2.2.3. Підключення живлення.

Установити блок живлення досить просто: потрібно лише помістити його у відповідний відсік корпуса й пригвинтити декількома гвинтами. У нових ATX-платах для підключення живлення використовується тільки одне гніздо, що підключається одним-єдиним способом. У корпусах інших конструкцій як правило використовується два окремих набори контактів, кожний з яких містить по шість провідників. Вони можуть бути не позначені, тому їх легко переплутати. Кожний з них можна вставити двома способами, але правильним є тільки один! У більшості систем ці набори контактів мають позначення P8 й P9. Якщо приєднати їх неправильно, то при включенні живлення можна пошкодити системну плату.

У багатьох системах для охолодження процесора використовується вентилятор, його теж варто підключити.

Нижче приводиться порядок підключення контактів джерела живлення до системної плати:

1. Якщо в системі використовується гніздо живлення типу ATX, то завдання просте: воно підключається єдиним можливим способом.

2. Якщо ж у вас два 6-провідних набори контактів, з’єднайте їх із системною платою так, щоб два крайніх чорних провідники виявилися поруч у центрі. Обов'язково переконайтеся в правильності підключення, порівнявши із документацією до плати.

3. Якщо на процесорі встановлений вентилятор, обов’язково підключіть живлення й до нього. Для цього можна використати спеціальний відгалужувач для підключення вентилятора до гнізда, що підводить живлення до жорсткого диска. Можливо, для подачі живлення до вентилятора існує спеціальне гніздо - прямо на системній платі.

2.2.4. Підключення до системної плати кабелів від пристроїв вводу-виводу й інших з'єднувачів

Кілька провідників від системної плати підключаються до різних елементів корпуса комп'ютера.Вони ведуть до індикаторів живлення й активності жорсткого диска, а також до кнопки Reset. У більшості системних плат є кілька убудованих портів вводу - виводу, їх теж потрібно підключити. Це два IDE-адаптери, контролер дисководів, два послідовних й один паралельний порти. А в деякі плати убудовані відео -, аудіо – або SCSI-адаптери. Якщо у вас плата ATX, то гнізда всіх зовнішніх портів убудовані прямо в плату. Якщо ж у вас плата типу Baby-AT, гнізда послідовного, паралельного й інших зовнішніх портів вводу-виводу закріплюються на задній стінці корпуса комп'ютера й за допомогою додаткових кабелів з'єднуються із системною платою, або винесені на плату окремого адаптера.

Нижче наведений порядок підключення кабелів до системної плати з інтегрованими портами вводу-виводу.

1. Спочатку знайдіть на платі 34-контактне гніздо контролера дисководів гнучких дисків і за допомогою плоского кабелю підключіть до нього дисководи.

2. Тепер підключіть пристрої з інтерфейсом IDE: накопичувач на жорсткому диску, CD-ROM. Вони підключаються плоским IDE-кабелем до розташованого на платі 40- контактного гнізда головного й підлеглого IDE-контролерів. Жорсткий диск, як правило, підключається до головного контролера, а CD-ROM або інший накопичувач - до підлеглого.

3. На платах не ATX формфактора для паралельного порту використовується 25- контактне гніздо. Для двох послідовних портів одне з гнізд - завжди 9-контактне, а інше може бути 9- або 25-контактним. Підключіть кабелі до всіх трьох портів, обов'язково сполучивши перші контакти гнізд, що з'єднуються.

4. Якщо для портів немає з'єднувачів з відповідними гніздами, можливо, порт варто встановити на задній панелі корпуса. Спробуйте знайти підходящий для даного гнізда отвір і зніміть металеву пластинку, яка його закриває. Потім в отвір вставте потрібне гніздо, попередньо знявши з його гвинти. Для утримання гнізда закрутіть гвинти.

5. У більшості сучасних системних плат убудований ще й порт миші. Якщо гніздо для підключення миші до цього порту не вмонтоване безпосередньо в плату, то потрібно підключити окреме. Його варто закріпити на задній панелі корпуса комп'ютера й підключити до плати за допомогою відповідного кабелю.

6. І, нарешті, підключіть до платикнопки й індикатори передньої панелі комп'ютера, а також внутрішній гучномовець. Якщо на платі не позначені місця підключення відповідних провідників, скористайтеся схемою, наведеною в документації до системної плати.