Основними напрямками діяльності радянського підпілля були:

• Терористичне-підривна (вибухи, аварії, руйнування комунікацій);

• саботаж (невиконання робіт);

• інформаційна;

• розвідувальна;

• переховування тих, кого переслідували фашисти.

Німці боялися партизан. В 1942 р. в комендатуру фашистських військ на Чернігівщині прийшло повідомлення: "Уже при появі навіть чуток про те, що партизани наближаються до якого-небудь населеного пункту, усі посадові особи кидаються в розтіч".

В 1943 р. партизанський рух на Україні досяг піку і став настільки загрозливим для окупантів, що Гітлер змушений був видати спеціальний наказ N 14 головному командуванню сухопутних військ "Про боротьбу з партизанами", в якому вказувалося: "...Боротьбу з партизанами слід розглядати як бойові дії на фронті... Ця боротьба повинна вестися безперервно" .

б) Не менш активно німці боролися і з націоналістичним підпіллям.

Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на Поліссі та Волині і не були пов'язані з ОУН.

Восени 1941 р. Тарас Бульба-Боровець (близький до петлюрівського уряду УНР у Варшаві) організував нерегулярні частини "Полісська Січ", які пізніше були перейменовані в Українську повстанську армію (УПА).

В 1942 р. ОУН-М та ОУН-Б, що переслідувалися німецькими військами, утворили невеликі похідні загони, які поступово злилися із загонами Бульби-Боровця під спільною назвою УПА. Очолив УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка). За різними даними чисельність УПА за роки війни коливалася від 30-40 до 100 тис. осіб.

Причини утворення націоналістичних партизанських загонів:

• посилилися німецькі репресії проти українського населення;

• в Північне-Західних районах України з'явилися радянські партизани і ОУН хотіла взяти на себе роль "народної армії".

В 1942-1943 рр. значну частину своїх зусиль УПА присвятила боротьбі з польськими військовими формуваннями на землях Волині, Галичини, Холмщини.

Коли радянські війська почали визволення Лівобережної України і Донбасу, боротьба між УПА і німецькими частинами майже припинилася. На відкриті бої з радянськими військами УПА майже не йшла, але сутички між ними були частими.

Під час однієї з таких сутичок навесні 1944 р, було смертельно поранено командуючого 1-м Українським фронтом генерала М.ф.Ватутіна.

В деяких публікаціях на Заході зустрічається теза про те, що українці та прибалти проявляли особливу схильність до колабораціонізму - співробітництву з ворогом своєї держави. Проте переконливих доказів цієї тези немає. На Заході, де сформовані національні держави колабораціонізм однозначно розглядається як зрада. Для України, яка не мала власної державності — це питання не однозначне.

Даючи оцінку цьому явищу в Україні, треба врахувати: по-перше, наскільки добровільно відбувалося співробітництво (в Україні буз встановлений настільки жорстокий окупаційний режим, що співробітництво з німцями, означало виживання). По—друге, з якою метою відбувалося співробітництво? ОУН на початковому етапі війни співробітничали з метою відновлення української державності.

На індивідуальному рівні співробітництво з німцями зводилося до участі в органах місцевої влади (старости) чи допоміжної поліції.

Хоч серед українців і траплялися опортуністи, антисеміти, ідеологічні фанатики, не існує доказів того, що у процентному співвідношенні їх було більше, ніж серед інших народів.

З іншого боку, багато українців допомагали євреям, ризикуючи власним життям. Так митрополит Андрій Шептицький, не лише давав притулок євреям, а й використовував свої проповіді, щоб відкрито засуджувати і х винищення нацистами.

3) Вже з перших днів війни стало зрозуміло, що частину території СРСР буде окуповано. Тому виникла необхідність евакуювати розташовані на цій території заводи, фабрики, радгоспи, колгоспи, наукові заклади, державні установи та ін.

На Схід виїхало понад 3,8 млн. людей, було вивезено понад 550 підприємств. Те, що не можна було вивезти, підлягало знищенню (тактика спаленої землі).

Евакуйовані українці опинилися в 43 областях Рф, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану і Туркменії. Уряд УРСР працював в м. Уфа Банкірської АРСР.

Частина населення працювала на заводах і фабриках, а інші - налагоджували виробництво евакуйованих підприємств.

На к.1942 р. було відновлено довоєнні потужності воєнної промисловості, а в 1943 р. - вдалося досягти технічної переваги над німцями.

В тилу вироблялися: "Катюші", літаки винищувати Як-3, Як-9, штурмовики Іл-2, танки.

Праця є тилу була:

• без вихідних та відпусток, 12-14 годин на добу;

• робітники тижнями не виходили з цехів;

• мізерне забезпечення продуктами харчування забезпечувало напівголодне існування;

• гасло "Все для фронту, все для перемоги" забезпечувало самовіддану героїчну працю.