
- •Тема 11 Характеристика економічного потенціалу національної економіки
- •Природно-ресурсний потенціал України
- •Земельні ресурси
- •Мінеральні ресурси
- •Водні ресурси
- •Лісові ресурси
- •О птимальна лісистість по регіонам україни
- •Рекреаційний потенціал
- •3. Виробничо-технологічний та науково-технічний потенціали україни
- •Динаміка фінансування науки з 2000 по 2006 рік
- •Інноваційна активність
- •Впровадження інновацій на промислових підприємствах
- •4. Зовнішньоекономічний та екологічний потенціали
Водні ресурси
Рівень забезпеченості більшої частини України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю озер, боліт, штучних водоймищ, підземних та морських вод.
Водні ресурси України становлять 209,8 км3, причому формується в її межах лише 25%, решта - надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії.
В Україні показники природної водозабезпеченості є одними з найнижчих у Європі з розрахунку на одного жителя та одиницю площі. Питома забезпеченість населення України річковим стоком з розрахунку на 1 людину становить майже 1 тис. м3/рік. Аналогічні показники для розвинених країн становлять, відповідно: у Швеції - 2,5 тис. м3 на рік, Англії -5, Франції - 3,5, Німеччині - до 2,5, США - 6,8, Канаді - 219 тис. м3/рік.
Найкраще забезпечені водою Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська області, найгірше - південні області України. На півдні та сході країни проблеми водопостачання вирішуються за рахунок використання транзитного стоку, але це вимагає величезних коштів на будівництво каналів і водогонів, попередню очистку та перекидання води.
Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, зосереджені в 84 родовищах, з них 35 експлуатуються на повну потужність. У Карпатах, Закарпатській області й на півострові Крим, у Кримських горах на глибині понад 500 м є термальні води, що в Україні ще недостатньо вивчені.
У лиманах моря є лікувальні грязі. Сприятливі кліматичні умови сприяють розвитку на узбережжі потужного санаторного комплексу.
Лісові ресурси
Україна належить до малолісних та лісодефіцитних країн.
Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, що становить 15,7 відсотка території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини — в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд м3. У національному еквіваленті ресурси деревини оцінюються приблизно в 3,4 млрд. дол. США, а за світовими цінами — 27 млрд. дол. США. Лісистість України майже втричі менша за лісистість Західної Європи - 43,2 %.
Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, пом'якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання більшої кількості деревини.
О птимальна лісистість по регіонам україни
Відповідно до чинного законодавства лісовий фонд України задекларований як виключно державна власність. Однак фактично він перебуває у постійному користуванні лісових підприємств, які підпорядковуються різним міністерствам та відомствам. Зараз основним господарським призначенням лісів є сировинне забезпечення промисловості, де головним продуктом користування є деревина, тобто промислова сировина для деревообробної, целюлозно-паперової, лісохімічної промисловості.
Рекреаційний потенціал
Сприятливі природнокліматичні умови забезпечили Україні потужний рекреаційний потенціал. До рекреаційних ресурсів відносять об'єкти і явища природного походження для відпочинку і туризму.
У багатьох регіонах наявні мінеральні води, лікувальні грязі, інші об'єкти лікувально-рекреаційного значення. Крім того, значним рекреаційним потенціалом володіють також окремі сільськогосподарські ареали зі збереженими природними ландшафтами та можливостями виробництва екологічно чистих продуктів харчування – «зелений туризм».
Україна має значні можливості для динамічного розвитку туристичної та рекреаційної галузі, розширення міжнародного співробітництва в цій сфері, надання туристично-рекреаційних послуг. Наявність значної кількості історико-культурних об'єктів є основою для розвитку міжнародного туризму. Однак наявний потенціал реалізується недостатньо, відсутня повноцінна державна політика розвитку вітчизняного туризму, підвищення його економічної ефективності та пізнавальної цінності.