
- •1. Поняття фінансового менеджменту та історичний аспект його розвитку.
- •2. Фінансовий механізм підприємства: його склад і структура.
- •3. Мета,завдання та приципи фін мен
- •4.Прості та складні проценти. Ануїтет
- •5. Врахування інфляції при оцінці вартості грошей в часі.
- •6.Сутність, види та методи фінансового аналізу.
- •11.Визначення загальної потреби в капіталі для нового бізнесу.
- •12.Політика управління необоротними активами підприємства.
- •14. Політика формування і використання власних фінансових ресурсів та порядок її розробки.
- •15.Управління формуванням прибутку підприємства
- •16.Дивідендна політика підприємства.
- •19.Санація підприємства та її види.
- •20.Фінансове забезпечення ліквідаційної процедури при банкрутстві.
- •23. Політика управління оборотними активами.
- •24. Управління запасами підприемства.
- •25. Управління дебіторською заборгованістю підприємства.
- •26. Управління грошовими коштами та фінансуванням оборотних активів.
- •29.Податкова політика підприємства.
- •30.Сутність та види фінансового планування.
20.Фінансове забезпечення ліквідаційної процедури при банкрутстві.
Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури - 12 місяців, яка може бути продовжена господарським судом ще на 6 місяців. Забезпечення проведення цієї процедури покладається на ліквідатора.
Ліквідатор - фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого санацією.
Ліквідаційна комісія (її склад) призначається господарським судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів. Ліквідатор виконує такі повноваження;
здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;
приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;
здійснює інвентаризацію та оцінку манна банкрута;
вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську заборгованість);
звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;
заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є несплаченими;
подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не викопаних повністю чи частково, за наявності передбачених Законом підстав (якщо: виконання договору завдає збитки боржнику; договір є довгостроковим (понад рік); виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника);
вживає заходів, спрямованих та пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
забезпечує здійснення оцінки майна банкрута (майно, та яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; у разі продажу манна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю; для здійснення оцінки майна ліквідатор має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їхніх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів;
реалізує майно банкрута в установленому порядку (оповіщення через засоби масової інформації про погодженні! з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від продажу майна банкрута, на основному рахунку боржника) та здійснює інші повноваження.
Суб’єктами банкрутства можуть бути лише зареєстровані у вста-новленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності юри-дичні особи, зокрема державні підприємства, підприємства із часток державної власності в статутному фонді. Не можуть бути суб’єктами банкрутства відособлені підрозділи юридичних осіб (філії, представ-ництва, відділення).
Процес здійснення ліквідаційних процедур при банкрутстві включає:
1. Оцінку майна підприємства-банкрута. Така оцінка проводиться на основі повної інвентаризації майна підприємства. Майно
підприємства-банкрута підлягає реалізації з метою задоволення вимог кредиторів.
2. Визначення ліквідаційної маси. Основу для формування лік-відаційної маси становлять майнові активи (майно й майнові права).
3. Вибір найбільш ефективних форм продажу майна.
4. Забезпечення задоволення претензій кредиторів.
5. Розробка ліквідаційного балансу ліквідаційною комісією після повного задоволення всіх вимог кредиторів і подача його в арбітраж-ний суд. Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишало-ся майна після задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд вино-сить постанови про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Якщо ж у підприємства-банкрута достатньо майна для задоволення всіх вимог кредиторів (достатньо із позиції законодавства для його функціону-вання в даній організаційно-правовій формі), воно вважається віль-ним від боргів і може продовжити свою підприємницьку діяльність.