3. Призначення і роль державних видатків в економіці країни

Державний вплив на економіку здійснюється не тільки шляхом формування доходів, а й понесення витрат у формі державних видатків.

Економічні поняття „видатки” і „витрати” не тотожні. Поняття „витрати” ширше, воно включає і поняття „видатки”, тобто видатки є формою витрат. Найчастіше у вітчизняній економічній літературі для макрорівня, зокрема державного бюджету, використовують гермін „видатки”, для мікроекономічного рівня використовують поняття „витрати”.

Державні видатки - це грошові витрати, які здійснюються за рахунок фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні держави, і які пов’язані з виконанням державою своїх функцій.

Функціонування фінансових відносин у системі макроекономіки передбачає наявність двох основних потоків (напрямів) державних фінансових ресурсів. Перший напрям - це мобілізація різних видів надходжень та зарахування фінансових ресурсів до державних фондів (державний та місцеві бюджети,

І Існсійний фонд, фонди соціального страхування тощо). Другий напрям - це розподіл та використання мобілізованих ресурсів для здійснення державних видатків. Тому сутність, роль і призначення державних доходів розглядаються у контексті формування і розподілу державних фінансових ресурсів через здійснення видатків.

Державні видатки покликані забезпечувати вирішення важливих і масштабних державних завдань: фінансування пріоритетних заходів, пов’язаних з прискоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для вдосконалення виробничої та соціальної інфраструктури.

У теорії фінансової політики первинною є політика витрат, а політика доходів визначається, спираючись на конкретні економічні умови в країні і державні витратні пріоритети. Фінансисти початку XX століття зазначали, що це одна із специфічних відмінностей державного фінансового господарства шд приватного. Досліджуючи ці питання, І.М.Кулішер писав, що ,,і осподарство окремої особи, товариства, союзу визначає свої ми грат и доходами, саме доходи складають його граничну межу, шинуючи йому на максимально можливий розмір витрат. У игржані ж, навпаки, важливими є потреби, які необхідно тдонольнити; кошти для яких мають бути винайдені, якщо витрати і необхідними, визнані невідкладними і обов’язковими. У приватному господарстві доход встановлений, а витрати є імінними, вони пристосовуються до доходів. У державному і ошодарстві витрати є відомими, підрахованими, встановленими, а ючоди мають їм відповідати, не відставати від них, але й не нищ аги наперед”. Тобто, для прийняття ефективних рішень у сфері фінансової політики доцільно всі доходи і витрати пов’язати в одну модель „витрати - доходи”, при цьому рішення у сфері доходів приймаються відповідно до цільових пріоритетів держави з урахуванням усіх витрат.

Завдання, які стоять на сьогодні перед вітчизняною економікою, є складними та масштабними. Зміна функцій держави на етапі ринкових трансформувань вимагає адекватних змін у системі державних видатків, пошуку раціонального співвідношення ринку і держави.

Прийняття стратегічних рішень у сфері державних видатків зумовлює необхідність теоретичного аналізу факторів, які впливають на зміну їх рівня і структури, а також узагальнення досвіду різних країн у розв’язанні бюджетних проблем.

У XX столітті практично в усіх країнах світу відбувалося зростання державних видатків, хоча й різними темпами і до різного рівня. Послуги держави вже не обмежуються задоволенням основних, найнеобхідніших потреб, а включають ще послуги і товари вищої якості, блага і послуги, що відповідають зростанню середньодушових доходів у країні. У багатьох промислово розвинутих країнах зростання державних видатків пов’язане з проведенням політики досягнення певної зайнятості та високих темпів економічного зростання. Частина державних витрат фінансується за рахунок не тільки податків і соціальних зборів, але також і кредитів.

До важливих факторів зростання державних видатків необхідно також віднести порівняно високі витрати на надання суспільних благ, забезпечення певного рівня соціальних гарантій, фінансування системи соціального забезпечення в країні.

Державні видатки здійснюються у формі бюджетних кредитів, державних дотацій, субвенцій організаціям та населенню, здійснення державних інвестицій, бюджетного фінансування галузей, що визначають науково-технічний прогрес, а також кошторисного фінансування бюджетних установ. Державні видатки дозволяють розвивати систему освіти, культури, охорони здоров’я, здійснювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

Державні видатки, серед яких чільне місце займають бюджетні видатки, широко використовуються для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням потреб раціонального розміщення виробничих сил, економічного зростання в регіонах та у державі в цілому. За допомогою бюджетних видатків відбувається підтримка малозабезпечених верств населення, обсяг якої відповідає економічним можливостям суспільства.

Сьогодні найбільшу питому вагу у бюджетах демократичних країн мають видатки на соціальні потреби, що свідчить про провідну роль соціальної функції держави. Соціальні видатки держави стали одним з найважливіших факторів, які визначають рівень життя населення та його добробут. Соціальні видатки посідають особливе місце в структурі витрат держави і розглядаються як система, орієнтована на конкретного споживача.

У ринковій соціально-орієнтованій моделі економіки зростає роль соціальної функції держави, тому у видатках держави значне місце посідає фінансове забезпечення соціальних гарантій населенню та фінансування галузей соціальної сфери. Бюджетні видатки можуть активно впливати на економічне зростання завдяки насамперед пріоритетному фінансуванню наукових досліджень, розвитку пріоритетних галузей економіки, вирівнюванню регіональних диспропорцій.

Видатки бюджету сприяють матеріальному, духовному і культурному розвитку людини, формуванню її нового світогляду. Стратегія економічного зростання та соціального розвитку України передбачає підвищення економічного потенціалу і на його основі - розширення обсягу асигнувань у соціальний сектор економіки, роль якого у найближчій перспективі може трансформуватися в основне джерело наповнення бюджету країни.

Крім задоволення за рахунок коштів бюджету соціальних потреб видатки бюджету мають важливе макроекономічне значення. Пошук можливостей розширення бюджетної підтримки і а бюджетне кредитування реального сектора економіки, удосконалення механізму фінансування модернізації національного виробництва, спрямування коштів в інвестиційну та інноваційну і'фсри - це ті напрямки використання доходів, які стимулюють розвиток економіки, забезпечують її приріст і, відповідно, і ирииють розширенню, приросту фінансових ресурсів і державних (окрема. Збільшення видатків на промисловість, енергетику, будівництво справляють істотний вплив на інвестиційно- інноваційний потенціал країни та динаміку економічного зростання.

Державні видатки відіграють важливу роль у ресурсному забезпеченні фінансової стратегії економічного зростання країни, у використанні існуючого фінансового потенціалу і підвищенні ефективності державних витрат.

Бюджетні видатки позитивно впливають на темпи зростання економіки, але важливим є не тільки їхній обсяг, а й оптимальна структура, що визначає напрями використання бюджетних ресурсів.

Серед напрямів впливу держави на забезпечення сприятливого інноваційного клімату та проведення політики технічного переоснащення набувають особливого значення заходи фінансової підтримки, здійснення ефективної кредитної, податкової, митної політики у сфері інноваційної діяльності.

Державна фінансова підтримка як один з основних заходів державного регулювання у сфері створення інноваційної продукції посідає суттєве місце серед важелів реалізації програм державної технічної політики і може здійснюватися, зокрема, у двох важливих напрямах:

• пряме бюджетне фінансування інновацій через систему державних науково-технічних програм різної спрямованості або спеціально створені фонди;

• стимулювання науково-технічного прогресу за допомогою механізмів оподаткування.

З метою подальшого інноваційного розвитку в Україні набуває вагомого значення державна підтримка будь-яких національних інноваційних структур у виході з наукомісткою продукцією на світовий ринок, сприяння нарощуванню науково-технічного потенціалу в системі міжнародної ринкової економіки. Адже до виходу на світовий ринок інноваційні структури обов’язково проходять період активного розвитку і завоювання внутрішнього ринку. Для того щоб випускати дешеву продукцію вищої якості, мають застосовуватися прогресивні технології виробництва.

Своєю бюджетною, податковою, кредитною, ціновою, митною політикою держава повністю формує економічне середовище і цим

зумовлює можливість і орієнтири інвестиційних змін в економіці країни.

Базовими передумовами розвитку інвестицій є здійснення політики стимулювання росту обсягів вітчизняного виробництва, посилення функції державного регулювання умов інвестиційної діяльності з метою сприяння сталому економічному зростанню, активізації інвестиційних процесів на місцевому та регіональному рівнях.

Спрямування коштів бюджету у народне господарство пов’язане з розробками інвестиційних програм у державному секторі економіки, з розвитком підприємництва, що потребує фінансової допомоги держави, структурною перебудовою економіки, необхідністю державного регулювання темпів і пропорцій економічного розвитку. Надання фінансової підтримки державним підприємствам та підприємницьким структурам, у майні яких частка державної власності перевищує 50%, здійснюється з метою оздоровлення фінансового стану підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції, впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво.

Основні напрями впливу держави на реальну ринкову трансформацію економіки реалізуються у бюджетній та податковій системах.