3. Фонди соціального страхування та їхні органи

Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно­го захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 ве­ресня 1999 року відповідно до Конституції України та Основ зако­нодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та ор­ганізаційну структуру загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездат­ності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від не­щасних випадків, який є некомерційною самоврядною ор­ганізацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Гер­ба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затвер­джується його правлінням.

Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків входить до складу правління Фонду з пра­вом дорадчого голосу.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі, відділення в районах та містах обласного значення. Уп­равління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Керівників управлінь і відділень Фонду соціального страхуван­ня від нещасних випадків призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від не­щасних випадків здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забез­печення виконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків його статутних завдань і цільового використання коштів цього Фонду. Члени наглядової ради працюють на громадських за­садах і не можуть бути одночасно членами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та працівниками виконавчої дирекції зазначеного Фонду або її робочих органів. До наглядової ради, яка складається з 15 осіб, входять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і робото­давців.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. відповідно до Основ законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, ор­ганізаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також на­дання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечен­ня та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності є органом, який здійснює керівництво та управління загаль­нообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхо­вих внесків та інших коштів, призначених для фінансування ма­теріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передба­чені вищезазначеним Законом, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Фонд є некомерційною самоврядною організацією.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі держа­вою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Уп­равління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.

До складу правління Фонду входять по 15 представників дер­жави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб та роботодавців обира­ються (делегуються) сторонами самостійно.

Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління. Правління Фонду очолює голова, який обирається на закритому засіданні правління з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління має двох заступників. Рішення правління Фонду, прий­няте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими особами.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страху-вання України оа випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акуму­ляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом України «Про загальнообов'язко­ве державне соціальне страхування на випадок безробіття* від 2 бе­резня 2000 р. і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Діяльність Фонду регу­люється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про зай­нятість населенням, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та стату­том Фонду, який затверджується правлінням Фонду. Фонд не мо­же провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої Законом та статутом Фонду. Кошти Фонду не включаються до складу Держав­ного бюджету України. Усі застраховані особи є членами Фонду. Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча ди­рекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представ­ників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які викону­ють свої обов'язки на громадських засадах.

Висновок

В Україні створено єдину систему пенсійного забезпечення. Вона виявляється насамперед у тому, що виплата пенсій практично всім категоріям пенсіонерів здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і частково, дотацій з Державного бюджету, які виділяються на пенсійне забезпечення. Єдина система передбачає централізоване правове регулювання, що гарантує повсюдно на всій території країни рівні умови та норми, однакові можливості здійснення громадянами України одного з найважливіших соціальних прав.

Держава є гарантом надання матеріального забезпе­чення та соціальних послуг застрахованим особам, стабільної діяльності Фонду.

Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Дер­жавного Герба України та своїм найменуванням, а також сим­воліку, що затверджується правлінням Фонду.

Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазна­ченої в Законі, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

Діяльність Фонду регулюється законами та статутом Фонду, який затверджується його правлінням.

У системі державних органів, які здійснюють соціальне забез­печення, важлива роль належить головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій. їхні основні функції у сфері соціального забезпечен­ня визначені Типовим положенням про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської дер­жавної адміністрації і управління праці та соціального захисту на­селення Севастопольської міської державної адміністрації, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2000 р. №   1498 ( із змінами).

Список використаних першоджерел

1. Конституція України - Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996р. - № 30.

2. Про пенсійне забезпечення - Закон України від 5 листопада 1991 року // ВВР. - 1992 - №3

3. Про порядок введення в дію Закону України "Про вне-сення змін та доповнень в Закон України "Про пенсійне забехпечення" - постанова Верховної Ради України від 17 червня 1993року // ВВР. - 1993, №29, №44.

4. Про створення Пенсійного фонду України - постанова Кабінету Міністрів України №39 від 28 січня 1992 року // ЗП України - 1992р. - №2.

5. Питання Пенсійного фонду України - постанова Кабінету Міністрів України №345 від 1 червня 1994року // ЗП України - 1994р. - №9.

6. Типове положення про управління соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації /Затв. постановою Кабінету Міністрів України №461 від 26.04.96 // ЗП України - 1996р. - №10.

7. Положення про Міністерство соціального захисту на-селення України / Затв. Указом Президента України №988/96 від 23.10.96р. // Урядовий кур"єр - 1996р. - 29 жовтня.

8. Концепція соціального забезпечення населення України: Схвалена постановою Верховної Ради Украї­ни від 21 грудня 1993 р. № 3758-ХП // Відомості Вер­ховної Ради України, 1994.— № 6.— Ст. 31.

9. Основи законодавства України про загальноо­бов'язкове державне соціальне страхування: від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ра­ди України, 1998.— № 23.— Ст. 121.

10. Охримович Ю. Теорія права. – К., 1998.

11. Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року: Указ Президента України від 24 травня 2000 року № 717/2000 // Офіційний вісник України, 2000.—№ 21.—Ст. 858.

12. Правознавство. Підручник / За ред. Копєйчикова