрії після 1955 р. До того ж, залишаючись нейтральною, країна зможе краще враховувати специфіку своїх власних інтересів і тривог і суверенно приймати по ним адекватні рішення.

9. Присвоєння Туркменістану світовим Співтовариством Націй статусу постійного нейтралітету, який виступає нині важливим фактором сталого розвитку в глобальному і регіональному масштабах, багато в чому визначило міжнародний авторитет країни. Філософія нейтралітету забезпечує поєднання інтересів розвитку Туркменістану з інтересами загальносвітового розвитку, при цьому виходить з цілісності багатополярного світу. Статус нейтралітету дозволяє йому вирішувати проблему забезпечення безпеки свого суверенітету і територіальної цілісності, адже гарантом туркменського нейтралітету є світове співтовариство в особі ООН. Крім того, статус постійного нейтралітету дозволяє грати Туркменістану роль центральноазіатського миротворчого центру.

На підставі аналізу міжнародних документів і доктрини можна з упевненістю констатувати, що постійний нейтралітет Туркменістану не є гарантованим, що, однак, не перешкоджає його існуванню і значенню для всього регіону. Йдеться про універсальне визнання туркменського нейтралітету з боку міжнародного співтовариства в особі ООН.