Ускладнення вакцинації та ревакцинації

Як правило, вони мають місцевий характер і бувають порівняно рідко - у 0,02% випадків.

Ускладнення:

- підшкірний холодний абсцес;

- виразка на місці введення вакцини (10 мм і більше в діаметрі);

- лімфаденіт реґіонарних лімфатичних вузлів (пахвових, шийних, над- і підключичних) при збільшенні вузла до 10 мм та більше у фазі інфільтрації, абсцедування і кальцинації;

- келоїдні рубці - сполучнотканинне пухлиноподібне утворення білувато-тілесного кольору дуже щільної консистенції 10 мм і більше в діаметрі (на місці загоєної вакцинальної реакції), що виступає над поверхнею шкіри;

- дуже рідко - остити та дисемінована БЦЖ-інфекція (при вродженому імунодефіциті).

При всіх ускладненнях призначається загальна протитуберкульозна терапія.

Вторинна профілактика (хіміопрофілактика)

Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами проводять для запобігання захворювання на туберкульоз наступним групам населення:

- особам, які мають контакт з хворими на туберкульоз з бактеріовиділенням;

- дітям і підліткам з гіперергічною реакцією Манту або з наростанням туберкулінової чутливості;

- ВІЛ-інфікованим з віражем туберкулінових проб, з гіперергічними реакціями або наростанням туберкулінової чутливості.

Для хіміопрофілактики застосовують:

- ізоніазид в дозі 0,3-0,45 г щоденно протягом не менше 6 міс особам, які не хворіли на туберкульоз і знаходяться в контакті з хворим, який виділяє МБТ у вогнищах ТБ інфекції.

- двокомпонентний режим хіміотпрофілактики, тривалість якого скорочена в 2 рази: 3HE або 3HZ.

Особам з вогнищ туберкульозної інфекції, де хворі виділяють хіміорезистентні мбт, хіміопрофілактика не проводиться!

ТЕМА 3

Туберкульоз невстановленої локалізації. Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Первинний туберкульозний комплекс. Патогенез, патоморфологія, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, наслідки. Ускладнення первинних форм туберкульозу. Особливості перебігу первинних форм туберкульозу у дітей та підлітків. Курація хворих.

Після потрапляння МБТ до організму вони проникають у різні органи (в залежності від шляху зараження). Протягом певного періоду вони не викликають специфічних морфологічних змін. Цей період має назву латентний мікробізм, тобто МБТ в організмі є, а зміни в оточуючій тканині певного органу ще відсутні.

В подальшому МБТ можуть спричиняти розвиток специфічних морфологічних змін – утворення туберкульозних гранульом. Стан, що характеризується наявністю туберкульозних змін у тканинах, але не супроводжується клінічними проявами, називається латентною туберкульозною інфекцією (інфікування).

З розвитком імунної відповіді розмноження МБТ уповільнюється, кількість їх зменшується, специфічна реакція стихає. Але певна популяція МБТ зберігається в організмі і локалізується в одиничних туберкульозних гранульомах. При порушенні імунної відповіді може виникати активація МБТ первинне інфікування трансформується у первинні форми ТБ.

Також первинне потраплянні МБТ до організму може викликати різні неспецифічні зміни в тканинах. Ці зміни обумовлені МБТ, але не мають ознак специфічного запалення. Це так звані - параспецифічні реакції. Їх виникнення пов’язують з токсичною дією продуктів життєдіяльності МБТ. Вони можуть розвиватись у серцево-судинній системі, різних паренхіматозних органах. Найвиражені такі зміни у лімфатичних вузлах.

Перебіг пара специфічних реакцій

розсмоктування трансформація у специфічні

локальні ураження