29.Податкова політика підприємства.

Податкова політика — це система відносин, які складаються між платником податку і державою, а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання та економічних системах.

Податкова політика держави є невід'ємною складовою фінансової політики. Вона не має самостійного характеру, оскільки податки, як інструмент впливу на економіку, застосовуються в комплексі з іншими методами її регулювання. Система оподаткування — частина загальної податкової політики держави.

Основна мета державної податкової політики полягає в організації наповнення дохідної частини бюджету держави з різних джерел для покриття витрат, пов'язаних із виконанням нею своїх функцій. При розробці податкової політики на макроекономічному рівні потрібно враховувати функції, які виконують податки.

Головною функцією є фіскальна. Ефективність її залежить від того, наскільки гнучкою вона може бути залежно від конкретної ситуації та стану розвитку економіки держави. Основна вимога при виконанні фіскальної функції — повнота збору податків згідно зі строками, визначеними чинним законодавством.

Сутність іншої функції — розподільчої — полягає у встановленні справедливості при стягненні податків. Тобто потрібно підходити до платників податків з урахуванням умов їх діяльності. Це стосується як фізичних і юридичних осіб, так і регіонів у цілому.

Зміст соціальної функції полягає в тому, що повинна змінюватись структура сплати податкових та інших обов'язкових платежів, особливо між тією частиною, яка йде до державного бюджету, та тією, що залишається в місцевому.

У широкому сенсі сутність державної податкової політики полягає у формуванні державного бюджету за рахунок різних джерел, які можна поділити на два блоки:

• безпосередньо податки з юридичних і фізичних осіб;

• використання інших джерел, до яких належать внутрішні державні позики. Вони можуть бути в різних формах, головним чином у вигляді випуску цінних паперів, підписування на позики тощо. Однак головним джерелом надходжень до бюджету залишаються податки. Тому державні внутрішні позики можна визначити також як податки, сплата по яких з боку держави відстрочена у часі.

У вузькому значенні під державною податковою політикою розуміють систему оподаткування, яка складається з системи податків, об'єкта та суб'єкта оподаткування, ставок оподаткування, механізму їх сплати та вилучення, строків сплати тощо.

30.Сутність та види фінансового планування.

Фінансове планування займає важливе місце в системі фінансового менеджменту, яка включає планування, організацію, мотивацію й контроль діяльності підприємства.

Об'єктами фінансового планування є:

1) рух фінансових ресурсів;

2) фінансові відносини, які виникають при формуванні, розподілі та використанні фінансових ресурсів;

3) вартісні пропорції, які утворюються в результаті розподілу фінансових ресурсів.

Фінансове планування - це процес систематичної підготовки управлінських рішень, які прямо чи опосередковано впливають на обсяги фінансових ресурсів, узгодження джерел формування та напрямів використання згідно з виробничими, маркетинговими планами, а також величину показників діяльності підприємства в плановому періоді і які забезпечують вирішення завдань найбільш раціональним шляхом.

Мета фінансового планування полягає у забезпеченні виробничого процесу необхідним обсягом джерел фінансування. Головні задачі фінансового планування:

1. Забезпечення виробничо-інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами.

2. Установленя раціональних фінансових відносин з державою, банками, підприємствами та іншими юридичними особами.

3. Визначення шляхів ефективного вкладання капіталу, оцінка раціональності його використання.

4. Виявлення і мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

5. Здійснення контролю за утворенням і використанням платіжних засобів.

Фінансове планування залежно від напряму використання джерел інформації поділяють на чотири види:

• Реактивне (орієнтація на минуле) - базується на досвіді попередніх періодів, який може бути з успіхом використаний в умовах стабільного бізнесу.

• Інактивне (орієнтація на сучасне) - базується на збереженні існуючих позицій бізнесу на максимально тривалий термін.

• Преактивне (орієнтація на майбутнє) - дозволяє забезпечити ефективне управління за умови отримання точних прогнозів.

• Інтерактивне - враховує і орієнтується на оптимальний взаємний вплив та взаємодію перерахованих видів. Це єдина методологія, яка відкрито направлена на ефективну взаємодію: минулого досвіду, об'єктивної оцінки існуючого стану справ, визначення реальних завдань на майбутнє й вибору оптимального шляху досягнення останнього.

В залежності від терміну планування поділяється на:

• оперативне — у формі платіжного календаря та капітального бюджету (від 10 днів до половини року);

• поточне — у формах поточних фінансових планів (на рік);

• довгострокове прогнозування — у формі загальної фінансової стратегії і фінансових політик по окремим аспектам фінансової діяльності підприємства (2 – 5 років). Іноді цей план називають бізнес-планом.