9. Сутність процесу соціалізації студентів вищих навчальних закладів

Соціалізація особистості – одне з перших питань, що постають у суспільстві у процесі підготовки молоді до трудового життя. Формування особистості – складний процес прилучення особистості до соціального буття, тобто її соціалізації. Соціалізація охоплює усі соціальні процеси, завдяки яким індивід засвоює певні знання, норми, цінності, що дозволяють йому бути у повноправним членом суспільства. Соціалізація включає стихійні та спонтанні процесі, які впливають на формування особистості У середовищі людина соціалізується. Соціалізація – процес двохсторонній. З одного боку, індивід засвоює соціальний досвід, цінності, норми, установки, властиві суспільству й соціальним групам, до яких він належить, а, з іншого – активно залучається до системи соціальних зв’язків і набуває соціального досвіду. Соціалізація індивіда відбувається у трьох основних сферах: діяльність, спілкування, самосвідомість. У сфері діяльності реалізується опанування та розширення видів праці, з якими пов'язана людина, її орієнтація в системі кожного виду діяльності, розуміння суті та сенсу. Як відомо, усі види діяльності включають процес мовлення. У результаті вивчення наукових досліджень ], приходимо до висновку, що теоретично процес соціалізації поділяють на два взаємовпливових етапи: адаптацію – пристосування людини до оточуючого світу, в тому числі і до суспільного середовища; та інтеріоризацію – засвоєння, привласнення людиною знань, норм певного суспільства, що стають складовими елементами самосвідомості її особистості. Суттєвий її момент – це розвиток соціально активної особистості. З огляду на викладене, метою соціалізації студентів перш за все є активне опанування ними досвідом попередніх поколінь та уміннями використовувати його в інтересах створення власного добробуту не на шкоду іншим.

10. Проблемне навчання

займає неоднакове місце протягом усього навчально-виховного процесу у ВНЗ. Традиційно вважається, що оскільки вчорашні школярі недостатньо до нього підготовлені, то питома вага проблемного навчання зростає на старших курсах. Зростання ступеня проблемності проходить таким чином: 1) проблемний виклад знань викладачем в поєднанні з відтворюючою діяльністю студентів; 2) проблемний виклад в поєднанні з самостійною роботою студентів за зразком; 3) комбінована лекція (проблемний виклад в поєднанні з реконструктивно-варіативною діяльністю студентів); 4) комбінована лекція, в яку входить частково-пошукова діяльність студентів; 5) проблемне навчання: створення проблемних ситуацій викладачем і навчально-дослідна робота студентів. Послідовне здійснення його повинно забезпечити просування студентів від низького рівня виконання діяльності до більш високого.

11. Особливості організації лекція в філософії сучасної освіти

Якість освіти у суспільстві визначається передусім якістю педагогічних кадрів. Про необхідність її розвитку в Україні заговорили тільки на початку90-х років. З того часу відбулося декілька Всеукраїнських конференцій з

питань філософії освіти [1; 2], з’явилися перші книги та публікації [3; 4; 5; 6;7], стала модною рубрика «Філософія освіти» в українських педагогічнихжурналах.

Розробка філософсько-освітньої проблематики і узагальнююче її вивчен-ня як особливої гуманітарної науки в Україні ведеться в різних вимірах –наукознавчому, проектувальному, діяльнісному, соціосистемному [8, 131–134].Зміна інертної свідомості українського педагога вимагає не лише життєво-практичного виміру філософії освіти, найбільш споживаного, а й усіх іншихвимірів для адекватного формування критичності мислення щодо педагогіч-ної практики. Звичайно, курс філософії освіти орієнтований передусім на тих,хто перебуває в творчому пошуку, має достатню ерудицію і освіченість, апе-лює до нового, замислюється над проблемамисьогодення, спрямований наінтенсивне збагачення загальної культури вчителя та його інтенсивне «занурення» в культуру як сукупність розвинутих звичок мислення.Проте поліцентричний багатовимірний характер філософії освіти, у якійобґрунтовується поліфонічність освітнього процесу, необхідність для підви-

щення його ефективності переходу учителя зі стану слухняного виконавця чи«безпородного педагога» до педагога з активною орієнтацією на життєво-творчий пошук, безумовно, сприяє розвитку критичності і адекватного оцінювання ситуацій, підвищення культури педагогічної діяльності у широкого педа-гогічного загалу.__