- •Дане видання – власність іфнтунг. Забороняється тиражування та розповсюдження.
- •Дане видання – власність іфнтунг. Забороняється тиражування та розповсюдження. Передмова
- •3 Навчально-методичні поради до практичних занять з соціології модуль 1
- •Література до вивчення теми
- •Тези до вивчення теми
- •Методичні поради
- •Література до вивчення теми
- •Тези до вивчення теми
- •Методичні поради
- •Практичні завдання
- •Література до вивчення теми
- •Тези до вивчення теми
- •Методичні поради
- •Практичні завдання
- •3.6 Заняття 6 Вимірювання в соціології План
- •Література до вивчення теми
- •Тези до вивчення теми
- •Методичні поради
- •Практичні завдання
- •Заняття 7 Особистість в системі соціальних зв’язків Модуль 3 План
- •Література до вивчення теми
- •Тези до вивчення теми
- •1, 2, 3 …23 – Члени групи
- •3.8 Соціологія праці та освіти План
- •Література до вивчення теми
- •Тези до вивчення теми
- •Практичні завдання
- •3.9 Заняття 9 Інноваційна трудова поведінка План
- •Література до вивчення теми
- •Тези до вивчення теми
- •Методичні поради
- •3.9 Практикум 9 Упорядкована номінальна шкала (Гуттмана Луі)
- •Ранги Об’єкти для ранжирування
- •Практичні завдання
- •1 Відпрацювання технологічного процесу інтерпретації та побудови шкалограми.
- •4 Залікові питання з нормативного навчального курсу “соціологія”
- •4.1 Модуль 1
- •4.2 Модуль 2
- •4.3 Модуль 3
- •5 Тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання
3.9 Заняття 9 Інноваційна трудова поведінка План
1. Основні категорії інноваційної поведінки.
2. Соціально-позиційний аналіз інноваційної поведінки.
3. Сутність і фактори організаційно-трудових порушень.
4. Соціальний контроль у сфері праці.
5. Практикум: Упорядкована номінальна шкала.
Мета заняття: Вироблення практичних навиків з соціально-позиційного аналізу інноваційної поведінки.
Література до вивчення теми
1. Балахова І.Д. Малий бізнес: вітчизняний і зарубіжний досвід. – Харків. — 1995.
2. Браім І.Н. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник. – Київ. — 1996.
3. Городяненко В.І. Соціологічний практикум. Навчально-методичний посібник. – Київ. — 1999.
4. Генкін Б.М. Економіка і соціологія праці. – Харків. — 1999.
5. Дорин А.В. Экономическая социология. – Минск. — 1997.
6. Інтерпретація і аналіз даних в соціологічних дослідженнях. – Харків. — 1999.
7. Конспект лекцій з нормативного навчального курсу. – Івано-Франківськ. — 1999.
8. Лобанова А.С. Соціологія: Навчально-методичний посібник. – Кривий Ріг. — 1998.
9. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – Київ. — 1996.
10. Соціологія споживання: методологічні проблеми. – Київ. — 1995.
Тези до вивчення теми
3.9.1
інноваційний настрій;
культура і антикультура інновацій;
інноваційна конфліктність;
соціальна інерція;
оптимізм і песимізм в інноваціях;
фактори групової дії в інноваціях.
3.9.2
соціальні позиції в інноваціях;
фактор соціальних позицій;
соціальні позиції індивідів і груп;
типи індивідуально-інноваційних ситуацій;
мотиви прийняття інновацій;
мотиви неприйняття інновацій.
3.8.3
вимушеність обставинами;
обмеженість здібностей до нормативної поведінки;
непоінформованість;
соціально-порівняльний мотив;
демонстративна поведінка.
3.9.4
функції соціального контролю;
структура соціального контролю;
види соціального контролю;
типи соціального контролю.
Інновації – це довільні або цілеспрямовані зміни, що відбулися в організаційно-трудовій сфері чи опосередковано її торкаються.
Інноваційні настрої являють собою два взаємопов’яза-них стани людини і групи – критичне ставлення до реальної системи стосунків і діяльності та установку на ідеальну систему.
Будь-які зміни в організаційно-трудовій сфері прямо або опосередковано виражають культурний стан відповідного соціуму.
В організаціях інноваційна культура визначається такими факторами, як професійно-кваліфікаційний склад, людські особливості членів колективу, стиль управління і людські особливості адміністраторів, досвід і практика організаційно-трудових змін в минулому, наявність інформації та поінформованість.
Інноваційна конфліктність – сильний моральний фактор, який ускладнює і утруднює здійснення самих інновацій, психологічний бар’єр у пропозиції якихось інноваційних ідей.
Людини завжди із певним запізненням реагує на ситуацію, пристосовується до неї. Подібна часова неадекватність і складає сутність соціальної інерції.
Оптимізм і песимізм в інноваціях у всіх їх формах і проявах реально впливають на інноваційну діяльність.
Досягнутий в процесі організаційно-трудових змін результат може не відповідати індивідуальним чи груповим очікуванням. Ідеальне і реальне часто не співпадають.
Мода – це коливання ціннісних орієнтацій значної кількості людей, котрі неможливо пояснити, прогнозувати і управляти ними.
Мода не проявляється в тих сферах, ситуаціях і випадках організаційно-трудових стосунків і діяльності, де є точні і незаперечні критерії доцільності-недоцільності.
Соціальні позиції в інноваціях – це відношення індивідів і груп до змін, що відбуваються в організаційно-трудовій сфері.
До мотивів неприйняття змін відносяться:
майновий стан;
зайнятість населення;
ставлення до праці;
управлінський статус;
прагнення до одноманітності;
консерватизм як світоглядна позиція взагалі або в даному випадку;
вік і стаж роботи;
демонстративний консерватизм;
низька групова самооцінка;
авторська пристрасть;
самоутвердження і самовираження;
соціально-управлінський конформізм і інфантилізм.
Соціальні норми розрізняються перш за все за такими важливими характеристиками як категоричність, рівень конкретності, об’єкт розповсюдження.
Стан дисципліни в трудовій організації особливо залежить від такого “простого” фактора, як знання людиною або групою встановлених норм, поінформованості про них.
Соціальний контроль – це специфічна діяльність, спрямована на підтримання нормальної поведінки в даній групі чи спільноті різними засобами соціального впливу.
В рамках класифікації соціального контролю можна виділити не тільки його види, а й типи. Останні розрізняють соціальний контроль з точки зору не суб’єктів, а характеру його здійснення.
Соціальний контроль може бути неоднаковий у таких важливих характеристиках, як інтенсивність, об’єкт, зміст поведінки, що піддається наглядові.
Суцільний соціальний контроль носить безперервний характер, нагляду і оцінці піддається весь процес організаційно-трудових стосунків і діяльності без виключення будь-яких його елементів, об’єктом уваги рівною мірою опиняються всі індивіди і мікрогрупи, що складають підприємство.
При вибірковому контролі його функції відносно обмежені, вони розповсюджуються тільки на щось найголовніше, значиме.
Підставою для виділення змістового і формального типів соціального контролю є та обставина, що будь-які системи стосунків і діяльності мають свої зміст і форму.
Незважаючи на позірну простоту і конкретність, відкритий і скритий соціальний контроль, ці типи відображають досить складні явища в організаційно-трудовій сфері.
З одного боку, економічні інтереси можуть бути організовані і відрегульовані таким чином, що об’єктивної необхідності в контролі не буде, а з другого, – економічні інтереси інколи можуть бути реалізовані тільки за умови ґрунтовного контролю.
У різних випадках контроль – це надійний спосіб попередження економічних проблем або фактор, що їх породжує.
В реальному житті працівникам, керівникам, різним суб’єктам підприємницької діяльності нерідко доводиться порівнювати економічну ціну самого контролю і ті втрати, які можливі через його відсутність.
Згідно з дослідженнями і спостереженнями, значна частина працівників не турбується про особисту безпеку на виробництві, за власним бажанням працюють понаднормативний час або в шкідливих умовах заради “більших грошей”. У таких випадках поведінка людей більш чи менш явно суперечить їх здоров’ю, а тому адміністративний і громадський контроль може і повинен компенсувати провали самоконтролю, страхувати людину і навіть відповідати за їх благополуччя.