1.2. Менеджери зовнішньоекономічної діяльності та підприємці

Однією з центральних фігур сучасного менеджменту зовнішньоекономічної діяльності є менеджер. Менеджер – це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон’юнктуру і динаміку попиту та пропозицій, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з врахуванням вимог ринку.

Американський економіст Мінцберг виділив десять управлінських ролей (видів діяльності) менеджера зовнішньоекономічної діяльності, які він згрупував у три групи:

1. Міжособисті ролі.

   1. Головний керівник.

   2. Лідер.

   3. Ланка, яка зв’язує з зовнішніми організаціями та особами.

2. Інформаційні ролі.

   1. Приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої).

   2. Розповсюджувач інформації.

   3. Представник (при зовнішніх контактах організації).

3. Ролі, пов’язані з прийняттям рішень.

   1. Підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації

   2. Ліквідатор порушень у діяльності організацій.

   3. Розповсюджувач ресурсів.

   4. Відповідальний за переговори, які веде організація.

Спеціалісти в галузі менеджменту вказують на чотири групи якостей менеджера зовнішньоекономічної діяльності, що характеризують його в сучасних умовах:

1. Професійно-ділові: високий професіоналізм; здатність генерувати корисні ідеї; здатність приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них; прагнення до професійного зростання; підприємливість; авторитетність; здатність розумно ризикувати; здатність до інновацій; здатність здійснювати антикризове управління тощо.

2. Адміністративно-організаційні: оперативність; уміння здійснювати стратегічний і тактичний контроль; уміння змінювати стиль управлінської діяльності в залежності від ситуації; уміння розробляти довгострокові програми й організовувати їх реалізацію; уміння стимулювати, викликати ініціативу; послідовність у своїх діях; уміння доводити справу до кінця; інтернальність (усвідомлення, що від тебе залежить успіх справи); внутрішній контроль; уміння формувати єдину команду; уміння використовувати знання підлеглих; знання меж своєї влади; здібність делегувати повноваження; уміння організовувати час тощо.

3. Соціально-психологічні: психологічна компетентність; управлінська культура; розум; культура ділового спілкування; прагнення до лідерства і влади; уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан; колегіальність; толерантність; оптимізм; екстравертність та інтерактивність; уміння керувати конфліктами; уміння зрозуміло висловлювати свої думки та публічно виступати; інтелектуальність; уміння оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі; уміння створювати психологічний комфорт; емоційна стійкість та стресостійкість; почуття гумору; уміння створювати та підтримувати свій імідж тощо.

4. Моральні: патріотизм; національна свідомість; державницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов’язку; громадянська позиція; готовність допомагати людям; чесність; повага до гідності людей тощо.

Окрім менеджера зовнішньоекономічної діяльності в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє друга ключова фігура – підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо. Таким чином підприємець – це людина такого типу, яка готова йти на ризик, нововведення, новаторство, примноження багатства, зміни в організації; регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність; приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та особисте задоволення досягненнями. Відмінності між менеджером та підприємцем відображені у табл. 1.1. Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером зовнішньоекономічної діяльності полягає у тому, що підприємець генерує ідею (наприклад, створення хлібопекарні), впроваджує її за власні або позичені кошти у життя (засновує підприємство з випікання хліба, фінансує увесь цей процес) та наймає менеджера для керівної роботи, а останній – здійснює управління організацією, яку створив підприємець.

У певній мірі ролі менеджера зовнішньоекономічної діяльності і підприємця можуть перекликатись. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером зовнішньоекономічної діяльності. У свою чергу менеджер зовнішньоекономічної діяльності може відкрити свою справу і стати підприємцем. Однак ролі менеджера зовнішньоекономічної діяльності та підприємця можуть співпадати тільки тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються і він займе відповідну позицію в організації. Щодо тривалого суміщення ролей “підприємець-менеджер”, то це можливо тільки в умовах невеликих підприємств.

Таблиця 1.1